Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №521/18240/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1789/26

Справа № 521/18240/24

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів Громіка Р. Д., Комлевої О. С.,

при секретарі Узун Н. Д.,

за участю представника позивача - адвоката Сігнаєвського А. О.,

переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сігнаєвський Андрій Олегович, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області, Служба у справах дітей Дальницької сільської ради про встановлення факту перебування дітей на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області, посилаючись на те, що з 04 жовтня 2022 року він з ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі.

В період спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначив, що від попереднього шлюбу, у його дружина - ОСОБА_3 також є двоє малолітніх дітей, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які після розірвання шлюбу між батьками, залишились проживати разом з матір`ю та знаходяться на їх з ОСОБА_3 утриманні.

Отже, їх з ОСОБА_3 сім`я складається з двох дорослих та трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на їх утриманні та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що вироком Київського районного суду м. Одеса від 25 листопада 2022 року по справі №947/26981/22 ОСОБА_2 (батько ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) був притягнутий до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією майна, а також з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представників влади та місцевого самоврядування на 15 років.

Оскільки, відповідач відбуває покарання, то він не має можливості утримувати свої дітей та приймати участь у їх вихованні.

Зазначив, що оскільки для вирішення питання про відстрочку необхідно рішення суду про встановлення факту перебування малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його утриманні, то він звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, але ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року його заява була залишена без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

Встановлення факту перебування малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його утриманні, необхідно йому для належного оформлення відстрочки від призову на військову службу за призовом під час його мобілізації відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд встановити факт перебування малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його утриманні.

Представник позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити (а. с. 6).

Відповідач в судове засідання в суді першої інстанції не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся судом відповідно до ст. 128 ЦПК України, надав заяву про визнання позовних вимог та просив суд їх задовольнити (а. с. 80-84, 109).

Представник Служби у справах дітей Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області в судовому засіданні в суді першої інстанції просив суд розглянути справу відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням прав малолітніх дітей (а. с. 110)

Представник Служби у справах дітей Дальницької сільської ради, в судове засідання в суді першої інстанції не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю з урахуванням прав малолітніх дітей (а. с. 82, 86-90).

05 лютого 2025 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області, Служба у справах дітей Дальницької сільської ради про встановлення факту перебування дітей на утриманні залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сігнаєвський А. О., подав апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити факт перебування дітей на утриманні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання, призначене на 10 червня 2026 року об 14:00 год з`явився представник позивача - адвокат Сігнаєвський А. О.., інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 168-170).

Від представника Служби у справах дітей Дальницької сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи з урахуванням прав малолітніх дітей (а. с. 159-161, 172-174).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав суду доказів, що він утримує дітей дружини від попереднього шлюбу, не надано доказів матеріального забезпечення дітей дружини. Також було встановлено, що позивач офіційно не працює, тому доказів того, що він здійснює утримання трьох малолітніх дітей матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає встановленим обставинам, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_3 у шлюбі, зареєстрованому 04 жовтня 2022 року Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №193, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с. 7, 92).

В період спільного проживання у подружжя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 9).

Встановлено, що ОСОБА_7 перебувала з ОСОБА_2 в шлюбі, зареєстрованому 30 вересня 2011 року Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №727.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 13-14).

Під час шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 10, 11).

Встановлено, що діти після розірвання шлюбу між батьками, залишились проживати разом з матір`ю.

Відповідно до довідки Громадської організації «Садове товариство «Лебідь» від 09.07.2020 №152, ОСОБА_1 є членом Громадської організації «Садове товариство «Лебідь» та за ним закріплено земельну ділянку АДРЕСА_2 та вказаною адресою постійно мешкає п`ять осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 15).

Згідно довідки Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 06.10.2022 №117, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та має склад сім`ї: чоловік ОСОБА_1 , діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2022 року по справі №947/26981/22 ОСОБА_2 був притягнутий до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією майна, а також з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представників влади та місцевого самоврядування на 15 років.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року заява ОСОБА_1 про встановлення факту була залишена без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право (а. с. 19-25).

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №889631 від 06.11.2024 (а. с. 28).

Згідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи №Ш7-122382-ф/л від 27.06.2023 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 94).

Положеннями ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина 1 статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).

Відповідно до приписів пункту 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частин 1-2, 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина 1 статті 268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Пунктом 3 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 3543-XII від 21 жовтня 1993 рокувизначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Отже, визначальним фактом є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей.

З огляду на викладене, для отримання правової підстави для звільнення з військової служби позивач повинен довести факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Судом було вірно встановлено, що підставою встановлення факту утримання неповнолітньої дитини особою, яка не має з нею кровного споріднення (як заявник у цій справі), є доведеність існування обставин, в силу яких обсяг прав матері або біологічного батька дитини обмежується або припиняється.

Позивач стверджує, що з моменту перебування у фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_3 її малолітні діти від попереднього шлюбу проживають разом з ними та знаходяться на його одноособовому утриманні.

Статтею 268 СК України закріплений обов`язок вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, в тому числі чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Відповідно до п. 3 додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року. №560 для категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини 1 пункту 3 (жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) документами, що підтверджують право на відстрочку, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, позивачем ОСОБА_1 не було надано суду доказів, які б підтверджували матеріальне забезпечення дітей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо працевлаштування ОСОБА_1 , його фінансового стану, які б могли стати підставою для підтвердження можливості позивача утримувати трьох дітей.

Оскільки позивачем не було надано достатніх, достовірних та належних доказів утримання трьох дітей, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

За таких обставин, доводи наведені у апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення та трактування норм права на власний розсуд.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши вимоги заяви, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого, законного та справедливого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сігнаєвський Андрій Олегович - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 18 червня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

О. С. Комлева