Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №149/4189/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/4189/24

Провадження № 22-ц/801/1667/2026

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокуСправа № 149/4189/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Рибчинського В. П., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Кахно О. А.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Війтівецька сільська рада Хмільницького району Вінницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Поворознюком Борисом Миколайовичем, на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року, постановлене у складі судді Олійник І. В., дата складення повного судового рішення 14 травня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Війтівецька сільська рада Хмільницького району Вінницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке», про виділення в натурі частки із спільного майна.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Качанівка Хмільницького району померла мати позивача – ОСОБА_5 , якій на праві власності належала земельна ділянка площею 2,9878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 0524882700:03:002:0242, розташована на території Качанівської сільської ради. На підставі заповіту матері, позивач своєчасно прийняла спадщину у нотаріальному порядку, на момент прийняття спадщини сестри позивача – відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були непрацездатними, а тому вони успадкували обов`язкову частку у спадщині, тобто по 1/6 частини цієї земельної ділянки.

ОСОБА_6 подала заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців після її відкриття, однак спадщину після смерті матері вона не оформляла, спадкоємцями після її смерті є її діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивачка оформила спадкові права отримавши у нотаріуса відповідне свідоцтво на 2/3 частки зазначеної земельної ділянки, яку просить виділити в натурі.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року позовні вимоги задоволено:

- виділено ОСОБА_1 в натурі 2/3 частини із земельної ділянки загальною площею 2,9878 га, кадастровий номер № 0524882700:03:002:0242 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Качанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, у відповідності до першого варіанту поділу, який зазначений у додатку № 1 до висновку експерта № 171/10.7/2025 від 10.10.2025, що становить 1,9919 га;

- стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , в рівних частинах з кожного, витрати: по сплаті судового збору – 403,73 грн.; на проведення експертизи – 4 000 грн; на правничу допомогу – 2 666 грн.

Прийняте рішення мотивовано тим, що за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку. У даній справі позивачкою заявлено про виділ в натурі 2/3 частки зі спільного майна, у той час як інші співвласники не заявляють про виділення їх часток. При цьому висновком експертизи підтверджено можливість такого виділу і позивач просить обрати перший варіант наведений експертом, а тому позов підлягає до задоволення.

Позивачка понесла судові витрати по сплаті судового збору 1 211,20 грн, витрати на правничу допомогу 8 000 грн, витрат на оплату експертизи 12 000 грн. Ці витрати слід стягнути з відповідачів у рівних частинах, що відповідає нормам ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині розподілу судових витрат, 25 травня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Поворознюка Б. М., подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині розподілу понесених позивачкою судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення, а саме абзац третій резолютивної частини судового рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в рівних частках, на користь позивачки ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн, по сплаті витрат на професійно правничу допомогу в сумі 8 000 грн та 12 000 грн витрат на проведення земельно-технічної експертизи», в іншій частині рішення залишити без змін.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання про розподіл судових витрат, які понесені у справі позивачкою: мотивувальна частина судового рішення не відповідає резолютивній частині.

Так, суд першої інстанції встановив, що позивачкою ОСОБА_7 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн та витрати на оплату експерта в сумі 12 000 грн, задовольнив позов повністю, вказав, що витрати позивачки слід стягнути з відповідачів в рівних частинах, однак в резолютивній частині рішення стягнув із відповідачів на користь позивачки із кожного лише 1/3 частину понесених позивачкою судових витрат. Таке рішення не відповідає приписам ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України.

Відповідачі та інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 визнала подану апеляційну скаргу, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-позивачка є донькою ОСОБА_5 , і після укладення шлюбу змінювала прізвище на ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8, т. 1);

- мати позивачки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Качанівка Хмільницького району Вінницької області (а.с. 11). За життя їй на праві власності належала земельна ділянка площею 2,9878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 0524882700:03:002:0242, яка розташована на території Качанівської сільської ради (а.с. 12, т. 1);

- 04.02.2002 року мати позивача нотаріально посвідченим заповітом заповіла все своє майно ОСОБА_10 , тобто позивачці (а.с. 13, т. 1);

- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2023 виданого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Золотавіна З. М. успадкувала 2/3 частки земельної ділянки 2,9878 га, кадастровий номер № 0524882700:03:002:0242. Право власності відповідача на це спадкове майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав (а.с. 14, т. 1);

- земельна ділянка 2,9878 га на підставі договору оренди від 01.05.2024 перебуває в оренді ТОВ «Хмільницьке» (а.с. 16 – 19, т. 1);

- сестра позивачки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 21, т. 1) у м. Київ, спадкова справа щодо її майна не заведена.

- згідно матеріалами спадкової справи № 78/2010 щодо майна померлої ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2/3 частки земельної ділянки площею 2,9878 га видано ОСОБА_1 , а на 1/6 частки - ОСОБА_2 (а.с. 84 – 133, т. 1);

- згідно висновку експерта № 171/10.7/2025 від 10.10.2025 є технічна можливість виділити позивачеві 2/3 частки земельної ділянки в натурі, що складатиме 1,9919 га від загальної площі 2,9878 га та надано два варіанти виділу в натурі цієї ділянки (а.с. 193 – 201, т. 1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для виділення ОСОБА_1 в натурі належної їй 2/3 частки із земельної ділянки загальною площею 2,9878 га. У зазначеній частині рішення суду не оскаржується та предметом апеляційного перегляду не є.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачкою понесено судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 12 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, а всього 21 211грн 20к..

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції в мотивувальній частині правильно вказав про наявність підстав для покладення понесених позивачкою судових витрат на відповідачів. Водночас у резолютивній частині рішення суд стягнув з відповідачів на користь позивачки судовий збір у сумі 403,73 грн, витрати на проведення експертизи у сумі 4 000 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 2 666 грн, тобто фактично лише одну третину від загального розміру судових витрат, понесених позивачкою.

Колегія суддів зазначає, що встановлена невідповідність між висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, наведеними в мотивувальній частині рішення та їх розподілом, відображеним у резолютивній частині рішення, стосується правильності застосування положень статті 141 ЦПК України. За своєю суттю така невідповідність не є опискою або арифметичною помилкою в розумінні статті 269 ЦПК України, а тому підлягає усуненню шляхом зміни судового рішення за результатами апеляційного перегляду.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, понесені нею та документально підтверджені судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів у повному обсязі.

За таких обставин доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження: рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні із покладенням на відповідачів обов`язку відшкодувати позивачці понесених нею судових витрат: судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 12 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн у рівних частках з кожного відповідача. Отже, всього позивачка понесла 21 211,20 грн судових витрат, відтак з кожного з відповідачів слід стягнути по 1/3 частині, тобто по 7 070,40 грн (21 211,20 / 3).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Поворознюком Борисом Миколайовичем, задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 з кожного по 7 070,40 (сім тисяч сімдесят гривень 40 к) гривень понесених нею судових витрат».

В решті рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.06.2026 р.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Війтівецька сільська рада Хмільницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04331633, місце знаходження: вул. Зої Космодемянської, буд. № 8 с. Війтівці, Хмільницький район, Вінницька область, п. і. 22050;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке», код ЄДРПОУ 00692245, місце знаходження: вул. Заводська, буд. № 2, с. Війтівці, Хмільницький район, Вінницька область, п. і. 22050.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: В. П. Рибчинський

Т. Б. Сало