Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №369/12749/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12749/23

Провадження № 2/369/834/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченко А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/12749/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просив: встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2005 року по 23.01.2007 року та з 18.01.2011 року по березень 2023 року; визнати спільною сумісною власністю майно, набуте сторонами під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме: - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; - майнові права на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проектна загальна площа – 54,50 кв.м., проектна житлова площа – 27,66 кв.м.; розподілити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно, набуте ними під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства, а саме: визнати право власності ОСОБА_1 на 1\2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності ОСОБА_3 на 1\2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності ОСОБА_1 на 1\2 частку майнових прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проектна загальна площа – 54,50 кв.м., проектна житлова площа – 27,66 кв.м.; визнати право власності ОСОБА_3 на 1\2 частку майнових прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проектна загальна площа – 54,50 кв.м., проектна житлова площа – 27,66 кв.м.

Позов мотивовано тим, що сторони з 2005 року перебували у фактичних сімейних відносинах, у подальшому 23.01.2007 року зареєстрували шлюб, який було розірвано 18.01.2011 року. Після розірвання шлюбу сторони фактично продовжили спільне проживання однією сім`єю, вели спільний побут, мали спільний бюджет, спільно виховували дитину, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та припинили сімейні відносини лише у березні 2023 року.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т. В. від 21.08.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 1218 від 30.09.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/12749/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 року вказану справу передано на розгляд судді Янченку А.В.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.10.2024 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.01.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2025 року, задоволено заяви сторін про виклик свідків та визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово.

03.10.2023 року на позовну заяву ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, у якому відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог.

16.10.2023 року представником позивача адвокатом Клечановською Ю. І. подано відповідь на відзив, у якій сторона позивача не погодилася з доводами відповідача, підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та долучила додаткові докази на їх підтвердження.

23.10.2023 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач не погодилася з доводами сторони позивача та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.11.2023 року стороною позивача подано заяву про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для підтвердження обставин спільного проживання сторін однією сім`єю.

Також представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додатку до відповіді на відзив, а саме копії поштового конверта, поштових квитанцій та доказів направлення документів відповідачу.

11.10.2023 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з літа 2005 року перебували у фактичних сімейних відносинах, проживали разом, мали спільний побут, а 23 січня 2007 року зареєстрували шлюб, після чого відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». 18 січня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано, однак після розірвання шлюбу сторони, за твердженнями позивача, продовжували проживати однією сім`єю, підтримували сімейні відносини, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки, а також спільно виховували доньку, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У період спільного проживання сторін 24 лютого 2021 року було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 24022021-Т001, предметом якого були майнові права на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , квартира — будівельний номер АДРЕСА_4 , проектна загальна площа 54,50 кв. м, проектна житлова площа 27,66 кв. м. За вказаним договором, відповідно до доводів позивача, було сплачено 735 750 грн, що еквівалентно 26 373,24 доларів США станом на день укладення договору, при цьому стороною договору зазначена відповідач ОСОБА_3 .

Також 19 грудня 2022 року було укладено договір № 32 про відступлення майнових прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 .

На виконання умов зазначеного договору, за твердженням позивача, було сплачено 338 000 грн та 337 920 грн, при цьому стороною договору також була відповідач ОСОБА_3 . 06 січня 2023 року за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що спірне майно було набуте сторонами у період їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за спільні кошти та в інтересах сім`ї, а оформлення договорів і державна реєстрація права власності на ім`я відповідача не змінюють правового режиму такого майна як спільної сумісної власності. У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що з 2005 року сторони проживали разом, спочатку за адресою: АДРЕСА_6 , у подальшому придбали кімнату за адресою: АДРЕСА_7 , для придбання якої використовували спільні та позичені кошти, що, за доводами позивача, поверталися із сімейного бюджету.

Крім того, позивач посилався на те, що для придбання майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ним було продано автомобіль ЗИЛ, а отримані від продажу кошти у розмірі 5 000 доларів США були спрямовані на оплату платежів за квартиру. На підтвердження заявлених вимог стороною позивача до матеріалів справи долучено копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, свідоцтва про народження дитини, договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 24022021-Т001 від 24 лютого 2021 року, договору № 32 про відступлення майнових прав та обов`язків від 19 грудня 2022 року, акта приймання-передачі квартири, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інші письмові докази.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала, а сторона позивача у відповіді на відзив не погодилася з доводами відповідача, підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України суд має виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю, зокрема спільне проживання, ведення спільного побуту, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов'язків, а також придбання майна в інтересах сім'ї.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Поділ майна осіб, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, здійснюється з урахуванням правового режиму майна, набутого ними за час такого спільного проживання, а також з урахуванням правил про рівність часток співвласників, якщо сторонами не доведено наявність правових підстав для іншого розміру часток.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 23 січня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 18 січня 2011 року. Разом з тим, після розірвання шлюбу сторони, за твердженнями позивача, продовжували проживати однією сім'єю, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки, спільно виховували доньку, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та припинили фактичні сімейні відносини лише у березні 2023 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 24 лютого 2021 року було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 24022021-Т001, предметом якого є майнові права на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , квартира — будівельний номер АДРЕСА_4 , проектна загальна площа — 54,50 кв. м, проектна житлова площа — 27,66 кв. м.

За вказаним договором було сплачено 735 750 грн, що, за доводами позивача, еквівалентно 26 373,24 доларів США станом на день укладення договору. Стороною за договором купівлі-продажу майнових прав зазначена відповідач ОСОБА_3 .

Крім того, 19 грудня 2022 року було укладено договір № 32 про відступлення майнових прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 .

На виконання умов зазначеного договору, за доводами позивача, було сплачено 338 000 грн відразу, а також 337 920 грн відповідно до умов договору. Стороною за договором також зазначена відповідачка.

Оскільки умови договору були виконані, 06 січня 2023 року за відповідачкою зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, спірне майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а також майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , квартира — будівельний номер АДРЕСА_8 , було набуте у період після розірвання шлюбу між сторонами, однак у період, коли, за встановленими судом обставинами, сторони продовжували перебувати у фактичних сімейних відносинах.

При цьому, сам по собі факт оформлення договорів та державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачкою не свідчить про належність такого майна виключно відповідачу, оскільки при вирішенні спору суд враховує не лише формального набувача за договором, а й час набуття майна, джерело коштів, мету придбання майна та характер відносин сторін на момент його набуття.

Суд не приймає до уваги як достатні для відмови у позові доводи відповідача про те, що спірне майно оформлене на її ім'я, оскільки правовий режим майна, набутого особами, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визначається не виключно за формальною ознакою реєстрації права за однією особою, а з урахуванням положень ст. 74 СК України та ч. 4 ст. 368 ЦК України.

Належних та допустимих доказів того, що спірне майно було набуте відповідачем виключно за особисті кошти, отримані нею до початку спільного проживання сторін, у порядку спадкування, дарування або з інших джерел, які б виключали режим спільної сумісної власності, матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів існування між сторонами письмового договору, яким було б встановлено інший правовий режим майна, набутого ними у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

При цьому суд враховує, що факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у даній категорії спорів має значення як юридична обставина, яка входить до предмета доказування під час вирішення вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Разом з тим, сама по собі вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю у межах позовного провадження про поділ майна не є самостійним ефективним способом захисту порушеного права, оскільки відповідний факт підлягає встановленню судом у мотивувальній частині рішення при вирішенні майнового спору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, відповідно до якої встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спорі про поділ майна є підставою позову, а не самостійним способом захисту прав у такому спорі; ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Тобто, позовні вимоги в частині визнання спірного майна спільною сумісною власністю та його поділу підлягають задоволенню, а в частині встановлення факту проживання однією сім`єю як самостійної позовної вимоги — задоволенню не підлягають, оскільки відповідна обставина встановлена судом у мотивувальній частині рішення як складова предмета доказування у спорі про поділ майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у період набуття спірної квартири та майнових прав на квартиру між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували сталі фактичні сімейні відносини, притаманні подружжю, а спірне майно було набуте в інтересах сім`ї та за час спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток сторін у спірному майні суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та майнові права на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проектна загальна площа — 54,50 кв. м, проектна житлова площа — 27,66 кв. м, є об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому підлягають поділу між сторонами, виходячи із правил рівності часток, тобто по 1/2 частині кожному.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю як самостійна позовна вимога задоволенню не підлягає, однак відповідні обставини підлягають оцінці судом у мотивувальній частині рішення як складова предмета доказування щодо вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню у порядку ст. 141 ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог майнового характеру щодо визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу, однак відмовляє у задоволенні вимоги немайнового характеру про встановлення факту проживання однією сім`єю як самостійної позовної вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 7 058 грн 35 коп.

Судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп., сплачений за позовну вимогу немайнового характеру, стягненню з відповідача не підлягає, оскільки така вимога не підлягає задоволенню, а тому відповідні судові витрати залишаються за позивачем.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна – задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства, а саме: - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; - майнові права на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проектна загальна площа – 54,50 кв.м., проектна житлова площа – 27,66 кв.м.

Визнати право власності ОСОБА_1 на 1\2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

Визнати право власності ОСОБА_3 на 1\2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

Визнати право власності ОСОБА_1 на 1\2 частку майнових прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проектна загальна площа – 54,50 кв.м., проектна житлова площа – 27,66 кв.м.

Визнати право власності ОСОБА_3 на 1\2 частку майнових прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проектна загальна площа – 54,50 кв.м., проектна житлова площа – 27,66 кв.м.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7 058 (сім тисяч п`ятдесят вісім гривень) 35 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 19.06.2026 року.

Суддя А.В. Янченко