Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 18 червня 2026 р.
Справа: №130/159/26
Суддя: Стадник І. М.
Справа № 130/159/26
Провадження № 33/801/630/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач: Стадник І. М.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника – адвоката Кондрадій М.В., подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 25 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Кондрадій М.В., подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що працівниками поліції порушено ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема щодо законних підстав зупинки автомобіля. Також апелянт вказує про те, що в матеріалах справи відсутні докази керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема відеозапис, що міститься в справі не відображає зазначеного факту.
Апелянт також стверджує, що працівники поліції в порушення вимог статті 266 КпАП України не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі після відмови від його проведення на місці зупинки.
Вважає, що відеозапис не є безперервним, отриманий в порушення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото – та кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026, а тому не є доказом.
ОСОБА_1 і його захисник – адвокат Кондрадій М.В., повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явилися, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Так, ОСОБА_1 судова-повістка надіслана поштою, а також через застосунок Вайбер, а захиснику – адвокату Кондрадій М.В. засобами системи «Електронний суд».
Станом на час розгляду справи клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин апеляційному суду не надходило.
Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №571845, 21.01.2026 о 13:50 ОСОБА_1 , в с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, по вул. Першотравнева керував транспортним засобом марки «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, зміна шкіряного покриву обличчя, від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України,
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за частиною 1 статті 130 КпАП України.
Частиною 1 статті 130 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до пунктів 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп`яніння обов`язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
За змістом статей 254, 255, 256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КпАП України, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і, при наявності свідків і потерпілих, протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний уповноваженою особою - Інспектором Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Дмитренком В.В. із зазначенням усіх необхідних даних, відповідно до вимог статей 254, 256 КАП України, та правопорушником ОСОБА_1 , який також зробив запис про те, що пояснення надасть у суді.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статтею 130 КпАП України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вина його у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення підтверджується, крім власне протоколом про адміністративне правопорушення, також:
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.01.2026, в якому вказано виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння;
-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 , за змістом яких він не заперечує ні факту керування транспортним засобом, ні факту його зупинки, підтверджує, що відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки перед цим вживав алкогольні напої;
-розпискою щодо відсторонення ОСОБА_1 від права керування, при цьому останній вказав про відсутність претензій до працівників поліції;
-диском з відеозаписом.
Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України полягає в ухиленні осіб, які керують транспортними засобами від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.
Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України характеризується наявністю прямого умислу на відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.
Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є невиконанням вимог п. 2.5 ПДР України і містить склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ключовим є встановлення обставин відмови від проходження медичного огляду.
Так, під час перегляду відеоматеріалів з`ясовано, що автомобіль марки «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1 стоїть припаркованим на узбіччі, а біля нього знаходиться ОСОБА_1 , як потім встановлено, водій. В салоні автомобіля перебувала жінка, яка сиділа на пасажирському місці.
Варто звернути увагу на те, що із відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений іншим екіпажом поліції (службовий автомобіль якого перебував попереду зупиненого), а екіпаж поліції який здійснював відеофіксацію подій прибув на місце пізніше. Про це заявляє сам ОСОБА_1 особі з якою спілкувався по телефону.
Працівники поліції, що прибули на місце пізніше запитали у ОСОБА_1 куди він прямує, на що останній відповів (дослівно) «в ОСОБА_3 ». Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним автомобілем.
Під час спілкування працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність підстав вважати, що той перебуває у стані сп`яніння та запропонували пройти медичний огляд на місці за допомогою приладу Драгер або ж у медичному закладі. Проте ОСОБА_1 відмовився, при цьому він постійно вів спілкування по телефону, а потім запропонував працівнику поліції «вирішити питання».
Проаналізувавши відеозапис, апеляційний суд приходить до висновку, що посилання захисника на те, що із нього не вбачається факт зупинки транспортного засобу та перебування ОСОБА_1 за кермом й так само відсутність пропозиції пройти медичне освідування не заслуговують на увагу, та спростовуються ними.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення.
Досліджені судом відеозаписи є інформативними і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними роз`яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження.
Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.
Відеозаписи, що містяться у справі, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту зупинки транспортного засобу, керування ним саме ОСОБА_1 та факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, виконувати законну вимогу патрульних поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським та у медичному закладі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_4 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень п. 5 розділу ІІ та п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозаписів, засобів фото і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. При цьому, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, всі значимі обставини для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП були зафіксовані на бодікамеру поліцейського, з якої убачається наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
А тому доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис є неналежним доказом, оскільки отриманий в порушення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозаписів, засобів фото і кінозйомки, не приймаються до уваги з наступних підстав.
Також, є безпідставними доводи апелянта в частині недоведення факту зупинки та керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки як вбачається з відеозапису події ОСОБА_1 не заперечувала факту керування нею транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
Як зазначалось вище диспозицією статті 130 КпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
Так, факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.
Відмова водія транспортного заходу виконувати вимоги п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є правопорушенням, оскільки за своїм правовим змістом є протиправною дією або бездіяльністю, яка порушує правила безпеки дорожнього руху щодо заборони керування транспортним засобом у стані сп`яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відмова водія транспортного засобу виконати вимогу працівника поліції не є процесуальною формою реалізації права щодо можливості спростувати підозру щодо керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а є правопорушенням, відповідальність за вчинення якого прямо передбачена законом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними а тому відхиляються апеляційним судом, оскільки обставини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 взагалі не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо перебування особи, яка керувала транспортним засобом, з ознаками алкогольного сп`яніння та ці відомості не впливають на висновок про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.
Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п.2.9а ПДР України.
Отже, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Більше того враховуючи, що з 24 лютого 2022 року на території України діє правовий режим воєнного стану, у межах якого правоохоронні органи здійснюють додаткові заходи, спрямовані на забезпечення громадської безпеки, правопорядку та обороноздатності держави, повноваження працівників поліції реалізуються із урахуванням необхідності здійснення превентивних заходів, зокрема перевірки документів, огляду транспортних засобів та перевірки осіб тощо.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника – адвоката Кондрадій Марії Володимирівни подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року- без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Стадник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua