Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №145/96/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/96/26

Провадження № 33/801/568/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач: Копаничук С. Г.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.05.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , 21.06.1988., який проживає по АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и л а :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР 1 №565519, 13.01.2026 року о 11 год 10 хв по вул. Вінницьке шосе в м.Гнівань водій ОСОБА_1 керував т.з. «Нісан Рог», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння : зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Проводилася відеофіксація на бодікамеру працівника поліції 798838.

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,6 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить вказану постанову скасувати, а провадження у справі закрити через відсутність достатніх доказів наявності у його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказав, що не доведено факту керування ним транспортним засобом, оскільки він перебував на вулиці позаду свого автомобіля, який стояв припаркованим з вимкненим двигуном. В якості доказу вчинення ОСОБА_1 правопорушення до протоколу додано рапорт поліцейського від 13 січня 2026 року, який в розумінні вимог КУпАП не є доказом вчинення правопорушення. Окрім того, поліцейським на місці не встановлено жодної ознаки стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , які відображено в протоколі, тому пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння була безпідставною. Працівниками поліції було порушено вимоги відповідної Інструкції та КУпАП, оскільки ОСОБА_1 на місці фактично не пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння та не було доставлено його до відповідного закладу охорони здоров`я. Окрім того, у матеріалах справи відсутній акт огляду на стан наркотичного сп`яніння відносно ОСОБА_1 , оскільки акт, що міститься у матеріалах справи не містить ПІБ та підпису особи відносно якої він складався.

Перевіривши і дослідивши матеріали справи, постанову суду в межах доводів

апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи постанову, суд виходив із того, що вина ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР 1 №565519, 13.01.2026 року; направлення на огляд водія транспортного засобу до Тиврівської ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 січня 2026 року; рапортом інспектора СРПП ВП № 2 Вінницького РУП у Вінницькій області старшого лейтенанта А.Тишкунь від 13 січня 2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13 січня 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Проте апеляційний суд із таким висновком суду першої інстанції, погодитися не може ,виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 130 КУпАП установлено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть накладення адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції

про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа №337/3816/16-а, суд під час розгляду справи, зокрема щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинен перевірити чи були вчинені позивачем відповідні дії, що стали підставою для прийняття такого рішення, та чи є підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, а тому також має бути оцінена судом.

У постановах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі №200/5590/17, від 17 липня 2019 року в справі №295/3099/17, від 13 лютого 2020 року в справі №524/9716/16-а, Верховний Суд звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Таким чином, з цієї правової норми та правових висновків Верховного Суду вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведений, оскільки останній нібито перебував позаду свого автомобіля, який був припаркований із вимкненим двигуном, не заслуговують на увагу. Так, у матеріалах справи містяться власноруч надані ОСОБА_1 пояснення від 13.01.2026 року, підписані ним особисто, в яких він зазначив: «Я, ОСОБА_1 , їхав з м. Гнівань у напрямку м. Вінниці, мене наздогнав патрульний автомобіль, я зупинився, подальші пояснення надам у суді». Зміст наведених пояснень прямо свідчить про те, що ОСОБА_1 визнавав факт руху транспортного засобу та свого перебування за його кермом безпосередньо перед зупинкою працівниками поліції. Крім того, наявні у матеріалах справи відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції підтверджують зазначені обставини, оскільки під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 неодноразово повідомляв, що саме він керував транспортним засобом. Отже, сукупність досліджених доказів спростовує доводи апеляційної скарги та підтверджує встановлений судом першої інстанції факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції та КУпАП, оскільки на місці фактично не пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння та не було доставлено ОСОБА_1 до відповідного закладу охорони здоров`я, не заслуговують на увагу, оскільки останньому на місці зупинки було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, що підтверджує направлення на огляд водія транспортного засобу до Тиврівської ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 січня 2026 року.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність належного акту огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння чи відмови його від такого огляду.

Як убачається з матеріалів справи, у ній наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ( додаток №2 до Інструкції), проте він не містить відомостей про те, що огляд проводився у зв`язку із виявленням саме у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння і не ідентифікує особу, відносно якої він складався. Зокрема, в акті відсутні прізвище, ім`я та по батькові особи, яка проходила огляд, хоча відповідна графа документа прямо передбачає зазначення ПІБ та підпису особи, стосовно якої проводився огляд, або внесення запису про відмову . Проте у вказаній графі міститься лише запис «відмовився», без зазначення ПІП особи, яка відмовилася від огляду , що унеможливлює встановлення факту відмови від огляду , викладеному у акті, саме ОСОБА_1 (а.с.6)

За таких обставин наявний у матеріалах справи акт не відповідає вимогам належності доказів, оскільки не містить достатніх ідентифікуючих даних щодо особи, відносно якої він був складений ,а тому не може бути визнаний належним доказом на підтвердження проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння чи відмови від такого огляду .

Окрім того, доводи про те, що рапорт поліцейського від 13 січня 2026 року не є доказом вчинення правопорушення, також заслуговують на увагу, оскільки рапорт є внутрішнім документом, складеним працівником поліції ,а тому сам по собі не є незалежним об`єктивним доказом вчинення особою правопорушення. Вказана позиція відповідає усталеній судовій практиці. Рапорт працівника поліції не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення, - до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року в рамках розгляду справи № 524/5741/16-а (адміністративне провадження N К/9901/33786/18).

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.ЗЗ рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій. Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України. Наведене, в свою чергу означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, «поза всяким сумнівом» не доведена належними і достатніми доказами .

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, на підставі чого постанова суду підлягає скасуванню , а провадження у даній адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттюза п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 280,283,294,295 КУпАП,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.05.2026 року скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С.Г.Копаничук