Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №521/18854/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Номер справи:521/18854/24

Номер провадження:1-кп/521/904/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одесси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ;

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

представника потерпілої ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 521/18854/24 по обвинуваченню:

ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Виноградне Болградського району Одеської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

27 липня 2024 року, приблизно о 23 годині 25 хвилині, водій ОСОБА_13 , керуючи автомобілем «КІА - К5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у нічний час доби з ввімкненим ближнім світлом фар, в умовах увімкненого зовнішнього міського електроосвітлення проїзної частини, здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Генерала Петрова в Хаджибейському районі м. Одеси, на якій організований двосторонній рух по дві смуги у кожному напрямку, і зустрічні напрямки розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3 ПДР, з боку вулиці Іцхака Рабіна у напрямку вулиці Радісна.

Автомобіль під керуванням водія ОСОБА_13 рухався по своєї крайньої лівої смузі руху, зі швидкістю біля 118 км/год., яка вдвічі перевищує установлену в населених пунктах швидкість руху 50 км/год, чим порушив вимоги п.п. «б» п. 12.4, п.12.9 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), далі «Правила», що зобов`язують водія:

- п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».

- п. 12.9. «Водієві забороняється:

- п.п. б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;

Здійснюючи подальший рух з перевищенням установленої в населених пунктах швидкістю руху, водій ОСОБА_13 , під`їжджаючи в район будинку №68 по вул. Генерала Петрова, не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу до дозволенної, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, продовжував рух з перевищенням допустимої швидкості, тим самим не обравши безпечну швидкість, вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями свідомо створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно- небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення, чим проігнорував вимоги п/п «б, д» п. 1.5., п. 2.3. Правил, якими передбачено:

- п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

- п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

п.п. б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.п. д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; шо виразилось в обранні водієм ОСОБА_14 , швидкості руху керованого автомобіля без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечувала йому безпеку і не дала можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, внаслідок цього отримуючи об`єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду на проїзній частині небезпеки у русі у вигляді двох неповнолітніх пішоходів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які у невстановленому місці для переходу дороги, розпочали перетинати проїзну частину вул. Генерала Петрова зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «КІА - К5», рухаючись у напрямку траєкторії руху автомобіля, внаслідок чого, через значне перевищення допустимої на даній ділянці проїзної частини швидкості руху, позбавив себе можливості уникнути аварійної ситуації, хоча завчасно, з моменту вступу пішоходів на проїзну частину міг їх виявити на дорозі і при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, проігнорував вимоги п. 12.3. вказаних Правил, якими передбачено:

- п. 12.3. «Уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

позбавив себе можливості уникнути аварійної ситуації, своєчасно не відреагував на виниклу небезпеку для руху, не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу аж до його зупинки, і як наслідок, допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля «КІА - К5» на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , під час якого відбулось закидання пішоходів на капот, переднє вітрове скло, з наступним відкиданням та падінням пішоходів на дорожнє покриття.

Оскільки водій автомобіля «КІА - К5» ОСОБА_13 мав технічну можливість запобігти наїзду на неповнолітніх пішоходів, як при русі з дозволеним значенням швидкості руху у населених пунктах 50км/год, так і при русі з фактичною 118км/год, то в даній дорожній обстановці, його дії, які не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4., 12.9 б), Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з настанням події цієї дорожньо- транспортної пригоди.

Внаслідок наїзду неповнолітній ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкова травми та закритої травми шиї: садна, забійні рани та вогнищевий крововилив в м`яких тканинах голови, крововиливи під м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку та мозочку, розрив атланто- окципітального зчленування та повний поперечний розрив стовбура головного мозку, крововилив під передньою продольною зв`язкою шийного відділу хребта та в м`яких тканинах шиї; закритої травми тулуба: садна задньої поверхні тулуба, крововилив в жирову капсулу правої нирки; травми кінцівок: садно задньої поверхні правого ліктьового суглоба та правого передпліччя у верхній третині, множинні садна задньої поверхні лівого передпліччя у середній і нижній третинах, закритий багатоуламковий перелом верхньої третини правої стегнової кістки з крововиливом в оточуючих м`яких тканинах правого стегна, садно передньо-внутрішньої поверхні правого колінного суглоба, множинні садна передньо-внутрішньої поверхні лівої гомілки у нижній третині, закритий багатоуламковий перелом лівих великогомілкової та малогомілкової кісток у нижній третині, синець та садна задньо - внутрішньої поверхні лівого стегна у верхній, середній та нижній третинах, задньої поверхні лівої колінної ямки, задньо-внутрішньої поверхні лівого колінного суглоба та задньо-внутрішньої поверхні лівої гомілки у верхній, середній і нижній третинах, множині садна задньо-внутрішньої поверхні правого стегна у середній і нижній третинах, правого колінного суглобу та правої гомілки у верхній, середній і нижній третинах.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, отриманих під час дорожньо - транспортної події, неповнолітній пішохід ОСОБА_15 загинув на місці.

Смерть неповнолітнього пішохода ОСОБА_15 на місці дорожньо - транспортної пригоди полягає у прямому причинному зв`язку з наявною у нього закритої травми голови і шиї у вигляді розриву атланто-окципітального зчленування з повним поперечним розривом стовбура головного мозку.

Отже, водій ОСОБА_13 , шляхом належного виконання вимог пунктів 1.5., 2.3. б) і д), 12.3., 12.4., 12.9. б) «Правил», гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП і саме його фактичні дії перебувають у причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди і наслідками у вигляді смерті неповнолітнього пішохода.

Обвинувачений ОСОБА_13 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, при викладених у обвинувальному акті обставинах, визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини та заявив про щире каяття у вчиненому. При цьому, обвинувачений надав показання, які співвідносяться з обставинами вчинення кримінального правопорушення, викладеними у обвинувальному акті.

На підтвердження обставин, викладених у обвинувальному акті, судом були досліджені докази сторони обвинувачення, джерелом яких були свідчення потерпілої, процесуальні документи, висновки судових експертів.

Потерпіла ОСОБА_17 в суді пояснила, що очевидцем подій вона не була. 27 липня 2024 року її син ОСОБА_15 пішов з дому та не повернувся. Про подію вона дізналася з чату шкільної групи від мами дівчинки, разом з якою її син потрапив у дорожньо-транспортну подію. Вночі вона прибула на місце дорожньо-транспортної події, де побачила труп сина.

Крім показань потерпілої, судом були досліджені інші докази вчинення ОСОБА_13 інкримінованого злочину, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024160000000956 від 28.07.2024 року, згідно якого відомості про вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення внесені до реєстру, розпочато досудове розслідування;

- документи, які стали підставою для реєстрації відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань;

- протокол огляду місця події від 28.07.2024 року (з додатками у вигляді схеми дорожньо-транспортної події, фототаблиці ), з якого убачається що місцем ДТП є ділянка проїзної частини вул. Генерала Петрова в Хаджибейському районі м. Одеси, на якій організований двосторонній рух по дві смуги у кожному напрямку, і зустрічні напрямки розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3 ПДР, з боку вулиці Іцхака Рабіна у напрямку вулиці Радісна. Автомобіль «КІА - К5», реєстраційний номер НОМЕР_1 розташованій на зазначеній ділянці проїзної частини, зазначені вимірювані показники розташування автомобіля відносно об`єктів, описані механічні ушкодження автомобіля і його технічний стан, оглядом зафіксовано стан дорожнього покриття, зафіксовано місце розташування трупа потерпілого, зазначені інші відомості, які мають суттєве значення для кримінального провадження;

- копія акту огляду тимчасового затримання транспортного засобу КІА К5 НОМЕР_2 від 28.07.2024 року;

- довідки Одеської обласної дитячої клінічної лікарні №97753, №14712 від 28.07.2024 року про стан здоров`я ОСОБА_16 ;

- висновок судово-медичного експерта №2547, відповідно до якого при дослідженні трупа ОСОБА_15 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкова травми та закритої травми шиї: садна, забійні рани та вогнищевий крововилив в м`яких тканинах голови, крововиливи під м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку та мозочку, розрив атланто- окципітального зчленування та повний поперечний розрив стовбура головного мозку, крововилив під передньою продольною зв`язкою шийного відділу хребта та в м`яких тканинах шиї; закритої травми тулуба: садна задньої поверхні тулуба, крововилив в жирову капсулу правої нирки; травми кінцівок: садно задньої поверхні правого ліктьового суглоба та правого передпліччя у верхній третині, множинні садна задньої поверхні лівого передпліччя у середній і нижній третинах, закритий багатоуламковий перелом верхньої третини правої стегнової кістки з крововиливом в оточуючих м`яких тканинах правого стегна, садно передньо-внутрішньої поверхні правого колінного суглоба, множинні садна передньо-внутрішньої поверхні лівої гомілки у нижній третині, закритий багатоуламковий перелом лівих великогомілкової та малогомілкової кісток у нижній третині, синець та садна задньо - внутрішньої поверхні лівого стегна у верхній, середній та нижній третинах, задньої поверхні лівої колінної ямки, задньо-внутрішньої поверхні лівого колінного суглоба та задньо-внутрішньої поверхні лівої гомілки у верхній, середній і нижній третинах, множині садна задньо-внутрішньої поверхні правого стегна у середній і нижній третинах, правого колінного суглобу та правої гомілки у верхній, середній і нижній третинах. Сукупність зазначених тілесних ушкоджень була небезпечна для життя і за цим критерієм віднесена судовим експетом до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_15 настала від закритої травми голови і шиї у вигляді розриву атланто-окципітального зчленування з повним поперечним розривом стовбура головного мозку, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної події;

