Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №521/11150/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/11150/25

1-кп/521/1050/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Одеса, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12024162470001594 від 12.11.2024 відносно:

ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Молдова, громадянина Молдови, із середньою освітою, одруженого, працюючого водієм таксі «838», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 , 12 листопада 2024 року приблизно о 06 годині 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3.(6), 18.1, «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:

-п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

-п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п.18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

Порушення виразились в тому, що 12 листопада 2024 року приблизно о 06 годині ЗО хвилин, більш точного часу не встановлено, водій ОСОБА_9 , керуючи в темний час доби, при ясній погоді, технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz 318CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в Хаджибейському районі м. Одеси по асфальтобетонному, сухому покриттю проїжджої частини вул. Люстдорфська дорога з боку вул. Артилерійська в напрямку 1- ої ст. Люстдорфської дороги, у лівій смузі руху за наявності двох смуг для руху в його напрямку, за кермом транспортного засобу уважним не був, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, напроти центрального входу на 2-ге Християнське кладовище, розташованого за адресою, Люстдорфська дорога №6, при під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу, позначеному дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2, а також дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість руху та не зупинився, продовжив рух та виїхав на пішохідний перехід, внаслідок чого у своїй лівій смузі руху, передньою правою частиною кузову автомобіля «Mercedes-Benz 318CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину вул. Люстдорфська дорога, по вказаному нерегульованому пішохідному переходу, з права на ліво по ходу руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, що не проникає в черепну порожнину в формі струсу головного мозку, забійної рани лобної ділянки, саден в області лобної ділянки, носу, верхньої губи, пара орбітальної гематоми зліва, закритої травми грудної клітини, у вигляді уламкових переломів лівих 5-8 ребер зі зміщенням уламків, закритого уламкового перелому тіл обох кісток лівого передпліччя в середніх третинах зі зміщенням уламків, садна лівої кисті, відкритого уламкового перелому тіл обох кісток лівої гомілки у верхніх третинах зі зміщенням уламків та забійною раною верхньої третини лівої гомілки в проекції переломів, які складають єдиний морфологічний комплекс автомобільної травми і оцінюються разом за критерієм небезпеки для життя, згідно п.2.1.1 «а», та п. 2.1.3. «м» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995р., відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, та повністю підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини за яких відбулася ДТП. Пояснив, що подія відбулася 12.11.2024, приблизно о 06:30. Іхав біля кладовища, керував автомобілем Мерседес, пізно побачив пішохода , почав гальмувати, проте не встиг зупинитися. Зустрічне авто засліпило його фарами. Швидкість була приблизно 55-58 км/год. Після ДТП викликав швидку на поліцію. Потерпілому відшкодував моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., сплатив лікування приблизно 57 000 грн.. Працює таксистом, утримує малолітню дитину, таксі його єдиний дохід. Про скоєне жалкує. Просив застосувати до нього максимально м`яке покарання та не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_6 пояснив, що знаходився на зупинці по вул. Бреуса, переходив дорогу, коли все сталося. Після ДТП йому наклали турнікет, до приїзду швидкої був в свідомості. Обвинувачений дійсно відшкодував йому необхідні витрати. Щодо покарання обвинуваченого просив позбавити його права керувати транспортними засобами.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву обставини справи, які викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, потерпілої, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого та речових доказів.

При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Аналізуючи досліджені у справі докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, оскільки кожне з них доповнюється і підтверджується сукупністю інших доказів.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки ОСОБА_8 скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким, дані про особу винного, який є раніше несудимий, у момент ДТП був тверезим, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. За висновком органу пробації згідно досудової доповіді ризики небезпеки для суспільства та повторного кримінального правопорушення у ОСОБА_4 оцінюється як низький, виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Обставин, які б згідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

До обставин, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого суд відносить повне визнання своєї вини, щире каяття.

Вирішуючи питання щодо міри покарання, суд також враховує позицію прокурора, захисника та обвинуваченого, які просили не позбавляти обвинуваченого волі й застосувати іспитовий строк. Сторона захисту та прокурор також просили не позбавляти права керування транспортними засобами ОСОБА_4 , а потерпілий просив застосувати це покарання.

Відповідно до ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо такі дії спричинили тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого.

Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є безпосередньо пов`язаним із реалізацією особою права керування транспортними засобами, а тому вчинений із використанням такого права.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням роз`яснень зазначених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч.2 ст.286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, суд вирішує на власний розсуд в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

Проаналізувавши обставини в їх сукупності, суд робить висновок, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Обвинувачений, керуючи транспортним засобом, будучи неуважним, втратив контроль над ситуацією на дорозі, що призвело до тяжких наслідків. Проте він щиро розкаюється у вчиненому і відшкодував шкоду потерпілому. Також суд вважає, що обвинувачений, який, скоївши наїзд на пішохода, що рухався по нерегульованому пішохідному переході в населеному пункті грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху та має бути позбавлений права керування транспортними засобами. Оскільки така поведінка вказує на нездатність особи належним чином та безпечно реалізовувати право керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 основне покарання в межах строку передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України зі звільненням його від відбування основного покарання з іспитовим строком, а також застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. При цьому, на ОСОБА_4 необхідно покласти обов`язки, відповідно до ст.76 КК України, виконуючи які він буде під контролем органу пробації.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути процесуальні витрати - документально підтверджені витрати на залучення експертів за проведення:

- судової експертизи технічного стану транспортного засобу СЕ-19/116-24/24677-ІТ від 21.12.2024 вартістю 4775 ( чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок;

- судової транспортно-трасологічної експертизи СЕ-19/116-24/24445-ІТ від 21.12.2024 вартістю 7959 ( сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять ) гривень 00 копійок;

- судової комп`ютерно-технічної експертизи та автотехнічної експертизи по дослідженню обставин ДТП вартістю 6782 ( шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 28 копійок та 10602 ( десять тисяч шістсот дві) гривні;

- за надання компакт-диску КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр - 077)» - 240 гривень 99 копійок.

Процесуальні витрати за проведення вказаних експертиз, в сумі 30362 гривень 67 копійки, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

Керуючись ст. 369 371, 373 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставіст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 09.06.2026 року.

Запобіжний захід до набирання законної сили вироком відносно ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати у справі, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 30 362 ( тридцять тисяч триста шістдесят дві) гривні 67 копійок.

Арешт на речовий доказ, якій накладений згідно ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.11.2024 року скасувати.

Речові докази по справі:

-ДВД диск із відеозаписом зберігати при матеріалах кримінального провадження

-автомобіль «Mercedes-Benz 318CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 вважати повернутим власникуОСОБА_10 згідно зберігальної розписки

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - з дня отримання його копії.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1