Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №537/1868/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 3/537/479/2026

Справа № 537/1868/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі головуючої судді Мурашової Наталі Валентинівни, за участі секретаря Дейнеки В.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Кононенка А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який одружений, працює на посаді водія вантажного автотранспорту у ТОВ «Альфа Груп 77», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614389, складеним 14 березня 2026 року поліцейським взводу 2 роти 2 Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Михном К.Г. «13.03.2023 року о 23:57:00 год. в м. Кременчук пров. Івана Приходька, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу - газоаналізатора Alcotest Drager та у закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП».

08 червня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначено, що 13 березня 2026 року він не керував транспортним засобом Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_2 . За кермом автомобіля перебувала його дружина ОСОБА_2 , яка має посвідчення водія, категорія «В». Він також не перебував в автомобілі і як пасажир. На місце події він прибув на прохання дружини та не усвідомлюючи наслідки свого поступку повідомив, що за кермом автомобіля перебував він, бажаючи захистити дружину від негативних наслідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його захисник адвокат Кононенко А.П. повідомив, що ОСОБА_1 перебуває у службовому відрядженні з 10.06.2026 року по 25.06.2026 року, та не заперечує про розгляд справи у його відсутність.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Кононенко А.П. зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, тому просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.1 та ст.8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із ч.3 п. (b) ст.31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

В ч.1 ст. 6 Конвенції передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції може розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справи «Лучанінова проти України», «Швидка проти України», «Салов проти України»).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст. 52 КК України, а крім того ще передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортними засобами.

Обов`язкова відповідність процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, суб`єктом правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, може бути лише особа, яка керувала транспортним засобом з порушенням Правил дорожнього руху.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Об`єктивна сторона правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, є вчинення будь-якого з порушень: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджені допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_2 .

Так, допитана судом свідок ОСОБА_2 повідомила, що одружена з ОСОБА_1 , мають спільну дитину. Подружжя придбали у лізинг транспортний засіб Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_2 . Чоловік ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ «Альфа групп 77», має значний досвід керування транспортними засобами. ОСОБА_2 теж отримала посвідчення водія категорії «В» у 2025 році на 2 роки, керує автомобілем Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_2 , але має ще недостатній досвід керування. Ввечері 13 березня 2026 року вона разом з чоловіком ОСОБА_1 повернулися додому від друзів, між ними виникла сварка, тому вона взяла ключі від машини та поїхала до своєї баби у с. Кам`яні Потоки, де на той час знаходилася їх дитина. По дорозі вона виявила, що забула дома технічний паспорт на автомобіль, тому вона мала повернутися додому за документами. Коли вона, керуючи автомобілем, поверталася додому, на під`їзді до залізничного переїзду якась тварина перебігла їй дорогу. Уникаючи зіткнення з тією твариною, ОСОБА_2 не справилася з керуванням та в`їхала у шлагбаум на залізничному переїзді, від чого їх транспортний засіб та шлагбаум отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 злякалася відповідальності, тому поїхала з місця ДТП, до якої була причетна. Однак автомобіль під її керуванням проїхав деяку відстань, а потім від отриманих у ДТП пошкоджень зупинився недалеко від їх будинку. ОСОБА_2 зателефонувала чоловіку та повідомила про ДТП, про пошкоджений нею шлагбаум на залізничному переїзді, про залишення нею місця ДТП, а також що автомобіль також отримав механічні пошкодження, а тому по дорозі додому заглохнув неподалік від їх будинку, просила допомогу. Чоловік сказав їй, щоб вона сиділа в автомобілі та чекала, він одразу прийде до неї на допомогу. ОСОБА_2 злякалась своєї причетності до ДТП, пошкодження шлагбауму на залізничному переїзді, що її позбавлять права керування транспортним засобом, яке для неї край необхідне. Тому ОСОБА_2 просила чоловіка взяти її вину на себе, на що чоловік погодився. А ОСОБА_2 пересіла з місця водія на місце пасажира на переднє сидіння в автомобілі, щоб чекати чоловіка. Після чого приїхали працівники поліції. Але ОСОБА_2 вже сиділа на пасажирському сидіння, як велів чоловік. Працівники поліції стали тиснути на неї, погрожувати не лише відповідальністю за ДТП, але й відібранням дитини. Тому ОСОБА_2 ще більше злякалася, намагалася на питання працівників поліції не відповідати або казала неправду. Через 20 хвилин на місце зупинки прийшов чоловік ОСОБА_1 , який за їх попередньою домовленістю взяв її вину на себе, повідомив працівникам поліції, що саме він керував транспортним засобом та скоїв ДТП, не справившись з керуванням в`їхав у шлагбаум на залізничному переїзді, після чого залишив місце ДТП, до якої був причетний. Працівники поліції повірили чоловіку. Склали щодо нього протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності. Після чого ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_1 повернулися додому. ОСОБА_2 щиро кається у скоєних нею правопорушеннях, внаслідок чого був пошкоджений шлагбаум на залізничному переїзді. Просила не карати її чоловіка, оскільки він не вчиняв правопорушень.

Аналізуючи поданий працівниками поліції відеозапис події, суд констатує, що на ньому не зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_3 , як і не зафіксовано взагалі рух даного транспортного засобу. Зафіксовано, що працівники поліції приїхали за викликом на залізничний переїзд, де виявили пошкоджений шлагбаум, працівниця залізниці повідомила їм, що транспортний засіб сірого кольору в`їхав у шлагбаум та покинув місце ДТП. Працівники поліції по слідах виявили, що внаслідок ДТП транспортний засіб був теж пошкоджений, від чого з нього почало витікати масло. А тому працівники поліції по слідах масла на дорозі наздогнали та виявили транспортний засіб, причетний до цієї ДТП. Цей транспортний засіб заглохнув на дорозі та не мав можливості продовжити рух від отриманих механічних пошкоджень. В цьому автомобілі знаходилася лише ОСОБА_2 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні. На питання працівників поліції ОСОБА_2 майже не відповідала. Через близько 20 хв. на місце прийшов ОСОБА_1 , який повідомив працівникам поліції, що це він керував транспортним засобом, відмовився на вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Працівники поліції склали щодо ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення.

При ухваленні рішення суд керувався такими правовими позиціями Верховного Суду:

- сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Постанова від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17.

- виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а,

- рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а,

- при винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф. Постанова Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17,

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. (ст. 63 Конституції України).

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

З огляду на викладене, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням положень ст.254 КУпАП, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з тим лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В даному випадку ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки відсутні докази на підтвердження факту, що він керував транспортним засобом.

А тому суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки суб`єктом цього правопорушення є лише особа, яка керувала транспортним засобом.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту винесення.

Суддя Мурашова Н.В.