- висновок експертного судового-токсикологічного дослідження №2711/2547 крові та сечі від трупа ОСОБА_15 , відповідно до якого етиловий спирт у крові трупа не виявлений;

- висновок експертного судово-імунологічного дослідження трупа ОСОБА_15 №16/01, згідно якого кров трупа потерпілого відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВО;

- протокол огляду відеозаписів від 03.08.2024 року, згідно до якого слідчим були оглянуті DVD-R диски, видані АЗС «Amic Energy» на яких міститься інформація з камер зовнішнього спостереження про обставини ДТП, яке відбулося 27.07.2024 року на проїзній частині вул. Генерала Петрова в районі АЗС «Amic Energy»;

- постанова про визнання речовими доказами та залучення до матеріалів кримінального провадження від 03.08.2024 року, згідно до якого два DVD-R диска з інформацією з камер зовнішнього спостереження про обставини ДТП визнані слідчим речовими доказами та залучені до матеріалів кримінального провадження;

- постанова про визнання речовим доказом та залучення речового доказу до кримінального провадження від 29.07.2024 року, відповідно до якого вилучені з місця ДТП 28.08.2024 року автомобіль марки «КІА К5» державний номерний знак НОМЕР_1 , чоловічі чоботи, уламки пластику визнані речовими доказами;

- висновок судової автотехнічної експертизи № 24-4149 щодо технічного стану систем керування, ходової частини та системи головного освітлення автомобіля «КІА К5» державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до якого на момент ДТП система головного освітлення, рульове керування, гальмова система та ходова частина автомобіля знаходились у працездатному стані (додаток фототаблиця до висновку експерта №24-41490);

- висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №24-4326 щодо механізму наїзду на пішохода автомобіля «КІА К5» державний номерний знак НОМЕР_1 та об`єктів, вилучених з місця ДТП, відповідно до якого наїзд автомобіля на пішоходів стався на правій стороні проїзної частини вул. Генерала Петрова в напрямку вул. Радісна, в поздовжньому напрямку-в зоні перед початком локалізації зафіксованої слідової інформації, а саме плям крові та подальшого осипу уламків деталей автомобіля і речей приналежності пішоходів (додаток фототаблиця до висновку експерта №24-4326);

- висновок судової комп`ютерно-технічної та автотехнічної експертизи №24-4404 щодо обставин наїзду на пішохода автомобіля «КІА К5» державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до якого, швидкість руху автомобіля становила величину близько 118 км/год. Час руху пішоходів по проїзній частині (з моменту відновлення їх руху) до моменту наїзду становить приблизно 3.37с. (додаток фототаблиця до висновку експертів №24-4404);

- висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №354, відповідно до якої, експерт дійшов до висновку, що в момент первинного контактування з транспортним засобом пішохід ОСОБА_15 був повернутий до транспортного засобу задньою або задньо-бічною поверхнею тіла;

- висновок судової автотехнічної експертизи №24-4983 щодо обставин наїзду на пішохода автомобіля «КІА К5» державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до якого належні дії водія автомобіля КІА К5 в умовах події регламентувалися вимогами пункту 12.3 ПДР, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Крім того, на ранньому етапі розвитку події належні дії водія автомобіля КІА K5 регламентувалися вимогами пунктів 12.4 та 12.9 б) ПДР, згідно з якими в межах населених пунктів рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до заданих слідчим вихідних даних, з моменту виникнення небезпеки для руху водій автомобіля КІА K5 шляхом виконання вимог пункту 12.3 ПДР мав технічну можливість запобігти ДТП. Оскільки водій автомобіля КІА К5 в умовах події належним виконанням вимог пункту 12.3 ПДР мав технічну можливість запобігти ДТП, то, з технічної точки зору, його фактичні дії, що не відповідали вимогам вказаного пункту, перебувають у причинному зв?язку з настанням події;

- висновок судово-медичної експертизи №1511 ОСОБА_16 , відповідно до якого у ОСОБА_16 виявлені тілесні ушкодження, які викликають розлад здоров?я тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день) і за цим критерієм, згідно п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

- висновок №002381 від 31.07.2024 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у ОСОБА_13 ознак сп`яніння не виявлено;

Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.

Судовий розгляд даного кримінального провадження, був проведений відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності. Діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих дій для встановлення вини чи невинуватості обвинуваченого, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_13 винуватим у вчиненні ДТП при зазначених у обвинувальному акті обставинах, суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України. Судом врахована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Піддаючи оцінці зібрані органом досудового слідства докази скоєння ДТП ОСОБА_13 , внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_18 , як окремо так і в їх сукупності, суд вважає, що ці докази є достатніми для висновків про те, що при встановлених судом обставинах, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок чого настала його смерть через порушення Правил дорожнього руху, іншими особами, крім обвинуваченого, виключається. Тобто, суд виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Дії ОСОБА_13 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Судом був прийнятий до розгляду цивільний позов ОСОБА_17 та ОСОБА_18 до ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди.

Разом із цим, під час розгляду кримінального провадження на адресу суду надійшли заяви цивільних позивачів про відшкодування ОСОБА_13 у добровільному порядку шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у повному обсязі і про відмову у зв`язку із цим від позовних вимог.

Зазначена обставина, відповідно до положень ст. 257 ч.1 п.5 ЦПК України, є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети покарання, зокрема мети виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання і виправлення засудженого.

Відповідно до ст.66 КК України, до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченого пом`якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_13 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання ним своєї провини у вчиненому, про що він, ОСОБА_13 висловив щирий жаль з приводу цього. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченим як на досудовому розслідуванні так і в суді правдивих показань, готовність нести покарання та добровільне відшкодування потерпілим шкоди, заподіяної злочином

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_13 судом не встановлено.

Крім того, суд приймає до уваги, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_13 притягується вперше, на обліку у лікаря – психіатра та наркологічному обліку не перебуває, що обвинувачений є особою зі стійким соціальними зв`язками.

Суд також враховує висновки органу пробації, зазначені у досудовій доповіді, відповідно до яких орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_13 можливо без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення контроля за його поведінкою з боку органів пробації і покладання на нього відповідних обов`язків.

Одночасно з цим, суд при визначенні покарання, враховує позицію потерпілих, які просили суд звільнити ОСОБА_13 від покарання з випробуванням.

Суд, при призначенні покарання, не може залишити поза увагою і той факт, що крім навмисного порушення ОСОБА_13 Правил дорожнього руху, вчиненню дорожньо-транспортної пригоди, в певній мері, негативно сприяла поведінка потерпілих, які переходили проїзну частину у невстановленому для цього місці, у швидкому темпі, у нічний час доби, у безпосередній близькості перед джерелом підвищеної небезпеки.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_13 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченого та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_13 можливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим, вважає можливим застосувати до нього покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з випробуванням, в умовах здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органу пробації, тобто з застосуванням до обвинуваченого положень ст. ст. 75, 76 КК України.

На переконання суду дане покарання, буде відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Одночасно із цим, враховуючи, що вчинена ОСОБА_13 дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок грубого порушення ним Правил –дорожнього руху, суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у межах строку, визначеного санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до положень ст. 174 КПК України, арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 06.08.2024 року підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує з урахуванням положень ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у сумі 21 582 гривень 48 копійок за проведення судових експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_13 на користь держави.

Після набрання вироком законної сили, діючий відносно ОСОБА_13 запобіжний заход у вигляді застави у розмірі 121 120 гривень підлягає скасуванню, а сума застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_19 чи за її дорученням іншим особам.

Керуючись ст.ст. 369 -374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі якої призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності ч.ч.1, 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Контроль над поведінкою ОСОБА_12 покласти на органи з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_20 до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди – залишити без розгляду.

Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_21 до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди – залишити без розгляду.

Процесуальні витрати у сумі 21 582 гривень 48 копійок за проведення судових експертиз стягнути з ОСОБА_12 на користь держави.

Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 121 120 гривень, обраний відносно ОСОБА_12 - скасувати. Суму застави повернути заставодавцю ОСОБА_22 , чи за її дорученням іншим особам.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 06.08.2024 року– скасувати;

Речові докази:

- автомобіль марки «КІА - К5», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,

VIN-код НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного

засобу серії НОМЕР_4 від 24.02.2024 виданий ТСЦ-514, належить

ОСОБА_23 – повернути власнику або за її дорученням іншій особі.

- цифровий носій DVD-R диск з записом обставин ДТП з камер зовнішнього спостереження – зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- чоловічи кросівки, уламки пластику, вилучені під час огляду місця події – знищити;

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Хаджибейський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_24