Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №509/4936/17 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/232/26

Справа № 509/4936/17

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів колегії Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

при секретарі Узун Н. Д.,

за участю: ОСОБА_1 ,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 року про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Савченко С. В. про визнання договору недійсним.

Позов мотивований тим, що 28 лютого 2007 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з умовам якого позичальник отримав кредит в сумі 105 000,00 дол США зі строком повернення до 27 лютого 2012 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 28.02.2007, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_6 кредитних зобов`язань.

11 липня 2007 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_6 був укладений ще один кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 105 000,00 дол. США зі строком повернення до 10 липня 2012 року. В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, цього ж дня між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким останній прийняв на себе зобов`язання відповідати за своєчасне виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 11.07.2007.

Позичальник ОСОБА_6 та поручитель ОСОБА_7 покладені на них зобов`язання за кредитними договорами та договорами поруки не виконали, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2012 року та рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь АКБ «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2007 року на загальну суму 134 164,48 дол. США та заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2007 року на загальну суму 137 076,01 дол. США.

27 квітня 2016 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчих листів, виданих 15 жовтня 2012 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_7 грошових коштів.

04 травня 2016 року відповідно до договору про відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги за вказаними кредитними договорами. У подальшому він був замінений на стягувача у виконавчому провадженні.

30 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., згідно з умов якого ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:2532, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0933 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого ОСОБА_3 також відчужила земельні ділянки, одну на користь ОСОБА_4 , іншу ? ОСОБА_5 ..

На момент укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 30.06.2016 існували обставини, що унеможливлювали відчуження ОСОБА_2 вказаних земельних ділянок, а саме існували належними чином зареєстровані обтяження у вигляді арештів та заборон відчуження щодо всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 .. Про існування цих обтяжень було відомо як сторонам договору, так і нотаріусу.

Оспорюваний правочин порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на порушення його конституційних прав і свобод та вчинений виключно з метою приховування нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , за рахунок якого можливе задоволення вимог до ОСОБА_2 , які ОСОБА_1 правомірно набув до укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 30 червня 2016 року.

ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд:

-визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 30.06.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. за реєстровим №721;

-застосувати наслідки недійсності правочину.

26 квітня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії відносно:

- земельної ділянки загальною площею: 0,100 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:2532, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 ;

- земельної ділянки загальною площею – 0,0933 га., кадастровий номер 5123782000:02:004:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 .

Позивач зазначив, що беручи до уваги предмет спору, вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки між сторонами дійсно виник спір щодо визнання договору не дійсним щодо відчуження об`єктів нерухомого майна (т. 2 а.с. 139-143).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії відносно:

- земельної ділянки загальною площею: 0,100 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:2532, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 ;

- земельної ділянки загальною площею – 0,0933 га., кадастровий номер 5123782000:02:004:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 207-208).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 30 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та посвідчений 30 червня 2016 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровим № 721.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 201-205).

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Макаров І. М. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Макаров І. М. задоволено. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Савченко С. В. про визнання договору недійсним, відмовлено (т. 3 а.с. 178-182).

26 жовтня 2023 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Макаров І. М. звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року. В обґрунтування клопотання зазначено, що Одеським апеляційним судом було ухвалено постанову 21 серпня 2023 року, яка набрала законної сили та якою було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 та скасовано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року, тому підстави забезпечення позову відсутні (т. 3 а.с. 188-198).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 року заяву ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Макаров І. М. задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії відносно: земельної ділянки загальною площею: 0,100 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:2532, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 ; земельної ділянки загальною площею – 0,0933 га., кадастровий номер 5123782000:02:004:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 (т. 3 а.с. 200-201).

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Савченко С. В. в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про направлення судових повісток-повідомлень та довідки про доставку судових повісток-повідомлень до електронного кабінету Електронного Суду (т. 4 а.с. 176-189).

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судові повістки-повідомлення неодноразово направлялись на всі відомі суду адреси місця їх проживання та місця реєстрації, однак поштові повідомлення повертались до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 4 а.с. 136, 143, 149, 166, 170, 185, 188).

Згідно ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, оскільки судові повістки-повідомлення неодноразово направлялась на всі відомі суду адреси місця проживання, та враховуючи, що отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а саме суду, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

19 червня 2026 року в судове засідання для проголошення повного тексту судового рішення, учасники справи не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив залишити її задовольнити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.

Відповідно до частини 1-2 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Частиною 7 статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з частиною 9 статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України).

За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.04.2022 у справі №705/4132/19, забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії відносно:

- земельної ділянки загальною площею: 0,100 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:2532, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 ;

- земельної ділянки загальною площею – 0,0933 га., кадастровий номер 5123782000:02:004:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 207-208).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 30 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та посвідчений 30 червня 2016 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. за реєстровим №721. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 201-205).

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Макаров І. М. задоволено. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Савченко С.В. про визнання договору недійсним, відмовлено (т. 3 а.с. 178-182).

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року набрала законної сили з дня її ухвалення.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що із ухваленням постанови Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Савченко С. В. про визнання договору недійсним, підстави для забезпечення позову, які були застосовані, як гарантія та обставини, які слугували підставою для застосування заходів забезпечення позову, були відсутні.

У зв`язку із чим, ОСОБА_4 скористалась своїм процесуальним правом, передбаченим приписами статті 158 ЦПК України, на звернення із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті згідно ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2022 року.

Апеляційний суд також зазначає, що за положеннями ч. 8 ст. 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Так, ухвалою Верховного Суду від 03.11.2023 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року, однак дія постанови Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року Верховним Судом не зупинялась.

Тому, на момент розгляду судом першої інстанції клопотання ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Макаров І. М. про скасування заходів забезпечення позову, постанова Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року набрала законної сили та не була зупинення її дія.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 03.11.2023 було витребувано із Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу №509/4936/17 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Савченко С. В. про визнання договору недійсним. Копія вказаної ухвали була надіслана до Овідіопольського районного суду Одеської області, однак суд не направив негайно до Верховного Суду цивільну справу та 14 листопада 2023 року розглянув клопотання ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів відхиляє дані твердження апеляційної скарги, оскільки за положеннями ч. 2 ст. 158 ЦПК України, клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Окрім того, як було вище зазначено, дія постанови Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року не зупинялась Верховним Судом, а тому суд першої інстанції не мав підстав не розглядати клопотання ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 158 ЦПК України щодо скасування заходів забезпечення позову також не передбачено обов`язку суду викликати сторін для обов`язкової участі у розгляді заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Аналіз положень ст. ст. 153, 158 ЦПК України свідчить про те, що суд не має імперативного обов`язку розглядати заяви про забезпечення позову та про скасування вжитих заходів забезпечення з обов`язковим повідомленням та участю сторін.

А тому, твердження в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із ухвалою суду про скасування заходів забезпечення позову і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскарженого рішення, яке відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

З урахуванням викладеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 19 червня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда