Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №208/11052/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2034/26 Справа № 208/11052/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12025046160000238 за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Кам`янського від 23 березня 2026 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз:

- 02.06.2025 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст.125 до 200 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 100 годин громадських робіт; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.06.2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 240 годин громадських робіт; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 судимий вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.06.2025 року за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт, яке на момент ухвалення вироку, що оскаржується, не відбуте.

У цьому провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_7 вчинив 01.08.2025 року, тобто в період невідбутого покарання за вироком від 02.06.2025 року.

Проте суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_7 , у порушення вимог ст. 71 КК України не призначив обвинуваченому покарання за сукупністю вироків.

Вироком Заводського районного суду м. Кам`янського від 23 березня 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді 100 годин громадських робіт.

За обставин, викладених у вироку, 01.08.2025 року, приблизно о 10.00 годині ОСОБА_7 знаходився за адресою: м. Кам?янське, вул. Сержанта Коновалова, біля будинку 6, де в цей час також знаходилася ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час у ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник прямий протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій раптово виниклий прямий протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 , діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що шляхом нанесення удару в обличчя людини можливо заподіяти їй тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки та свідомо допускаючи їх настання, розташувався навпроти потерпілої ОСОБА_9 та наніс останній один удар кулаком правої руки в область брови та виличної ділянки з лівої сторони обличчя, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_9 впала на землю на задню праву бічну поверхню тіла.

Переконавшись, що його злочинний умисел реалізовано у повному обсязі, ОСОБА_7 припинив свої протиправні дії та покинув місце події.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців, саден та рани на голові, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого, який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Цих вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 судимий вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.06.2025 року за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт.

У цьому провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_7 вчинив 01.08.2025 року, тобто в період невідбутого покарання, визначеного вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.06.2025 року.

За таких обставин у цьому кримінальному провадженні суду першої інстанції необхідно було призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.06.2025 року.

Проте, суд, призначаючи покарання ОСОБА_7 проігнорував вимоги ч.1 ст.71 КК України, та призначив покарання без її застосування, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 413 та п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , колегія суддів згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей або осіб похилого віку не має, відповідно до побутової характеристики скарг від сусідів не надходило; обставина, що пом`якшує покарання, - щире каяття; обставина, що обтяжує покарання, - рецидив злочину, та дійшла висновку, що покарання ОСОБА_7 повинно бути призначено в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, 100 годин громадських робіт, що не оскаржується прокурором, після чого з урахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.06.2025 року, а тому вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Кам`янського від 23 березня 2026 року - задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Кам`янського від 23 березня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 100 годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.06.2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 240 годин громадських робіт.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - з моменту отримання копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.

Судді:

_____________ ___________ ______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4