Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №352/1525/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1525/26

Провадження № 1-кп/352/222/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026096250000048 від 10.06.2026 р., про обвинувачення: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, утриманці відсутні, військовозобов`язаного, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», депутатом будь-якої ради не обирався, раніше не судимого, українця, громадянина України, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

у с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_2 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.

Кримінальний проступок скоєно за наступних обставин: наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2026 № 22 молодшого сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду старшого водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення 1 аеромобільного батальйону, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення даної військової частини.

Проходячи військову службу, молодший сержант ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.

Проте, молодший сержант ОСОБА_2 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, став на шлях протиправної діяльності. та вчинив кримінальний проступок.

Так, 09.06.2026, близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи на вулиці поблизу домогосподарства ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив у словесну перепалку із ОСОБА_3 , який в той час проводив земляні роботи біля свого господарства.

В цей час в ОСОБА_2 виник неправомірний умисел на заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій неправомірний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки для здоров`ю потерпілого та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, кулаком правої руки наніс ОСОБА_3 декілька ударів в обличчя та по тілу, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого ока, синця та садно в ділянці лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Суд зазначає, що до обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена у присутності захисника, щодо добровільності беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, а також письмова заява потерпілого ОСОБА_3 , щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.

Оцінивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, так як він умисно спричинив потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З врахуванням вищенаведеного, призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного правопорушення, яке у відповідності до вимог ст.12 КК України є кримінальним проступком,особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини відсутні.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального проступку.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання підсудному, суд враховує і те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації займається суспільно-корисною працею та має легальний дохід, по місцю проходження військової служби характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному чи наркологічному диспансері не перебуває.

З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, даних про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, що до підсудного ОСОБА_4 слід застосувати покарання у виді штрафу, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

На переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідає також принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

Судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.. 100 КПК України

Керуючись ст.368, 370, 382 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального проступку передбаченого ст. 125 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить – 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

Речовідокази по даному кримінальному провадженні (а.с. 20-22) : оптичний диск інформації DVD-R із серійним номером MFP 683ЕС22013774 із відеозаписом від 09.06.2026 р. із камери відеоспостереження, яка встановлена на стіні продуктового магазину «Вероніка», що розташований в с. Милування по вул. Шевченка, 35А, - зберігати при маткріалах даного кримінального провадження.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбаченихст.394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тисменицький районний суд. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_5