Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №296/11617/25 — Брусилівський районний суд Житомирської області

Суд: Брусилівський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 червня 2026 р.

Справа: №296/11617/25

Суддя: Лівочка Л. І.

Справа № 296/11617/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 червня 2026 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Степанчук С.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №296/11617/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, пені, 3% річних та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, пені, 3% річних та моральної шкоди.

В обгрунтування позову вказала, що 05 червня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики у простій письмовій формі, оформивши боргову розписку, яка була написана власноруч відповідачкою. Згідно з розпискою відповідачка отримала від неї у борг грошові кошти у сумі 55 000,00 грн., які зобов`язалась повернути у строк до 01 липня 2025 року без відсотків, але у разі недотримання обов`язку з повернення боргу відповідачка зобов`язується виплатити пеню в розмірі 1 % від запозиченої суми за кожен тиждень простроченої виплати. Про те, ані у встановлений в договорі позики строк, ані станом на день подання даної позовної заяви ОСОБА_2 позичені кошти не повернула, пеню не сплатила. Відповідачка добровільно відмовляється повертати зазначені кошти, на мирне врегулювання спірних правовідносин не погоджується, на зв`язок не виходить.

Оскільки ОСОБА_2 не повернула кошти, то, окрім основної суми боргу і передбаченої договором пені, вона згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України зобов`язана сплатити 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Усвідомлення тієї обставини, що позивачка і її родина не можуть повернути належні їм та позичені ОСОБА_2 кошти, сума яких для родини є досить суттєвою, негативно вплинуло на емоційний її стан, призвело до конфліктів та психологічного напруження у її родині, втрати сну, депресії, емоційної нестійкості. Внаслідок неправомірної пасивної поведінки відповідачки, яка не налаштована на безконфліктне врегулювання ситуації, що склалась, позивачці було завдано моральних страждань та, як наслідок, спричинено моральну шкоду. Негативні емоції, хвилювання і переживання ОСОБА_1 та протиправна бездіяльність ОСОБА_2 перебувають у прямому причинно- наслідковому зв`язку, адже моральна шкода завдана внаслідок безпідставного і невиправданого затягування останньою повернення боргу та сплати пені, тобто вирішення спірної ситуації. З огляду на тривалість протиправної поведінки відповідачки, якою допущено порушення прав позивачки, завдану їй моральну шкоду вона цінює у 10000,00 гривень.

Позивачка просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики у сумі 55000,00 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 7700,00 грн. та 3% річних у сумі 470,14 грн., а всього: 63 170,14 гривень, стягнути моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн. та судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.

Позивачка та її представник до суду не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, від представника- адвоката Томашевської О.А. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату час та місце розгляду справи, до суду повторно не з`явилася; відзиву, заяв та клопотань від неї не надходило.

Відповідно до статтей 280-281 ЦПК України суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, приходить до наступного .

Судом встановлено , що 05 червня 2025 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримала позику від ОСОБА_1 у сумі 55000 гривень на строк до 01 липня 2025 року , що підтверджується власноруч написаною відповідачкою розпискою від 05 червня 2025 року ( а.с. 80).

Як слідує з розписки від 05 червня 2025 року, ОСОБА_2 зобов`язалася у разі недотримання обов`язку щодо повернення коштів до 01 липня 2025 року виплатити пеню в розмірі 1% від запозиченої суми за кожень тиждень простроченої виплати.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ( ч.2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує грошове зобов"язання, має містити умови отримання позичальником у борг із зобов"язанням її повернути у визначений в ній строк.

Згідно зі статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов"язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор , приймаючи виконання зобов"язання, повинен повернути його боржникові, У разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підт верджує виконання ним свого обов"язку.

Станом на дату розгляду справи оригінал розписки від 05.06.2025 року наданий суду та знаходиться в матеріалаїх даної цивільної справи, що за правилами ст. 545 ЦК України свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов"язань щодо повернення суми боргу.

Зазначена розписка від 05 червня 2025 року є належним доказом, що підтверджує боргове зобов"язання, а правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами, що виникли з договору позики.

Як вбачається з розписки, остаточний строк повернення позики визначений до 01 липня 2025 року.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання ( неналежне виконання).

Договір є обов"язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Після закінчення строку повернення суми боргу, тобто до 01.07.2025, відповідачка борг не повернула, чим порушила умови договору позики від 05.06.2025 . Таким чином, вимоги позивача є обгрунтованими та сума боргу за договором позики в розмірі 55000,00грн. підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов"язання внаслідок односторонньої відмови від зобов"язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, 2) зміна умов зобов"язання, 3) сплата неустойки,

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

З розписки від 05.06.2025 року слідує, що відповідачка ОСОБА_2 зобов"язалася у випадку недотримання свого обов"язку з повернення коштів до 01.07.2025 року виплатити позивачці пеню в розмірі 1% від запозиченої суми за кожен тиждень прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановив суд, позивачка просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики пеню у розмірі 7700 гривень та 3% річних у розмірі 470,14 гривень.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову в частині стягнення пені у розмірі 7700 грн. та 3% річних у розмірі 470,14грн. від простроченої суми.

Щодо відшкодування завданої моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За загальним правилом підставою виникнення зобов"язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі, Зобов"язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв"язку між протиправною поведінкою особи , яка завдала моральної шкоди та її результатом- моральною шкодою; вини особи,яка завдала моральної шкоди.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не повернула позивачці ОСОБА_1 борг у домовлений між ними строк, чим викликала у останньої негативні емоції, переживання, хвилювання та моральні страждання та, як наслідок, спричинила моральну шкоду, яка повинна бути, на думку суду, відшкодована відповідачкою.

Вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди, суд керується засадами справедливості та виваженості, враховує характер та обсяг душевних страждань, які зазнала позивачка у зв"язку з неповерненням їй грошових коштів та вважає, що сума в 10000 гривень є співмірною спричиненій їй моральній шкоді.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1937,92 гривень.

На підстав ст. ст.23, 526, 530,549,610, 611, 625, 1046-1047, 1049-1050 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 786-81, 141, .259, 263-265, 280-282, 284,288 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 63170 (шістдесят три тисячі сто сімдесят) гривень 14 копійок, з яких: 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень - тіло позики, 7700 (сім тисяч сімсот) гривень - пеня за прострочення грошового забов`язання, 470 (чотириста сімдесят) гривень 14 копійок -3% річних, та моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень ,та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня складання повного рішення яке складено 18 червня 2026 року.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення, яке складено 18 червня 2026 року.

Суддя Л. І. Лівочка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua