Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №587/1085/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1085/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки житлового будинку як об`єкта права спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мазурова К. Д. звернулася до суду з позовом, та просить виділити в натурі ОСОБА_1 ряд приміщень і надвірних будівель садиби в окремий об`єкт нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями, що розташований за вказаною адресою. Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_2 , якому належить 1/4 частка житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 21 лютого 1992 року, та ОСОБА_3 , якій також належить 1/4 частина житлового будинку на підставі рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2007 року (справа №2-952/2007 року). За інформацією Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою, але з 2007 року і по теперішній час за цією адресою не проживає. Позивач намагався здійснити поділ житлового будинку у позасудовому порядку, але жодних відомостей про місцезнаходження або проживання співвласника ОСОБА_3 йому не відомо. Тому позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку вирішити питання виділу свої частки із спільного майна співвласників. Згідно з висновком експерта №1987 від 11 березня 2026 року виділ в натурі частини житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами і надвірними будівлями, що перебувають за адресою: АДРЕСА_1 , можливий.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час повідомлена належним чином, заяв чи клопотань від неї не надходило.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, заперечень не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався, оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частки житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 26 лютого 1992 року, посвідченим Хотінською селищною радою Сумського району, Сумської області за реєстровим №61 та витягом з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно №455509327 від 08 грудня 2025 року (а.с. 8-9).

Іншими співвласниками житлового будинку є ОСОБА_2 , якому належить 1/4 частка житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 21 лютого 1992 року, та ОСОБА_3 , якій належить 1/4 частина житлового будинку на підставі рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2007 року (справа №2-952/2007 року), що підтверджується довідкою КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради №530-1-12/25 від 16 грудня 2025 року (справа №2-952/2007 року) (а.с. 10).

За інформацією Хотінської селищної ради №139 від 12 березня 2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але за цією адресою не проживає з 2007 року і по теперішній час (а.с. 11).

З технічного паспорта вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок садибного типу та складається з житлового будинку “А-1”, сараю “Б, Г, Ж”, гаража “В”, погреба “Д, Е”, огорожі № “1-5” (а.с. 12-16).

Орієнтована ринкова вартість житлового будинку становить 73 000 грн (а.с. 17-18).

Згідно з висновком експерта, складеним за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, №1987 від 11 березня 2026 року, ОСОБА_1 виділяються такі приміщення і надвірні будівлі садиби: приміщення житлового будинку літ. «А-1»: сіни «2-І», площею 2,3 кв.м.; кладова «2-ІІ», площею 1,2 кв.м.; веранда «2-ІІІ», площею 11,4 кв.м.; кочегарка «2-1», площею 6,4 кв.м.; кухня «2-2», площею 9,5 кв.м.; житлова кімната «2-3», площею 18,2 кв.м.; коридор «2-4», площею 3,6 кв.м.; коридор «2-5», площею 1,9 кв.м.; житлова кімната «2-6», площею 13,8 кв.м.; коридор «2-7», площею 5,9 кв.м.; кладова «2-8», площею 1,8 кв.м.; житлова кімната «2-9», площею 10,7 кв.м.; туалет «2-10», площею 1,0 кв.м.; ванна «2-11» площею 3,8 кв.м. Господарські споруди: погріб «Е», сарай літ. «Ж», огорожа №1,5. Виходячи з нормативних вимог, виділ в натурі частини житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами і надвірними будівлями можливий (а.с. 19-35).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

За змістом частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року в справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Доказом про технічну можливість поділу (виділу) в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу (виділу).

Ухвалюючи рішення, суд враховує наведені вище положення чинного законодавства та виходить з того, що викладені в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, так як доведені належними і допустимими доказами, запропонований варіант виділу будинку в натурі позивачу є єдиним технічно можливим, і не оспорюється відповідачами.

Враховуючи, що в позасудовому порядку спір вирішити не можливо, задоволення позову не порушує права та законні інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про можливість виділу позивачу в натурі частки житлового будинку по АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна, припинивши право спільної часткової власності.

Розподіл судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач не просить стягнути судовий збір з відповідачів, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 4, 76, 81, 181, 247, 263 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 183, 317, 319, 356, 358, 364, 367 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Виділити в натурі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , такі приміщення і надвірні будівлі садиби: приміщення житлового будинку літ. «А-1»: сіни «2-І», площею 2,3 кв.м.; кладова «2-ІІ», площею 1,2 кв.м.; веранда «2-ІІІ», площею 11,4 кв.м.; кочегарка «2-1», площею 6,4 кв.м.; кухня «2-2», площею 9,5 кв.м.; житлова кімната «2-3», площею 18,2 кв.м.; коридор «2-4», площею 3,6 кв.м.; коридор «2-5», площею 1,9 кв.м.; житлова кімната «2-6», площею 13,8 кв.м.; коридор «2-7», площею 5,9 кв.м.; кладова «2-8», площею 1,8 кв.м.; житлова кімната «2-9», площею 10,7 кв.м.; туалет «2-10», площею 1,0 кв.м.; ванна «2-11» площею 3,8 кв.м; господарські споруди: погріб «Е», сарай літ. «Ж», огорожа №1,5 в окремий об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. Г. Вортоломей