Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №233/2991/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кп/932/690/24

Справа № 233/2991/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №62024050010000924, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коломия Івано-Франківської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , сержанта, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року , в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2024 року № 3565-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 11.03.2024 року №71, сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 07.03.2023 року №24, капітана ОСОБА_7 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2023 року №85 на посаду командира 1 стрілецької роти окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 07.03.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом, Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову служб відповідно до законодавства.

Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звання підполковник належить до старшого офіцерського складу, звання солдат належить до рядового складу.

Статтею 32 Статуту також передбачено, що підполковник за своїм військовим званням є начальником для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.

Також відповідно до статті 66 Статуту, командир окремого батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.

Статтею 111 Статуту також передбачено, що командир роти підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу роти.

Таким чином, командир 1 стрілецької роти окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_7 по відношенню до радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_5 був прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній - підлеглим капітана ОСОБА_7 .

Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.

Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Під наказом у ст. 401 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно - господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження вказівки, команди тощо.

Особа, яка одержала законний наказ, зобов`язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов`язку.

Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

В свою чергу, сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.

28.03.2024 приблизно о 10 годині 20 хвилин, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме в районі розташування 2 взводу 1 роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 (на території подвір`я одного із приватних домоволодінь), сержант ОСОБА_5 отримав бойове розпорядження командира 1 стрілецької роти окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 № 366/дск від 28.03.2024, згідно якого троє військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: радіотелефоніст 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти сержант ОСОБА_5 , стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдат ОСОБА_8 та стрілець 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ОСОБА_9 повинні були до 13:00 годин 28.03.2024 перейти в оперативне підпорядкування командира 2 стрілецької роти та до 15:00 годин 28.03.2024 прибути в район виконання завдань батальйону, а саме на позиці відділень «Деркул» та забезпечити оборону вказаних позицій, не допустити втрати позицій та просування сил противника у напрямку н.п. Бахмут- н.п. Новий.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 28.03.2024 приблизно о 10 годині 20 хвилин, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме в районі розташування 2 взводу 1 роти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , на території подвір`я одного із приватних домоволодінь, відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира 1 стрілецької роти окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 № 366/дск від 28.03.2024, згідно якого троє військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: радіотелефоніст 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти сержант ОСОБА_5 ,, стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдат ОСОБА_8 та стрілець 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ОСОБА_9 повинні були до 13:00 годин 28.03.2024 перейти в оперативне підпорядкування командира 2 стрілецької роти та до 15:00 годин 28.03.2024 прибути в район виконання завдань батальйону, а саме на позиці відділень «Деркул» та забезпечити оборону вказаних позицій, не допустити втрати позицій та просування сил противника у напрямку н.п. Бахмут- н.п. Новий.

Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами свідка ОСОБА_10 , який в судовому засідання пояснив, що він працює заступником командира роти психологічної підтримки персоналу.

З ОСОБА_5 знайомий, оскільки проходив з ним разом військову службу в 1 стрілецькій роті військової частини НОМЕР_1 , неприязних відносин між ними не було, підстав говори не правду в нього немає.

Повідомив, що ОСОБА_5 прибув у 1 стрілецьку роту у листопаді 2023 року. Разом виконували бойові завдання на Бахмутському направлені та у м. Костянтинівка. В лютому 2024 році ОСОБА_5 повернувся до військової служби, після лікування зубів. Був направлений на військово – лікарську комісію, в результаті якої отримав висновок про придатність до військової служби.

28 березня 2024 року, точного часу не пам`ятає, ОСОБА_5 відмовився виконувати бойовий наказ, оскільки вважав, що стан його здоров`я не дозволяє йому виконувати вказане завдання. Перед бойовим завданням, вся група була оглянута начальником медичної служби ОСОБА_11 . Також на момент доведення наказу до відома, у ОСОБА_5 був висновок ВЛК, відповідно до якого, він був придатний до служби. Наказ оголошувався трьом військовослужбовцям, в тому числі і ОСОБА_5 . Під час донесення вказаного наказу до відома були присутні він, командир роти, начальник медичної служби, психолог батальйону та оператор.

Всі троє військовослужбовців, яким оголошувався наказ, відмовились від його виконання за станом здоров`я.

Окрім цього, зазначив, що наказ був законним, належним чином оформленим та підписаний командиром роти ОСОБА_7 . Про оскарження ОСОБА_5 наказу, йому нічого не відомо.

Також вказав, що під час особистих розмов, ОСОБА_5 дійсно повідомляв, що він раніше виконував бойові завдання та має проблеми зі спиною.

Показами свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_5 знає як військовослужбовця, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , особисто відносин з ним не підтримував.

Станом на березень 2024 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія- кіномеханіка. Під час проходження служби особистих стосунків з ОСОБА_5 він не підтримував.

28.03.2024 року він був присутній на тимчасово розташованій локації підрозділу 1 роти у АДРЕСА_2 на приватному подвір`ї при зачитуванні командиром 1 роти ОСОБА_7 бойового наказу військовослужбовцям. Оголошення вказаного наказу він фіксував на свій мобільний телефон та був очевидцем подій, під час яких три військовослужбовці, в тому числі і ОСОБА_5 , відмовились виконувати бойове завдання, у зв`язку зі скаргами на здоров`я.

Зазначив, що бойовий наказ був чітким, зрозумілим та зачитувався в голос. Зауважень від ОСОБА_5 він не пам`ятає.

Під час оголошення наказу також були присутні офіцер психолог ОСОБА_13 , капітан медичної служби ОСОБА_11 , командир ОСОБА_7 , можливо був ще офіцер з морально-психічного забезпечення ОСОБА_10 , точно не пам`ятає.

При цьому, йому не відомі обставини огляду цих військовослужбовців лікарем. Не пам`ятає, щоб зачитували висновок ВЛК щодо придатності ОСОБА_5 до військової служби.

Зазначив, що він дослівно не пам`ятає підставу відмови ОСОБА_5 від виконання бойового наказу, оскільки з того часу пройшло більше одного року.

Вказав, що 28.03.2024 року він виконував наказ свого командира щодо фіксування на свій мобільний телефон оголошення військового наказу військовослужбовцям. Після вказаних подій слідчий скопіював зазначене відео.

Показами свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він станом на 28.03.2024 він був командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_5 був стрільцем 1 роти, де він був його командиром. ОСОБА_5 знаходився у його підпорядкуванні, вони підтримували службові відносини. Підстав казати не правду в нього немає.

Повідомив, що він отримав бойовий наказ від командира батальйону для передачі людей для виконання бойового завдання. При бесіді з військовослужбовцями вони відмовилися виконувати бойовий наказ. Наступного дня за участі лікаря, психолога, заступник психологічної підготовки ОСОБА_10 та оператора, був зачитаний бойовий наказ під відеофіксацію, від якого всі троє військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_5 , відмовились від виконання бойового наказу. Причиною відмови ОСОБА_5 від виконання бойового наказу був стан його здоров`я . Однак, на той момент у ОСОБА_5 був висновок ВЛК, відповідно до якого, він був придатний до військової служби без обмежень та міг виконувати бойове завдання.

При зачитуванні бойового наказу він знаходився на відстані близько 1,5 – 2 м від військовослужбовців. В кожного військовослужбовця було запитано, чи йому зрозумілий наказ, на що ОСОБА_5 повідомив, що зрозуміло та відмовляється від його виконання через фізичний стан. Після відмови від виконання наказу не було необхідності у складанні рапорту на ім`я командира батальйону.

Після цього військовослужбовців було направлено в ДБР в місті Краматорськ.

Зазначив, що ОСОБА_5 особисто до нього не звертався зі скаргами на здоров`я.

Повідомив, що йому було відомо, що в ОСОБА_5 в розпорядженні був автомобіль. Командир частини забороняв використовувати власний автомобіль для використання його у бойових завданнях.

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

-витягом із бойового наказу командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 на оборону №366/дск ОКП – Часів Яр, 10.00 28.03.2024 командирам 1 св, 2 св, 3 св, кул. взводу сформувати зведену групу з наступних військовослужбовців: сержанта ОСОБА_5 - радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, солдата ОСОБА_8 - стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, солдата ОСОБА_9 - стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Старшим і відповідальним за виконання завдань зведеної групи призначено сержанта ОСОБА_5 , радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Основним завданням зведеної групи вважати оборону позицій відділень «ДЕРКУЛ», недопущення втрат позицій та просування сил противника в напрямку Бахмут-Новий (том 1 а.с.99);

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №24 від 07.03.2023, стосовно ОСОБА_7 , якого слід вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2023 року №85 (том 1 а.с.100);

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №114 від 21.03.2023, відповідно до якого, старшому лейтенанту ОСОБА_7 командиру стрілецької роти НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону НОМЕР_4 окремої резервної стрілецької бригади присвоєно військове звання - капітан (том 1 а.с.101);

-протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 28.08.2024, відповідно до якого, з належного ОСОБА_12 мобільного телефону марки Samsung (модель «Galaxy A14»), здійснено копіювання відеозаписів, які містять відомості доведення бойового розпорядження командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 до військовослужбовців визначеної частини, солдата ОСОБА_8 , сержанта ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_9 , після чого останні відкрито відмовились від виконання даного бойового розпорядження (том 1 а.с.104-105);

-відеозаписом, на якому зафіксовано, як 28 березня 2024 року, командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 доведено бойове розпорядження №366/дск ОКП – Часів Яр, 10.00 28.03.2024, трьом військовослужбовцям, в тому числі сержанту ОСОБА_5 , який відмовився виконувати вказаний наказ (том 1 а.с.106), відтвореним під час судового розгляду;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.03.2024, відповідно до якого, свідок ОСОБА_12 розповів про обставини під час яких військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , в т.ч. сержант ОСОБА_5 відмовився виконувати бойове розпорядження, що мало місце 28.03.2024 та показав, що зачитування капітаном ОСОБА_7 наказу здійснювалося голосно та чітко. При цьому відстань від капітана ОСОБА_7 до військовослужбовців в момент доведення бойового розпорядження становила близько двох метрів (том 1 а.с.107-110), з відеозаписом цих подій, відтворених під час судового розгляду;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.03.2024, відповідно до якого, свідок ОСОБА_7 розповів про обставини під час яких військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , в т.ч. сержант ОСОБА_5 відмовився виконувати бойове розпорядження, що мало місце 28.03.2024 та показав, що зачитування ним наказу здійснювалося голосно та чітко. При цьому відстань від нього до військовослужбовців в момент доведення бойового розпорядження становила близько двох метрів(том 1 а.с.111-114), з відеозаписом цих подій, відтворених під час судового розгляду;

-копією довідки військово – лікарської комісії № 2680/2 від 21.03.2024, відповідно до якої, сержанту ОСОБА_5 20 березня 2024 року проведено медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 . Згідно з довідкою поставлено діагноз – вертеброгенна цервікоторакалгія на остеохондрозу, спондилоартрозу шийного, грудного, поперекового відділів хребта, з незначним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія з незначним больовим синдромом та незначним порушенням функції, що пов`язане з проходженням військової служби. Вторинна повна адентія, протезований знімним протезом, захворювання не пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі ст. 49а, 23в,64в графи ІІ Розкладу хвороб – придатний до військової служби (том 1 а.с.116);

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №71 від 11.03.2024, стосовно ОСОБА_5 , якого слід вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 08 лютого 2024 року №8-РС (том 1 а.с.117);

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №87 від 27.03.2024, відповідно до якого, вважати таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків, з пункту тимчасової дислокації: 27 березня 2024 року до району безпосередньої участі у бойових діях сержант ОСОБА_15 , радіотелефоніст 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти (том 1 а.с.118);

-медичною характеристикою на сержанта ОСОБА_5 , відповідно до якої, за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 за медичною допомогою звертався зі скаргами на відсутність зубів у ротовій порожнині, на біль в спині (том 1 а.с.119);

-довідкою начальника медичної служби –начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_16 від 28.03.2024, відповідно до якої ОСОБА_5 був оглянутий лікарем 28.03.2024 року та не мав підстав для не виконання бойового наказу за станом здоров`я (том 1 а.с.121);

-копією військового квитка НОМЕР_7 ОСОБА_5 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 01 червня 1989 року (том 1 а.с.122-133);

-копією довідки військово-лікарської комісії №3431 від 11.04.2024, відповідно до якої, сержанту ОСОБА_5 11 квітня 2024 року проведено медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_8 . Згідно з довідкою поставлено діагноз хронічна вертеброгенна торакалгія, поперекево-крижова радикулопатія L5-S1 двобічно з больовим та м`язово-тонічним синдромами, незначним порушенням функції опори та ходи, які пов`язані з проходженням військової служби. Міжхребцевий остеохондроз, спондилоартроз шийного відділу хребта, міжхребцевий остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз грудного, поперекового відділів хребта, ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків L4-L5 з незначним порушенням статико-динамічної функції хребта. Початкова катаракта обох очей при гостроті зору 1,0/1,0. Часткова вторинна адентія. Коефіцієнт жувальної ефективності 0% по Агапову, захворювання не пов`язані з проходженням військової служби.

На підставі ст.64в, 23в, 26в, 49а графи ІІ Розкладу хвороб – придатний до військової служби (том 1 а.с.134);

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст. 402 КК України не визнав та пояснив, що всі звинувачення є безпідставними, будь-якого кримінального правопорушення він не вчиняв, злочинного умислу не мав, за станом здоров`я потребував медичної допомоги, бажав отримати відповідне лікування і тоді продовжувати виконувати бойові розпорядження.

Зазначив, що він є добровольцем. Спочатку повномасштабного вторгнення, з 25 лютого 2022 року він прибув до військкомату, але до складу тероборони не потрапив.

У березні 2023 року він повторно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно пройшов ВЛК, був признаний придатним, йому вручили бойову повістку і направили до навчального центру, де він прийняв присягу, яку в майбутньому ніколи не порушував. Після навчання був направлений до 21 окремого батальйону спеціального призначення, де і виконував бойові завдання на Бахмутському та Сіверському напрямках, за що і отримав статус учасника бойових дій. За медичною допомогою до свого командира не звертався, полегшував свій стан знеболювальними, які йому рекомендував медик батальйону та продовжував виконувати накази та розпорядження свого командира.

На початку жовтня 2023 року, точно не пам`ятає, його перевели до 151 механізованої бригади, яка тільки формувалась поблизу м. Новомосковськ, там він перший раз звернувся за медичною допомогою із скаргами на проблеми з зубами та болями у спині, шиї та грудній клітці. У медичній роті підрозділу йому призначили лікування та надали рекомендації для проходження обстеження МРТ і на консультацію у госпіталі в невропатолога та стоматолога, про що свідчать записи у його медичній книжці. До госпіталю його так і не направили, замість цього, в кінці листопада 2023 року, його і ще приблизно 100 військовослужбовців перевели до НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону, частини НОМЕР_1 під Покровськ з пунктом дислокації у АДРЕСА_3 .

При оформленні документів, на співбесіді, він повідомив командиру роти ОСОБА_7 в присутності начальника медичної служби капітана ОСОБА_11 про проблеми зі здоров`ям, а саме про випадання зубів, та на біль у спині, шиї та грудній клітці, показав капітану ОСОБА_11 висновок МРТ, який запевнив, що будуть прийняті міри для надання медичної допомоги і будуть вирішувати по черзі, спочатку зуби потім спина.

Також зазначив, що на співбесіді він повідомив капітана ОСОБА_7 , що у його розпорядженні є 7-ми місний автомобіль, і він, так як не може виконувати завдання пішки, може здійснювати підвіз БК та евакуацію поранених з передової. Його пропозиція не знайшла підтримки. В подальшому він перебував у пункті тимчасової дислокації у м. Мирноград.

При цьому, лише через три тижні, після його наполегливих звернень, отримав направлення на консультацію до стоматолога у Дніпровський госпіталь, до невропатолога йому направлення не надали. Вказав, що він самостійно прибув у м.Дніпро.

Згідно запису лікаря-стоматолога було рекомендовано проведення операції з видалення хворих зубів, а так як у Дніпровському госпіталі було закрито стоматологічне відділення, рекомендували провести лікування в іншому госпіталі або в приватній клініці. В той же час він спробував потрапити на прийом до невропатолога, в чому йому відмовили за відсутності направлення відповідного зразка.

Повернувшись з госпіталя, він відправив запис з рекомендаціями стоматолога до медичної роти, але рішення по його питанню не було. У нього почалося запалення нижньої щелепи, про що він регулярно повідомляв заступника командира роти ОСОБА_10 , а також на регулярні болі в спині, в грудній клітці та оніміння в ногах.

Вказав, що лише 30 грудня 2023 року він отримав направлення до госпіталя для лікування у стоматолога, а до невропатолога для лікування спини він направлення так і не отримав.

Наприкінці лютого 2024 року, після проходження лікування зубів, він повернувся до військової частини у АДРЕСА_2 , де передав довідку та копію медичної книжки, які підтверджували, що він перебував у госпіталі, в тому числі і запис лікаря невропатолога з рекомендаціями на лікування спини.

Наступного дня він отримав розпорядження відбути до запасного пункту дислокації в район АДРЕСА_4 , де знаходились, приблизно ще 30 військовослужбовців, які також просили медичної допомоги.

