Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №732/726/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/726/26

Провадження № 3-в/732/5/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 м. Городня

Суддя Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О., у присутності секретаря Бондаренко Т. А., за участю заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Городнянського районного суду Чернігівської області у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу,

УСТАНОВИЛА:

08.05.2026 до Городнянського районного суду Чернігівської області з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Судовий розгляд справи призначений на 18.06.2026.

До початку судового засідання від ОСОБА_1 надійшло клопотання від 05.06.2026, в якому ОСОБА_1 просив, у разі визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, розстрочити йому виплату штрафу на 10 місяців з виплатою рівними частинами щомісячно до 20 числа кожного місяця. Посилаючись на те, що після складення протоколу про адміністративне правопорушення його позбавили всіх заохочувальних виплат, тому зараз він має скрутне матеріальне становище. Крім цього на його утриманні перебуває повнолітня дитина, яка продовжує навчання та постійно потребує матеріальної допомоги.

У судове засідання з`явився ОСОБА_1 , який підтримав доводи, які були викладені у його клопотанні, та просив розстрочити виплату штрафу.

При цьому до клопотання не додані докази, які підтверджують викладені у ньому обставини.

Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 червня 2026 року визнано винуватим, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

Дослідивши заяву, суддя дійшла висновку про необґрунтованість заявлених вимог, які не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно із ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Зі змісту вказаних норм убачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

У кожному конкретному випадку особа повинна довести, як ті чи інші обставини, що впливають на неможливість виплати штрафу одним платежем. Наприклад: наявність утримання дітей, батьків; відсутність роботи чи низький рівень заробітної плати; наявність кредитних зобов`язань; інвалідність, хвороба правопорушника чи членів його сім`ї.

До клопотання ОСОБА_1 взагалі не додано будь-яких письмових документів, які підтверджували б наведені ним обставини, зокрема доказів щодо його скрутного майнового стану, а саме: доказів зменшення грошового забезпечення та доказів наявності повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, тобто відсутності можливості сплатити штраф.

Отже, заявником не було надано належних та допустимих доказів наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за яких суддя може прийняти рішення про таку розстрочку.

Суд принагідно звертає увагу на те, що штраф є заходом примусу, що застосовується від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи.

Особа, яка допускає вчинення певних правопорушень, одночасно свідомо допускає настання для себе негативних наслідків, передбачених законом у вигляді відповідальності визначеного виду і розміру.

Відтак, призначене судом стягнення у виді штрафу спрямовано саме на створення істотних матеріальних наслідків для винуватої особи, яких за змістом клопотання заявник хоче розстрочити/відстрочити, шляхом сплати у вигідний для себе спосіб, що зводить нанівець саму суть такого стягнення.

З огляду на викладене вище, суддя дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтями 301, 303, 304, 307 КУпАП, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Городнянського районного суду Чернігівської області у справі № 732/726/26 (провадження №3/732/450/26) в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Бойко