Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №947/12695/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3620/26

Справа № 947/12695/25

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів колегії Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

при секретарі Узун Н. Д.,

за участю представника ГУ Національної поліції в Одеській області – Міняйла О. М.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маячний», в інтересах якого діє адвокат Горобець В`ячеслав Валерійович на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маячний», третя особа: Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маячний» (далі ТОВ «Маячний»), третя особа: Київський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Київський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса)), Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі ГУ Національної поліції в Одеській області), в якому просить стягнути з ТОВ «Маячний» компенсацію моральної шкоди в розмірі 200 000 грн на користь ОСОБА_1 за тривале невиконання постанови Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у січні 2022 року він звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням відмови від частини позовних вимог, просив зобов`язати ТОВ «Маячний» надати належним чином оформлений акт прийому-передачі квартири.

У червні 2023 року ТОВ «Маячний» звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.11.2021, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Маячний» до ОСОБА_1 задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Маячний» майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 та в частині задоволення зустрічного позову ТОВ «Маячний» скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Маячний» надати ОСОБА_1 оформлений належним чином акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Маячний» відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 відмовлено в відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «Маячний» - адвоката Горобця В`ячеслава Валерійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.

06 червня 2024 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №947/1616/22 щодо зобов`язання ТОВ «Маячний» надати ОСОБА_1 оформлений належним чином акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що на підставі вказаного виконавчого листа 14.06.2024 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Сульжиком В. В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №75310433 та виконані усі дії відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5.

Також, державним виконавцем були винесені постанови про накладення на ТОВ «Маячний» штрафу від 28.06.2024 та від 28.08.2024, в яких також зазначалася вимога виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з дня накладення штрафу та попередження про кримінальну відповідальність.

Двічі, 27 червня 2024 року та 27 серпня 2024 року директор ТОВ «Маячний» Хушвакова О. Р. не з`являлася до державної виконавчої служби за викликом державного виконавця для надання пояснень щодо виконання вимог виконавчого листа та примусового виконання постанови Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.

Також позивач зазначає, що державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №75310433 від 12.12.2024 та надіслав до органу досудового розслідування повідомлення №158393 від 13.12.2024 про вчинення ТОВ «Маячний» кримінального правопорушення ст. 382 КК України (невиконання судового рішення).

Для Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеський області знайти та встановити фактичне місце розташування ТОВ «Маячний» та керівника товариства ОСОБА_2 не виявилось можливим.

Про цей факт свідчить Доповідна записка (ITC ІПНП №30582 від 25.12.2024) у відповідь на звернення від Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі від 25.12.2024.

Позивач вказує, що ТОВ «Маячний» вже більше року не виконує постанову Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, не виконало вимоги виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови та переховується від органів досудового розслідування з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Тривале невиконання ТОВ «Маячний» постанови Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року завдає позивачу моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних стражданнях, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх та для відновлення свого порушеного права на отримання акту прийому - передачі квартири ОСОБА_1 вимушений звертатися до суду, до органів примусового виконання рішень, до органів поліції, що приводить до погіршення стану у сімейних відносинах, постійного стресу та викликає у позивача почуття розпачу, оскільки позивач добився успіху в суді, однак відповідач не виконує рішення суду, що підриває у позивача віру в справедливий суд.

Враховуючи той факт, що судове рішення не виконується більше року, а також характер, обсяг та глибину душевних і фізичних страждань, їх тривалість, час та зусилля для відновлення порушеного права на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у розумний строк та порушеного права на судовий захист, прояву ТОВ «Маячний» явної неповаги до ОСОБА_1 , створення ТОВ «Маячний» враження безкарності, свавілля та правового нігілізму, відзначаючи потребу у докладанні надзвичайних і тривалих інтелектуальних і моральних зусиль для відновлення порушеного права, виходячи з засад розумності і справедливості позивач просить стягнути з ТОВ «Маячний» на його користь 200 000 гривень компенсації моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Маячний» – Горобець В. В. позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити, відзив на позовну заяву не надав.

В судовому представник третьої особи ГУ Національної поліції в Одеській області – Міняйло О. М. надав пояснення, відповідно до яких зазначив, що до ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) надійшло повідомлення щодо вирішення питання про порушення кримінальної справи стосовно керівника ТОВ «Маячний» - ОСОБА_2 , через невиконання рішення суду. Дані матеріали було зареєстровано 25.01.2025 в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал національної поліції України» ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за №30528. Вказав, що Одеським районним управлінням поліції №1 ГУНП в Одеський області знайти та встановити фактичне місце розташування ТОВ «Маячний» та керівника товариства ОСОБА_2 не виявилось можливим. При цьому з боку ГУНП в Одеській області бездіяльності не було допущено.

В судове засідання представник Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте 28 квітня 2025 року надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Маячний», третя особа: Київський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), ГУ НП в Одеській області про відшкодування моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Маячний» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди за тривале невиконання постанови Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року в розмірі 20 000 грн.

В іншій частині вимог – відмовлено

Стягнуто з ТОВ «Маячний» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Маячний» - адвокат Горобець В. В. звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач ОСОБА_1 та представники ТОВ «Маячний», Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку судових повісток-повідомлень в електронний кабінет Електронного суду (а.с. 177-182).

Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача та представника ГУ НП в Одеській області – Міняйла О. М., який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзивах на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини 2 статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини 1-2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини 3 статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №569/20510/19).

Абзац 2 частини 3 статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 в справі №487/6970/20).

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №947/1616/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Маячний», третя особа ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Деліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив» про зобов`язання виконати умови договору, стягнути безпідставно отримані кошти, а також стягнути матеріальну шкоду та судові витрати; зустрічним позовом ТОВ «Маячний» до ОСОБА_1 , треті особи ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Деліз-Фінанс» що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив» і державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новак С. С. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора; зустрічним позовом ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Деліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив» до ОСОБА_1 , треті особи ТОВ «Маячний», державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новак С. С. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Маячний», третя особа ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Деліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив» про зобов`язання виконати умови договору шляхом надання оформленого належним чином акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат.

Задоволено зустрічний позов ТОВ «Маячний» до ОСОБА_1 , треті особи ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Деліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив», державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новак С.С..

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Маячний» майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за ТОВ «Маячний» права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі за ОСОБА_1 ..

Відмовлено у задоволенні позову третьої особи ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Деліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив» до ОСОБА_1 , треті особи ТОВ «Маячний», державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новак С. С. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2023, в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Маячний», третя особа - ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив», про зобов`язання виконати умови договору, та в частині задоволення зустрічного позову ТОВ «Маячний» до ОСОБА_1 , треті особи - ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив», Державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новак С. С., про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасовано.

Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Маячний», третя особа - ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив», про зобов`язання виконати умови договору, задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «Маячний», код ЄДРПОУ 35242226, надати ОСОБА_1 , оформлений належним чином акт прийому передачі квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Маячний» до ОСОБА_1 , треті особи - ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиційний актив», Державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новак С. С., про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, відмовлено.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2023 залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ «Маячний» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у загальному розмірі 2 481грн.

Постановою Верховного Суду від 10 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Маячний» на постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Сульжиком В. В. 14.06.2024 відкрито виконавче провадження №75310433 з виконання виконавчого листа №947/1616/22 виданого 06.06.2024 Київським районним судом м. Одеси, щодо зобов`язання ТОВ «Маячний» надати ОСОБА_1 оформлений належним чином акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 .

Згідно постанови старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Сульжика В. В. від 28.06.2024 на ТОВ «Маячний» через невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5 100 грн.

Згідно постанови старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Сульжика В. В. від 28.08.2024 на ТОВ «Маячний» через невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 10 200 грн.

Згідно постанови старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Сульжика В. В. від 12.12.2024 у зв`язку з невиконанням рішення суду виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №947/1616/22 – закінчено.

13 грудня 2024 року Київським ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) надіслано до органу досудового розслідування повідомлення №158393 від 13.12.2024 про вчинення ТОВ «Маячний» кримінального правопорушення ст. 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення).

Для Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеський області знайти та встановити фактичне місце розташування ТОВ «Маячний» та керівника товариства Хушвакової О.Р. не виявилось можливим, що підтверджується доповідною запискою (ITC ІПНП №30582 від 25.12.2024) у відповідь на звернення від Київського ВДВС у м. Одесі.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь з ТОВ «Маячний» моральну шкоду в розмірі 20 000 грн за тривале невиконання постанови Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог та зазначив, що лише 31 березня 2025 року представником ТОВ «Маячний» - адвокатом Кохан Г. Л. на адресу ОСОБА_1 на виконання постанови Одеського апеляційного суду по справі №947/1616/22 від 10 квітня 2024 року було направлено два примірника акту прийому-передачі об`єкта нерухомості - приміщення (квартири) будівельний номер №1-4-3, секція 1, поверх 4, фактичною площею - 61,7 кв.м, згідно з договором №4-3-5/502 від 18.02.2021.

Даний акт позивач вважає не належним виконанням рішення суду, оскільки серед іншого в ньому містяться розбіжності у фактичній площі квартири, про що ним було зазначено у листі від 07.04.2025 до директора ТОВ «Маячний» (а.с. 20).

Так протиправність дій ТОВ «Маячний» була встановлена постановами державного виконавця Київського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Сульжика В. В. від 28.06.2024 та 28.08.2024, постановою про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №947/1616/22 від 12.12.2024 у зв`язку з невиконанням рішення суду.

Крім того, 13.12.2024 Київським ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) було надіслано до органу досудового розслідування повідомлення №158393 від 13.12.2024 про вчинення ТОВ «Маячний» кримінального правопорушення ст. 382 КК України (невиконання судового рішення), на виконання якого знайти та встановити фактичне місце розташування ТОВ «Маячний» та керівника товариства ОСОБА_2 не виявилось можливим, що підтверджується доповідною запискою (ITC ІПНП № 30582 від 25.12.2024 року) у відповідь на звернення від Київського ВДВС у м. Одесі.

Суд зазначив, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) стражданнях є: бездіяльність відповідача, вчинення дій та прийняття рішень, які суперечили вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», надмірна тривалість таких дій і бездіяльності, необхідність витрачати значні зусилля на захист своїх прав і свобод, тобто змінювати звичний уклад життя, відчуття напруги та цілком природнього розчарування, викликаного неможливістю отримати документи, які належать позивачеві за законом.

Отже, через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з тривалим невиконанням остаточного рішення з вини відповідача, заявник має право на відшкодування йому моральної шкоди.

Суд констатував наявність моральної шкоди, протиправність дій та бездіяльності заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і бездіяльністю заподіювача, що у встановленому законом порядку не спростовано відповідачем.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд встановив характер спірних правовідносин, належним чином встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих учасниками справи доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Маячний» зазначає, що в даному випадку відсутнє тривале невиконання рішення суду, фактично постанова Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року була виконана ТОВ «Маячний» добровільно після вичерпання усіх можливих процесуальних засобів щодо оскарження судових рішень, що є невід`ємним правом кожного учасника судового процесу, та 31 березня 2025 року на адресу ОСОБА_1 на виконання постанови було направлено два примірника акту прийому-передачі об`єкта нерухомості - приміщення (квартири) будівельний номер №1-4-3, секція 1, поверх 4, фактичною площею - 61,7 кв.м, згідно з договором №4-3-5/502 від 18.02.2021.

Однак, колегія суддів не приймає дані твердження апеляційної скарги, оскільки однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України визначено обов`язковість судових рішень (пункт 9 статті 129 Конституції України).

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини 2, 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, про що зазначено в частині 2 статті 18 ЦПК України.

Постанова Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року набирала законної сили в день її ухвалення, тобто 10 квітня 2024 року та з цього дня є обов`язковою до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказував, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, №18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини 1-2 статті 55, частини 1-2 статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року №2-рп(ІІ)/2019).

З огляду на сутність порушення прав особи, яке полягає у невиконанні обов`язкового судового рішення, що є однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України, невід`ємною складовою права кожного на справедливий суд, немає підстав для висновку, що невиправдане та тривале невиконання остаточного судового рішення, за що держава несе відповідальність, не спричиняє моральних страждань особи.

Тому за обставин цієї справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та справедливого висновку, що позивач має право на грошову компенсацію моральної шкоди на підставі статті 23 ЦК України.

Апеляційним судом також не приймаються твердження апеляційної скарги про те, що акт прийому-передачі, якого так домагався позивач, жодним чином не впливає та не може вплинути на його права та обов`язки, а також законні інтереси, тому що 01 травня 2023 року позивач подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (договір дарування від 01.05.2023, серія та номер: 162, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г.), оскільки зазначене жодним чином не впливає на обов`язок ТОВ «Маячний» виконати постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Маячний» також не погоджується та вважає необґрунтованим розмір моральної шкоди, яка задоволена судом, однак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн відповідатиме засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що настали для позивача, який зазнав моральних страждань.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування завданої шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У постанові від 21.04.2022 у справі №748/359/20 Верховний Суд зазначив, що «…будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом…».

Апеляційний суд вважає, що стягнення на користь позивача грошової компенсації моральної шкоди, яка завдана фізичній особі тривалим невиконанням остаточного судового рішення, в розмірі 20 000 гривень, відповідатиме принципам розумності та виваженості та є справедливою сатисфакцією моральним стражданням позивача, з урахуванням характеру порушень прав позивача.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи наведені у апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням та трактування норм права на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, оскільки законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маячний», в інтересах якого діє адвокат Горобець В`ячеслав Валерійовичзалишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 15 червня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда