Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №177/4/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/4/26

провадження №2/216/2506/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровській області у складі: головуючого, судді - Чирського Г.М., за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що 20.02.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3475424 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з розділом 1 Кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 359 днів, стандартна процентна ставка – 1,99% на день. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши Позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 .

26.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» було укладено договір факторингу №26102023, за яким первісний кредитор відступив товариству «ФК ПРОФІТ» право вимоги за кредитним договором. Надалі ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Сіті Колект» відповідно до договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за кредитним договором № №3475424 від 20.02.2023 р. становить 15118,57 грн., з яких: тіло кредиту - 2999,7 грн; нараховані відсотки -12118,87 грн.; пеня/штрафні санкції - 0,00 грн. Враховуючи викладене вище, просить стягнути з ОСОБА_2 вказану суму заборгованості за кредитним договором та понесені ними судові витрати.

На підставі ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 року, за підсудністю, матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості надійшли до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено та передано на розгляд головуючому судді Чирському Г.М.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно прохальної частини тексту позовної заяви просив розглянути справу без участі представника позивача, заперечення проти заочного розгляду справи відсутні.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи за місцем реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на вебпорталі судової влади України, у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав, клопотання про розгляд справи в його відсутність відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оцінюючи характер процесу, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, що відповідатиме ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.02.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3475424, за умовами якого: сума кредиту 3000,00 грн., строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 2,00% в день, знижена процентна ставка 0,01% в день.

Договір підписаний з боку відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором «A776» 20.02.2023 о 13:56:57.

Одночасно з укладенням договору відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, тобто він був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3475424 від 20.02.2023, наданого ТОВ «Лінеура Україна», станом на 26.10.2023 року загальна заборгованість відповідача становить 15118,57 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 2999,7 грн., заборгованості за нарахованими процентами 12118,87 грн.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» було укладено договір № 26102023, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» права вимоги за договорами до позичальників, зокрема, за кредитним договором № 3475424 від 20.02.2023.

09 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті колект» було укладено договір № ДО-20250909/001, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті колект» права вимоги за договорами до позичальників, зокрема за кредитним договором № 3475424 від 20.02.2023. Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті колект» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 3475424 від 20.02.2023.

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надав доказів належного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

Загальні вимоги до чинності правочину визначено статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) - за письмовою згодою сторін.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Суд встановив, що 20.02.2023 відповідач у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» добровільно та усвідомлено подав заявку на отримання кредиту. Ця електронна заявка зберігається в особистому кабінеті відповідача на сайті кредитодавця. Після подання заявки ТОВ «Лінеура Україна» надіслало відповідачу одноразовий цифровий код (ідентифікатор) через SMS. Введення відповідачем цього одноразового пароля слугувало підтвердженням акцепту згоди на укладення кредитного договору № 3475424 від 20.02.2023 в електронній формі. Отже, між відповідачем та первісним кредитором було укладено електронний кредитний договір на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору та Правила кредитування).

Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідач отримав проєкт кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомився з його умовами та Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Лінеура Україна», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідач мав можливість повно і належно ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість його волевиявлення.

Згідно з умовами самого Кредитного договору, він містить усі істотні умови та укладений у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договором прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов`язковим для сторін.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв`язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕЦПО неодноразово підтверджувалася в судовій практиці.

Так, у постанові Верховного Суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільних правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Приписами статті 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, доки судом не встановлено іншого. У такому випадку відсутні будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору, тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов`язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах?.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» було належним чином укладено кредитний договір № 3475424 від 20.02.2023 на умовах, визначених сторонами в електронній формі.

Факт надання кредитних коштів підтверджується документом від надавача платіжних послуг – ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника. Відповідач отримала обумовлені договором кошти, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за договором надано: копію договору відступлення прав вимоги № 26102023 від 26 жовтня 2023 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» та копію договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті колект», а також копії реєстрів боржників до вказаних Договорів та відповідні витяги з них.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів того, що вказані договори факторингу та відступлення прав вимог визнані недійсними не надано, а тому суд вважає, що надано докази, які підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт», від ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті колект».

За таких підстав ТОВ «Фінансова компанія «Сіті колект» набуло статус нового кредитора за договором № 3475424 від 20.02.2023 до відповідача.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Під час ухвалення рішення суд встановлює: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті колект» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3475424 від 20.02.2023 у розмірі 15118,57 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 2999,70 грн., заборгованості за нарахованими процентами 12118,87 грн.

Відповідач фактично отримав та використав кредитні кошти у розмірі 15118,57 грн. Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_2 на користь первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» матеріали справи не містять.

У зв`язку із чим суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, що становить загальну суму 15118,57 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000.00 грн. надано договір № 25 від 17 жовтня 2025 року про надання правової допомоги; додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №25 від 17 жовтня 2025 р.; платіжну інструкцію №711 від 01.12.2025 р.; заявку про надання правової допомоги №981 від 25.11.2025 р.; витяг з акту про надання правової допомоги №1251 від 25.12.2025 р.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 9 000 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Щодо стягнення витрат на поштову кореспонденцією суд зазначає, що позивачем також заявлено вимогу про відшкодування витрати на поштову кореспонденцію в сумі 291,74 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, можна віднести, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, транспортні витрати.

Разом з тим з наведеного вбачається, що витрати на поштову кореспонденцію за надіслання відповідачу пакету документів не належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Більш того, у випадку подання позовної заяви до суду у формі через електронний кабінет, обов`язок надіслання відповідачу пакету документів (позовної заяви з додатками) покладається саме на позивача (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).

Таким чином, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на поштову кореспонденцію в сумі 291,74 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, судовий збір сплачений ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за подачу позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) заборгованість за Кредитним договором №3475424 від 20.02.2023 року у розмірі 15 118,57 грн. (п`ятнадцять тисяч сто вісімнадцять гривень 57 коп.), з яких: 2999,70 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12118,87 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» витрат на поштову кореспонденцію в сумі 291,74 грн. - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Г.М.Чирський