Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №742/1944/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/29/26

Єдиний унікальний № 742/1944/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суду Чернігівської області в складі головуючого судді Коваленко А.В., за участі секретаря судового засідання Риндя Л.А., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 , представника позивача Ткаченко Наталії Миколаївни, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №4172 винесену 02.12.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 , якою було притягнено до адміністративної відповідальності, громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, та закрити провадження у справі.

Свої вимоги аргументує тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №4172 винесеною 02.12.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 , було притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, а саме за те, що 20.11.2025 року вприміщенніпершого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_3 відмовився від отримання направлення на медичний огляд та повістки для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, в результаті чого даний медичний оглядвищевказаним громадянином пройдено не було, з огляду на що дії останнього кваліфікували за ч.3 ст. 210-1 КУПАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Позивач не відмовлявся від проходження ВЛК, однак наполягав на дотриманні належної процедури, а саме наданні адвоката.

Також для надання можливості проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 необхідно було б зібрати медичні документи за місцем проживання, що є передбаченою законом умовою для проходження такої комісії. Крім того, він запропонував оформити повістку та направлення на іншу дату, аби мати змогу отримати виписки з амбулаторної карти та лікарські висновки. Проте, йому було відмовлено без надання жодних правових підстав.

Оскільки доставлення Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 відбулося без законних підстав, без оформлення повістки чи направлення, а його перебування у приміщенні установи носило примусовий характер і здійснювалося без його згоди, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів підтвердження вручення позивачу повістки (виклику) до РТЦК, як не містять належних та допустимих доказів, що позивач відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги ч.1 с.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 08 квітня 2026 року призначено розгляд справи на 10 год. 30 хв. 20 травня 2026 року.

20 травня 2026 року судове засідання відкланено на 11 год.00 хв. 18 червня 2026 року у зв`язку з неявкою всіх учасників по справі.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, але подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи та не виконали ухвали про витребування доказів.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно військово-облікового документа «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), має військове звання солдат, місце проживання зазначено: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Відповідно до постанови №4172 по справі про адміністративне правопорушення від 02.12.2025 року, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , встановлено, що 20.11.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на медичний огляд та повістки для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, у зв`язку з чим медичний огляд ним пройдено не було. За результатами розгляду справи ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень (а.с.10 зворот - а.с.11).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80395668 від 04.03.2026 року, винесеної старшим державним виконавцем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Молошною Л.І., відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови №4172, виданої ІНФОРМАЦІЯ_6 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі 34 000 грн у зв`язку з його несплатою у добровільному порядку(а.с.11 зворот – а.с.12).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з п.5 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.

За ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024).

За визначенням абзацу 5 ч.1 ст.1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Відтак, з цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.22 Закону № 3543 громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Крім того, в абз.7 ч.3 ст.22 Закону № 3543 та мобілізацію» зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов`язаних, яким є позивач, існує обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Разом з цим, в разі не виконання обов`язку громадян щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах відповідальність настає відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі Порядок).

Відповідно до абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Згідно абз.3,4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

У відповідності до пп. 3.1 та 3.2 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, медичний огляд військовозобов`язаних під час воєнного стану проводиться за направленням ТЦК та СП, а повторний огляд військовозобов`язаних (у тому числі офіцерів запасу) здійснюється раз на 5 років.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він відмовився від отримання направлення на медичний огляд та повістки для проходження військово-лікарської комісії.

Разом з тим, диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. При цьому сама по собі відмова від отримання направлення на медичний огляд чи повістки не визначена диспозицією зазначеної статті як самостійний склад адміністративного правопорушення.

Для притягнення особи до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП суб`єкт владних повноважень повинен встановити, які саме норми законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію були порушені особою, в чому конкретно полягало таке порушення та надати належні й допустимі докази на підтвердження зазначених обставин.

Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні вимог абз.4 ч.10 ст.1 Закону України 2Про військовий обов`язок і військову службу», абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.3.1,3.2 глави 3 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» , які зобов`язують військовозобов`язаних осіб проходити у встановлені терміни військово-медичну комісії, але відповідно до суті адміністративного правопорушення викладеного в протоколу ОСОБА_1 не ставиться в провину відмова від проходження ВЛК, а сам факт відмови від отримання направлення на медичний огляд та повістки для проходження військової служби не являється порушенням вище вказаних норм.

За таких обставин наведений у постанові опис події не дає можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Крім того, ухвалою суду від 08 квітня 2026 року у зв`язку із своєчасним розглядом і вирішенням справи, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав у ІНФОРМАЦІЯ_1 витрибувано до часу розгляду справи оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне №4172 від 02.12.2025 року та всі матеріали на підставі яких прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Однак вимоги суду відповідачем виконані не були, витребувані матеріали до суду не надані, а тому суд позбавлений можливості перевірити фактичні обставини, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Саме лише посилання у постанові на відмову позивача від отримання направлення на медичний огляд та повістки не є беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень, а не доказом вини особи.

Суд також враховує, що постанова №4172 від 02.12.2025 року фактично є єдиним документом, який міститься в матеріалах справи на підтвердження вини позивача. Разом з тим рішення суб`єкта владних повноважень не може саме по собі підтверджувати правомірність власного прийняття за відсутності доказів, покладених в основу такого рішення.

Ненадання відповідачем матеріалів адміністративної справи унеможливлює перевірку як факту вчинення правопорушення, так і дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Окрім оскаржуваної постанови, жодного доказу на підтвердження викладених у ній обставин відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

VI.Судові витрати.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, або підготовкою до розгляду справи.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при подачі позову сплатив судовий збір в розмір 665 гривень 60 копійок, а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , представника позивача Ткаченко Наталії Миколаївни, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову №4172 винесену 02.12.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 , якою було притягнено до адміністративної відповідальності, громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять ) гривень 60 копійок .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО