Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №766/21313/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/21313/24

н/п 2/766/1381/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

19 червня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рядчої Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Рожок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася з позовом до суду, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами 27.02.2017, дівчинка залишилась проживати разом з матір`ю. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну позивачка разом з донькою отримали статус внутрішньо-переміщених осіб в м.Одесі. Відповідач з 2012 не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Тобто, з боку Відповідача створюються умови, які суттєво шкодять інтересам дитини. Навчанням, лікуванням та фінансовим утриманням дівчинки займається позивачка разом з чоловіком ОСОБА_4 . Враховуючи, що відповідач не виконує покладених на нього батьківських обов`язків, просить задовольнити позов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.02.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.01.2026 року зобов`язано позивача забезпечити явку дитини ОСОБА_3 для з`ясування її думки щодо позбавлення батьківських прав.

Протокольною ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.05.2026 клопотання позивачки про допит свідків залишено без розгляду за її заявою.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його доньки ОСОБА_5 , оскільки він не приймає участі у її вихованні. Крім того, рішення про позбавлення батьківських прав дозволить позивачу вирішити її житлові проблеми як внутрішньо переміщеної особи, яка має статус учасника бойових дій.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позов до суду не направив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, у вирішенні питання покладався на розсуд суду.

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд постановив ухвалити заочне рішення у справі в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку дитини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 06.05.2023.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27.02.2017 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.

Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 28.04.2023 ОСОБА_6 25.05.2017 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Позивачка з 31.10.2024 року зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальних громад.

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.09.2024 фактичне місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано в АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що вихованням ОСОБА_5 займається ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується характеристикою КЗ Голопристанський ліцей №2 ГМР Херсонської області, в якій зокрема зазначено, що ОСОБА_2 із дитиною спілкується рідко, участі у навчальному процесі доньки не проявляє.

Київською районною адміністрацією Одеської міської ради 17.02.2026 складено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, Комісією з питань захисту дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, зокрема встановлено, що згідно з інформацією, наданою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23 липня 2025 року № 10/21971, за даними Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з 18 квітня 2021 року гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , Картотека вільних залишків, тип підкартотеки: підлягає призову на військову службу під час мобілізації та є порушником Правил військового обліку з 31 січня 2025 року (змінив місце проживання та не став на військовий облік протягом 7 днів в порушенні вимог статті 37 Закону України „Про військовий обов`язок та військову службу"). Відповідач на засідання комісії не з`явився, на зв`язок не вийшов.

В судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що не пам`ятає свого біологічного батька і вважає, що позбавлення його батьківських прав щодо неї є правильним рішенням.

У відповідності зі ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до частини 2, 3 статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 13 ЦПК суд розглядає справи, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу у, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, позивачем не доведено, що відповідач не приймав фінансової участі у вихованні дитини з 2013 року. Заява ОСОБА_9 компетентним органам, підпис якої завірений приватним нотаріусом ХМНО Коляда Ю.С. 23.06.2025, не підтверджує факту ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, оскільки зазначена особа не була допитана в якості свідка в судовому засіданні з попередженням її про кримінальну відповідальність.

Крім того, в характеристиці КЗ Голопристанський ліцей №2 ГМР Херсонської області зазначено, що ОСОБА_2 із дитиною спілкується, хоча і рідко.

Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Враховуючи, що відповідач є порушником Правил військового обліку з 31 січня 2025 року у зв`язку із зміною місця проживання, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ОСОБА_2 добровільно самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).

Також суд не приймає до уваги заяву від імені ОСОБА_2 про визнання позову, надану позивачкою, оскільки його підпис судом не ідентифіковано. Крім того, в постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22 КЦС ВС виснував, що суди не вправі покладати в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши водночас обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Керуючись ст..ст. 150,164,165 СК України, ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства", ст.ст. 247,258,259,263,264,265,354 ЦПК України суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування (м.Одеса, вул. Ак Корольова,9, ЄДРПОУ 26303241)

СуддяТ. І. Рядча