Вказав, що болі в спині продовжувались, про що він регулярно повідомляв заступника командира роти ОСОБА_10 та відповідальним працівникам медичної роти, з командиром роти ОСОБА_7 у нього зв`язку не було. Реакції з їхньої боку не було. У місці тимчасової дислокації він перебував приблизно три тижні.

Всупереч всім приписам статутів ЗСУ, законів та Конституції України, замість надати медичну допомогу, 21 березня 2024 року, зранку приїхав автобус, його і ще приблизно 20 військовослужбовців, які також перебували в цьому пункті дислокації і також скаржились на проблеми зі здоров`ям, відвезли до м. Білозерськ на військово - лікарську комісію, де за чотири години вони пройшли всіх лікарів. Повідомив, що оригінал висновку комісії він не отримав.

27 березня 2024 року, з телефонної розмови з ОСОБА_10 він дізнався про придатність до військової служби за висновком військово-лікарської комісії. Після цього, йому та ще двом військовослужбовцям потрібно було прибути у м. Костянтинівка, на територію приватного домоволодіння, де розміщувався 2 взвод 1 роти ВЧ НОМЕР_1 , причину він йому не повідомив. Це розпорядження він виконав в той самий день.

28 березня 2024 року на це приватне подвір`я прибули командир роти ОСОБА_7 , заступник командира роти ОСОБА_10 , начальник медичної служби батальйону ОСОБА_11 , психолог батальйону ОСОБА_13 , солдат ОСОБА_12 . Йому повідомили, що зараз буде зачитаний наказ. Також при зачитування наказу прибули особи в чорній формі, яка нагадувала військову, без розпізнавальних знаків. Ці особи намагались залякувати, щоб він відповідав фразою: "я відмовляюсь від виконання наказу", але він не погодився і пояснив, що він не може виконати наказ за станом здоров`я.

Повідомив, що 28.03.2024 року бойовий наказ йому віддавав командир роти ОСОБА_7 , якого він бачив декілька разів, оскільки лише 3 місяці проходив службу в його підрозділі. Також ще двом військовослужбовцям доводився цей же бойовий наказ – ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Після віддання наказу, він повідомив, що не може виконати наказ, у зв`язку зі станом здоров`я. Медичний огляд перед та після зачитуванням наказу, ніхто не проводив.

Вказав, що за текстом наказу, потрібно було в 13.00 годині висунутись на позицію « ОСОБА_17 » та до 15.00 години прибути. В цьому розпорядженні було видати їм по 2 боєкомплекти, тобто по 2 рожка патронів.

Цей наказ був йому незрозумілий щодо його виконання, до його зачитування ніхто не проводив інструктаж, ніхто не повідомляв, як з 2 рожками стояти перед купою ворога, в тому числі «вагнерівців». Також як втрьох з 6 рожками патронів стримувати навалу ворога, як нам о 13.00 годині, тобто в день, виконувати такий наказ.

Вказав, що цей наказ порушує його права на отримання медичної допомоги, неоднозначна була і ситуація.

Ні суть цього наказу, ні спосіб його виконання йому не повідомляли, елементарний інструктаж також ніхто не проводив, хоча раніше на попередньому місці служби за добу він проходив інструктаж і розумів як виконувати завдання. Цього разу їх построїли в шеренгу та зачитали наказ. Медичний огляд ніхто не проводив. Довідка про проходження медичного огляду виписана за 20 хвилин. В 10.00 годині вони прибули в 10.20 годині вони прочитали наказ.

Окрім цього, вказав, що він не оскаржував вказаний наказ, оскільки не знав своїх прав та про те, що він підлягає оскарженню. Під час доведення наказу, йому не дали можливості задати питання командиру. На відео не повідомляв про незаконність наказу тому, що йому не надали такої можливості, а солдат ОСОБА_12 після повідомлення ним причини відразу, взагалі вимкнув камеру.

Зазначив, що йому не відомо, де знаходиться позиція « ОСОБА_17 ». Він не знав, ким вона була зайнята. На карті бачив, де знаходиться Бахмут, але там не був. Також не знав, чиї позиції знаходяться у тому районі.

В той же день, він отримав розпорядження прибути в ДБР розташоване в м. Краматорськ. Він прибув своїм автомобілем до ДБР, самостійно без командування, разом з іншими військовослужбовцями, яким зачитували наказ. Там їх направили на повторне проходження ВЛК. Спочатку дали направлення від ДБР, яке не прийняли, а потім направлення було від прокуратури.

Вказав, що оскаржував останню довідку ВЛК. Висновок лишили без змін – придатний до військової служби, але залишили такі ж діагнози тільки змінені. В довідці зазначено, що наявні болі в спині та хронічні хвороби. Окрім цього, довідка ВЛК не дає права позбавити його права медичної допомоги.

Зазначив, що він виконав вимогу ст. 37 Статуту ЗСУ та повідомив командира про те, що він не може виконати наказ у зв`язку зі станом здоров`я.

Вищевказані ствердження обвинуваченого ОСОБА_5 суд не може прийняти як доказ його не винуватості, бо вони спростовуються дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами щодо встановлених судом обставин скоєного кримінального правопорушення, з наступних підстав.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено та діє по цей час, що є загально відомою інформацією.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991таст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Вимогами ст. ст.17,65,68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №71 від 11.03.2024, ОСОБА_5 призначено на посаду радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 (том 1 а.с.117).

За наказом командира військової частини НОМЕР_1 №87 від 27.03.2024, ОСОБА_5 27 березня 2024 року прибув до району безпосередньої участі у бойових діях та приступив до виконання службових обов`язків (том 1 а.с.118);

Сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період відповідно до вимог ст. ст.65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 101, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст.1,2,3,6,23,24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватися КонституціїУкраїнита законів України, Військової присяги, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено єдиноначальність як один із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України, яка полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 29 і 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці молодшого офіцерського складу за військовим званням є начальниками для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу, а полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07 березня 2023 року №24 старшого лейтенанта ОСОБА_7 призначено на посаду заступника командира 1 стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , а наказом №114 від 21 березня 2023 року присвоєно чергове звання «капітан».

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_7 є начальником за військовим званням та посадою для сержанта ОСОБА_5 .

Положеннями статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до статтей 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Статтями 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

З об`єктивної сторони злочин передбачений ч.4 ст. 402 КК України вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.

Наказ (розпорядження) - це обов`язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось). Наказ (розпорядження) може бути відданий письмово, усно або іншим способом, переданий безпосередньо підлеглому або через інших осіб, у тому числі по телефону, телеграфу, радіозв`язку тощо.

Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав. Разом з тим у випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження вони не підлягають виконанню (ст. 60 Конституції України). Підлеглий, який виконав явно злочинний наказ, та начальник, який його віддав, підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.

З суб`єктивної сторони відкрита відмова виконати наказ начальника вчинюється тільки з прямим умислом. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними і для його кваліфікації значення не мають.

Судом встановлено, що 28 березня 2024 року командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 видав бойовий наказ на оборону№366/дск ОКП – Часів Яр, 10.00 28.03.2024, за яким командирам 1 св, 2 св, 3 св, кул. взводу сформувати зведену групу з наступних військовослужбовців: сержанта ОСОБА_5 - радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, солдата ОСОБА_8 - стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, солдата ОСОБА_9 - стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Старшим і відповідальним за виконання завдань зведеної групи призначено сержанта ОСОБА_5 , радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.

Основним завданням зведеної групи вважати оборону позицій відділень «ДЕРКУЛ», недопущення втрат позицій та просування сил противника в напрямку Бахмут-Новий (том 1 а.с.99), тобто даний наказ є законим та таким, що підлягає виконанню.

Даний наказ було доведено до виконання ОСОБА_5 в той же день, тобто 28 березня 2024 року в місці тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , він оголошений командиром в присутності інший військовослужбовців, під відеозапис. При цьому, будь -який заяв, що даний бойовий наказ є незаконним, незрозумілим, ОСОБА_5 не робив, а тому доводи сторони захисту в цій частині, судом не приймаються.

Як встановлено під час судового розгляду та вбачається з досліджених судом доказів, сержант ОСОБА_5 28 березня 2024 року відкрито відмовився виконувати цей бойовий наказ.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 підтвердили дані обставини і вказали, що ОСОБА_5 дійсно 28 березня 2024 року відмовився виконувати даний бойовий наказ, посилаючись на стан здоров`я.

Свої покази свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_7 підтвердили під час слідчих експериментів, відеозапис яких був відтворений під час судового розгляду.

При цьому, вищезазначені показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 щодо даних подій є послідовними, чіткими та такими, що узгоджуються між собою та не мають суттєвих протирічь.

Об"єктивних причин ставити під сумнів показання даних свідків, які доповнюють одне одного, судом не встановлено.

Також про дані обставини свідчить і відтворений під час судового розгляду відеозапис цих подій 28 березня 2024 року, на яких зафіксована пряма відмова сержанта ОСОБА_5 виконувати бойовий наказ командира.

При цьому, сукупність встановлених судом обставин безсумнівно спростовує доводи сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_5 за станом здоров`я фізично не мав можливості виконати наказ.

Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 зазначав, що не міг виконати даний бойовий наказ командира саме за станом здоров`я.

Однак, станом на 28 березня 2024 року в розпорядженні командира1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 була довідка військово- лікарської комісії №2680/2 від 21.03. 2024 року ( том 1 а.с. 116).

Відповідно до цієї довідки, сержанту ОСОБА_5 20 березня 2024 року проведено медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 та встановлено діагноз : вертеброгенна цервікоторакалгія на остеохондрозу, спондилоартрозу шийного, грудного, поперекового відділів хребта, з незначним порушенням функції. Хронічна вертеброгеннапопереково-крижова радикулопатія з незначним больовим синдромом та незначним порушенням функції, так пов`язане з проходженням військової служби.

Захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

Також встановлена вторинна повна адентія, протезований знімним протезом, яке не пов`язане з проходженням військової служби.

Рішенням військово- лікарської комісії, на підставі ст. 49а, 23в,64в графи ІІ Розкладу хвороб, ОСОБА_5 придатний до військової служби.

В день цих подій, 28 березня 2024 року , згідно довідки, виданої 28.03.2024 року начальником медичної служби – начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітаном медичної служби ОСОБА_11 та командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_18 , вбачається, що сержант ОСОБА_5 оглянутий лікарем 28 березня 2024 року та не мав підстав для не виконання бойового наказу за станом здоров`я (том 1 а.с.121).

Після відмови виконати наказ 28 березня 2024 року, ОСОБА_5 11 квітня 2024 року знов проведено медичний огляд та прийнято рішення військово-лікарською комісією і з урахуванням захворювань та встановленого діагнозу, відповідно довідки військово-лікарської комісії № 3431 від 11 квітня 2024 року, на підставі ст. 64 в, 23 в, 26 в, 49 а графи 11 Розкладу хвороб, ОСОБА_5 придатний до військової служби.

Слід зазначити, що придатність до військової служби встановлюється Положеннямпро військову- лікарську експертизу в Збройних Силах України», відповідно до Додатку 1 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.

Відповідно до наявних довідок військово- лікарської комісії як від 21.03.2024 року, так і від 11.04.2024 року, ОСОБА_5 , із встановленими йому діагнозами відповідно до Розкладу хвороб цього Положення, є придатним до військової служби ( том 1 а.с.116, 134).

Також слід вказати, що відповідно до наказу №402 від 14.08.2008 року Міністерства оборони України « Про затвердження Положення про військову- лікарську експертизу в Збройних Силах України», зі змінами, саме це Положення, відповідно до п.п. 1.1., 1.2, визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, що встановлює придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Даним Положенням також передбачений порядок розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

За п. 22.9 цього Положення, постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК.

Додатком №1 в даному Положенні, визначений Розклад

хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.

За наявними довідками ВЛК від 21.03.2024 року, та наявним діагнозом ОСОБА_5 , на підставі статті 49 а, 23 в, 64 в в графи 11 Розкладу хвороб за цим Положенням, ОСОБА_5 визнаний придатним до військової служби.

За довідкою ВЛК від 11.04.2024 року на підставі ст. 64 в, 23 в,26 в, 49 а графи 11 Розкладу хвороб за цим Положенням, ОСОБА_5 також визнаний придатним до військової служби.

Також дані довідки військово- лікарських комісій №2680/2 від 21.03.2024 року та №3431 від 11.04.2024 року, будь-яких обмежень для ОСОБА_5 не містять.

Посилання сторони захисту про необхідність призначення судової медичної експертизи, оскільки довідки ВЛК, на думку сторони захисту містять протиріччя, судом не приймається, т.я. судом дане клопотання було вирішено та в його задоволені відмовлено, оскільки придатність до військової служби встановлюється рішеннями ВЛК, які вказали діагнози ОСОБА_5 станом на 21.03.2024 року, тобто до оголошення наказу 28.03.2024 року, та після відмови ОСОБА_5 – 11.04.2024. Рішеннями ВЛК ОСОБА_5 є придатним до військової служби.

Дані рішення ВЛК не скасовані.

При цьому посилання обвинуваченого на два експертні висновки як підстава проведення повторно, додаткової експертизи, не є слушними, оскільки під час досудового розслідування експертизи не призначались та не проводились .

Таким чином, дані довідки та рішення військово- лікарських комісій від 21.03.2024 та 11.04.2024 року є чинними, будь- яких суттєвих протиріч не містять, а тому є доказом на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_5 з встановленим йому діагнозом, за станом здоров`я у відповідності до Розкладу хвороб Положення про військову- лікарську експертизу в Збройних Силах України, на момент вчинення кримінального правопорушення був придатний до військової служби та, відповідно, міг виконувати бойові завдання, а тому доводи сторони захисту про наявність протиріч у висновках ВЛК та фізичну неможливість виконання бойового наказу, визнання даних висновків ВЛК від 21.03.2024 та 11.04.2024 року неналежними та недопустимим доказами, судом не приймаються.

Крім того, за наявною в матеріалах справи довідкою, складеною начальником медичної служби – начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 ( том 1 а.с.121), ОСОБА_5 був оглянутий лікарем 28.03.2024 року та не мав підстав для не виконання бойового наказу за станом здоров`я.

При цьому, посилання обвинуваченого щодо неналежного оформлення даної довідки, судом не приймаються, оскільки відсутність кутового штампу, відомостей про реєстрацію в журналі огляду військової частини, відсутність медичних записів такого огляду, не спростовують вищевказаних обставин.

Дані обставини про медичний огляд лікарем перед оголошення бойового наказу 28 березня 2024 року, після відмови ОСОБА_5 виконати наказ, містяться й на відеозаписі подій від 28.03.2024 року, й будь-якого спростування медичного огляду, з боку ОСОБА_5 , даний відеозапис не містить.

Посилання обвинуваченого про те, що йому не надали змоги висловити свої заперечення, оскільки запис було припинено, судом також не приймається, оскільки дана обставина спростовується відтвореним під час судового розгляду відеозаписом цих подій ( том 1 а.с. 106)

Так, після оголошення ОСОБА_7 бойового наказу та відмови ОСОБА_5 від його виконання, відразу було повідомлено про огляд ОСОБА_5 28.03.2024 лікарем і відсутність підстав для не виконання наказу за станом здоров`я, також повідомлено про рішення ВЛК від 21.03.2024 року про придатність ОСОБА_5 до військової служби, а також повідомлено про його морально- психологічний стан, відсутність звернень за психологічною допомогою. Після цього, даний відеозапис не припинявся, так як з`ясовувалось у двох інших військовослужбовців їх позиція щодо виконання бойового наказу.

Таким чином, судом не приймається заява обвинуваченого про неналежність та недопустимість даної довідки.

Суд враховує приписи абз. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, за якими якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Однак, за встановлених судом фактичних обставин та вищенаведених доказів, повідомлення ОСОБА_5 командира про неспроможність виконати наказ за станом здоров`я, при тому, що стан здоров`я останнього не перешкоджав виконанню відповідного наказу, не є реалізацією обвинуваченим вищенаведених вимог абз. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, а тому доводи сторони захисту в цій частині, судом не приймаються.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним поза всяким розумним сумнівом, з урахування рішення військово-лікарської комісії, що станом на 28 березня 2024 року стан здоров`я ОСОБА_5 дозволяв останньому виконувати обов`язки військової служби, зокрема і виконати доведений до нього бойовий наказ № 366/дск від 28.03.2024 року, й тим самим свідчить про наявність умислу обвинуваченого на вчинення злочину за ч.4 ст. 402 КК України, а доводи сторони захисту не обґрунтованими.

Посилання сторони захисту про те, що докази по зазначеній справі є неналежними та недопустимими, судом не приймаються, оскільки така заява сторони захисту об`єктивно нічим не підтверджена.

Так, в матеріалах справи міститься бойовий наказ від наказу командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 на оборону №366/дск ОКП – Часів Яр, 10.00 28.03.2024 командирам 1 св, 2 св, 3 св, кул. взводу сформувати зведену групу з наступних військовослужбовців: сержанта ОСОБА_5 - радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, солдата ОСОБА_8 - стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, солдата ОСОБА_9 - стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Старшим і відповідальним за виконання завдань зведеної групи призначено сержанта ОСОБА_5 , радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Основним завданням зведеної групи вважати оборону позицій відділень «ДЕРКУЛ», недопущення втрат позицій та просування сил противника в напрямку Бахмут-Новий (том 1 а.с.99);

Про його наявність і необхідність виконання цього наказу повідомляли допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 .

Також свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_12 підтвердили свої покази під час слідчих експериментів.

Підстави оговорювати обвинуваченого цими свідками, судом не встановлені, також про відсутність неприязних відносин з цими свідками не заявляв і обвинувачений, а тому суд вважає покази свідків достовірними, оскільки вони підтверджують наявність самого бойового наказу, необхідності його виконання та доведення для його виконання до сержанта ОСОБА_5 командиром ОСОБА_7 , та подальшої відмови обвинуваченого від його виконання.

Про наявність такого наказу та відмову, не заперечував і сам обвинувачений ОСОБА_5 . Крім того, дані обставини відповідають відеозапису цих подій від 28.03.2024 року, який був відтворений під час судового розгляду.

Щодо висновків ВЛК від 21.03.2024 та 11.04.2024 року, то з урахуванням вищенаведених судом доводів, суд також вважає їх належними та допустимими доказами.

Заяви обвинуваченого про готовність виконувати військові завдання в іншій формі,зокрема у складі евакуаційної групи з використанням власного автомобіля, не виключає наявність у ОСОБА_5 прямого умислу на відмову від виконання бойового наказу, оскільки 28 березня 2024 року ОСОБА_5 командиром був наданий бойовий наказ про оборону позицій відділень «ДЕРКУЛ», недопущення втрат позицій та просування сил противника в напрямку Бахмут-Новий, який ОСОБА_5 зобов`язаний був виконати, дотримуючись правил військової дисципліни, в т.ч. ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, і саме у виконанні цього бойового наказу була військова необхідність, а не в альтернативних варіантах несення ним служби та виконання службових обов`язків.

Заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, з яких саме джерел підполковнику ОСОБА_20 стало відомо про вчинений злочин та на яких фактичних даних ґрунтувалось відповідне повідомлення, судом не приймається, виходячи з наступного.

Так, в матеріалах кримінального провадження міститься повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_21 №841 від 28.03.2024 на адресу директора ТУ ДБР в місті Краматорську про вчинене кримінальне правопорушення, внесення відомостей з цього приводу в ЄРДР та розпочати досудове розслідування за ч.4 ст. 402 КК України ( том 1 а.с.98)

За змістом цього повідомлення, 28 березня 2024 року о 10.30 у м. Костянтинівка Донецької області, троє військовослужбовців, в т.ч. сержант ОСОБА_5 відкрито відмовились виконувати наказ командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 №366 дск щодо вибуття для виконання завдань за призначенням .

Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Тобто, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Повідомлення № 841 від 28.03.2024 командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення містить інформацію, яка стосується конкретної особи та фактичні дані про вчинення тяжкого злочину, у зв`язку із чим і було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, згідно вказаних вимог КПК України особа, яка вносить відомості до ЄРДР не уповноважена перевіряти достовірність відомостей, викладених у документі, окрім, як в ході досудового розслідування, після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що і було зроблено.

Відтак, суд вважає, що дане повідомлення про вчиненння кримінального правопорушення №841 від 28.03.2024 є належною підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а доводи сторони захисту безпідставними.

Заява обвинуваченого про наявність суперечностей між показами ОСОБА_7 під час судового розгляду та витягом з бойового наказу щодо часу доведення данного наказу ОСОБА_5 , судом не приймається, оскільки відсутні суттєві протирічча, які впливають на обставини вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Так, даний бойовий наказ виданий 28.03.2024 року та передбачав його виконання саме 28.03.2024 року, й цей факт документально підтверджений витягом з наказу( том 1 а.с.99).

Від виконання цього наказу, обвинувачений ОСОБА_5 відмовився 28 березня 2024 року, чого і він сам ( ОСОБА_5 ) не заперечував й цей факт не тільки підтверджений показами допитаних в судовому засіданні свідків, а й зафіксований на відео, що було відтворено під час судового розгляду, де містяться події саме від 28 березня 2024 року й зафіксовано відмову ОСОБА_5 від виконання бойового наказу.

Доводи обвинуваченого про те, що на відеозаписі подій 28 березня 2024 року, в його репліці відсутні ознаки категоричної або демонстративної відмови, а навпаки вона містить повідомлення про об`єктивну неможливість його виконання, судом не приймається.

Так, згідно з протоколом про зняття показань з технічних приладів та технічних засобів від 28 березня 2024 року відеозапис під назвою «20240328_102001» з телефону було копійовано на цифровий носій - компакт-диск, зі скрін-шотами екрану мобільного телефону, на якому зафіксовано назву відеозапису, перший кадр відеозапису, розмір, дату та час створення.

Переглянувши вміст інформації у відеофайлі на оптичному носії, судом встановлено, що на ньому зафіксовані події від 28 березня 2024 року - оголошення бойового наказу командиром та відмова сержанта ОСОБА_5 його виконувати. Тобто ця інформація відображає суть кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 .

Крім того, даних про те, що відеозапис має ознаки монтажу або недостовірну інформацію про обставини, матеріали кримінального провадження не містять і про це не зазначала сторона захисту, а тому відеозапис подій, протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису є належними та допустимим доказами, а доводи сторони захисту - безпідставними.

Заяви обвинуваченого про недопустимість та неналежність як доказів слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_7 ( том 1 а.с. 107-109, а.с.111-113), судом не приймаються, оскільки дані процесуальні дії були проведені у відповідності до ст. 240 КПК України саме з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення .

Так, під час слідчого експерименту із свідком ОСОБА_12 , останній шляхом відтворення дій, обстановки, обставин подій від 28 березня 2024 року, продемонстрував те, що даний бойовий наказ оголошувався ОСОБА_5 на відстані 2 метрів. Також свідком було зачитано вголос довільний текст в темпоритмі доведення даного наказу ОСОБА_7 – ОСОБА_5 й під час цього експерименту встановлено, що оголошення наказу відбувалось чітко та зрозуміло, також чути суть бойового цього розпорядження.

Дані обставини підтверджено відеозаписом цих подій, відтворених під час судового розгляду ( том 1 а.с.110)

Щодо слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 , то під час цієї процесуальної дії, свідок також продемонстрував на якій відстані було зачитано дане бойове розпорядження ОСОБА_5 , також був проголошений довільний текст для з`ясування гучності, тембру, швидкості мовлення, й за результатами встановлено, що доведення бойового наказу здійснювалось на відстані двох метрів, було чітко та зрозуміло чути суть цього наказу.

Ці обставини також підтверджено відеозаписом, відтвореним під час судового розгляду ( том 1 а.с.114)

Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що слідчі експерименти проводились в робочому кабінеті слідчого, як підстава визнання їх недопустимим та неналежними доказами , судом не приймається, оскільки КПК України не вимагає від слідчого проводити дані слідчі дії виключно на місці події кримінального правопорушення з відтворенням всіх умов, які існували на час вчинення діяння, а вимагає лише моделювання умов, наближених до них, що існували на момент події і є важливим для мети експерименту, на це звернув увагу і Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду при розгляді справи №303/5115/25-к, що і було зроблено під час проведення експериментів зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .

Заява обвинуваченого про те, що медична характеристика ( том 1 а.с.119), спростовує можливі твердження сторони обвинувачення про раптовість або вигаданість його повідомлень про погіршення його стану здоров`я під час зачитування бойового наказу, й навпаки підтверджує його проблеми зі здоров`ям, судом не приймаються, оскільки питання придатності до військової служби встановлюється не медичною характеристикою, а Положеннямпро військову- лікарську експертизу в Збройних Силах України», відповідно до Додатку 1 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.

Довідки військово- лікарських комісій №2680/2 від 21.03.2024 року та №3431 від 11.04.2024 року, з встановленим діагнозами, будь-яких обмежень для ОСОБА_5 не містять, а за станом його здоров`я, у відповідності до Розкладу хвороб Положення про військову- лікарську експертизу в Збройних Силах України, він придатний до військової служби та, відповідно, міг виконувати бойові завдання.

Судом не приймається заява обвинуваченого про недостовірність службової характеристики ( том 1 а.с.120), оскільки на думку обвинуваченого вона ніким не підтверджена, а підполковник ОСОБА_22 не допитаний. Так, дана характеристика належним чином оформлена, підписана безпосереднім начальником ОСОБА_7 та затверджена ОСОБА_18 , як командиром військової частини НОМЕР_1 .

Будь- яких інших даних, на спростування її змісту, не надано, відповідних клопотань з приводу спростування цієї характеристики, стороною захисту не заявлено.

Заяви обвинуваченого ОСОБА_5 щодо суперечностей в показах допитаних свідків ОСОБА_10 ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , що, на його думку, ставить під сумнів їх достовірність і доказову цінність, судом не приймаються.

Так, відповідно до ч.2 ст. 96 КПК України, для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Однак, будь-які дані, в розумінні ст. 96 КПК України, в матеріалах справи відсутні, при цьому обвинуваченим не наведено належного мотивування, у зв`язку з чим та на підставі чого показання свідків ОСОБА_10 ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , не мають доказового значення, є неналежними та недопустимими.

Слід зазначити, що допитані свідки ОСОБА_10 ОСОБА_7 , ОСОБА_12 у відповідності до ст. 95 КПК України надали показання лише щодо фактів, які вони сприймали особисто з приводу відомих їм подій.

Посилання обвинуваченого про те, що свідки не можуть чітко у відповідності з відеозаписом повідомити, що він заявив після оголошення наказу, про обставини медогляду, на думку суду не може бути підставою визнання їх неналежними, оскільки показання свідками надаються щодо подій з урахуванням їх суб`єктивного сприйняття, опосередковано, а не стенографічно.

З урахуванням вищенаведених доводів, що стосується показань свідків ОСОБА_10 ОСОБА_7 , ОСОБА_12 ,отриманих під час судового розгляду, то аналіз їх показань свідчить про їх послідовність, ґрунтовність та логічність, що у своїй черговості доповнюються та об`єктивно відтворюють обстановку події кримінального правопорушення інкримінованого ОСОБА_5 та узгоджуються з відтвореним відеозаписом відмови обвинуваченого від виконання бойового наказу, а відтак і вказує про безпідставність заяв обвинуваченого.

Заява обвинуваченого про те, що після подій 28.03.2024 року він слідував до ДБР за командиром на власному транспорті, що також підтвердив свідок ОСОБА_7 під час його допиту в ході судового розгляду, не спростовує доведеність обвинувачення за ч.4 ст. 402 КК України, оскільки ОСОБА_5 інкриміновано відмова у виконанні бойового наказу №366/дск 28 березня 2024 року, а не події пов`язані з його переміщенням та прибуттям до ДБР, а тому не може свідчити про підпорядкування та виконання бойового наказу №366/дск 28 березня 2024 року, а тому дана заява не приймається.

З огляду на досліджені докази, суд приходить до висновку, що сержант ОСОБА_5 , порушуючи військову дисципліну, відкрито безпідставно відмовився виконувати наданий йому командиром бойовий наказ, й підтверджує його умисел на вчинення цих дій.

На підставі викладеного, суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_5 , оскільки досліджені вищезазначені докази, які є в матеріалах кримінального провадження, отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, а його умисні дії, що виразились у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 402 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, його характеристику.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Також, за висновком досудової доповіді відділу №9 ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, який з урахуванням характеристики обвинуваченого, способу життя ОСОБА_5 , історії правопорушень, оцінив ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення як середній.

Враховуючи вищенаведені обставини, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, у виді позбавлення волі, що буде в даному випадку законним та справедливим, відповідатиме загальним засадам призначення покарання та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373- 376, 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

Призначити ОСОБА_23 покарання за ч.4 ст.402 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк покарання ОСОБА_23 обчислювати з 18.04.2024 року.

Запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, обраного ОСОБА_23 до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Дніпра, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1