Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №592/6061/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/6061/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап М. М.

Номер провадження 33/816/281/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т. В., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/6061/25 за апеляційною скаргою захисника ВЄТРОВОЇ О. В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Вєтрової О. В.,

установив:

В поданій апеляційній скарзі захисник ВЄТРОВА О. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем, на момент зупинки т/з виконував поставлене завдання, про що повідомив поліцейських, і відносно нього мав бути застосований порядок проведення огляду, передбачений ст. 266-1 КУпАП. Крім того, протокол був складений поліцейським, який безпосередньо огляд ОСОБА_2 не проводив, а сам огляд був проведений із порушенням порядку відбору проб, враховуючи стан здоров`я ОСОБА_2 після поранення, який фізично не міг видихати необхідну кількість повітря.

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_2 07.04.2025 о 22:35 в м. Суми с. В. Піщане, вул. Парнянська, 2, керував т/з Nissan D22, н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки автомобіля за згодою ОСОБА_2 за допомогою технічного приладу газоаналізатор Alcotest Drager 6820 ARHK 0128, що підтверджується тестом від 07.04.2025 № 1753, з позитивним результатом якого 1.84 проміле ОСОБА_2 був згоден, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

Враховуючи, що справа розглянута у відсутність ОСОБА_2 , про ухвалене рішення останній дізнався 29.04.2025, а 09.05.2025 його захисник Вєтрова О. В. подала апеляційну скаргу, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Вислухавши ОСОБА_2 та його захисника Вєтрову О. В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 293797 від 07.04.2025, суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що ОСОБА_2 керував т/з у стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується, крім протоколу (а. с. 1), доказами у справі, а саме:

- роздруківкою результату огляду водія ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 ARHK 0128, проведеного 07.04.2025, тест № 1753 – 1.84 проміле, підписаний останнім без застережень (а. с. 2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду водія ОСОБА_2 – 1.84 проміле. З результатом огляду на стан сп`яніння ОСОБА_2 був згоден, про що власноруч поставив свій підпис (а. с. 3);

- відеозаписами події з технічних засобів поліцейських (а. с. 7), якими підтверджуються обставини керування т/з водієм ОСОБА_2 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, пояснення ОСОБА_2 щодо повернення із завдання, проходження ОСОБА_2 огляду на місці зупинки т/з із використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager, результат огляду – 1.84 проміле, з яким останній погодився, складення протоколу та ознайомлення з його змістом ОСОБА_2 .

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі та у постанові судді суду першої інстанції присутні посилання на порушення ОСОБА_2 п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Згідно визначеної процедури огляд, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Відеозаписи події наведеного вище правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась за участю ОСОБА_2 07.04.2025 о 22:35 в с. В. Піщане по вул. Парнянській, 2 у м. Суми, та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП), зокрема: 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського до особи, яка керувала т/з, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку; 3) проходження особою, яка керувала т/з, огляду на стан сп`яніння на місці зупинки т/з із використанням спеціального технічного засобу.

Саме недотримання ОСОБА_2 вимог ПДР, а не дії будь-яких інших осіб, і призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування т/з у стані алкогольного сп`яніння, конкретний пункт ПДР – 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цього обов`язку ПДР – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що ОСОБА_2 , керуючи т/з у стані сп`яніння, діяв у стані крайньої необхідності, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Тобто, крайня необхідність – це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення загрозливої небезпеки, якщо вона в цій ситуації не могла бути усунена іншими засобами та якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.

Як було установлено під час апеляційного розгляду справи і підтвердив в судовому засіданні сам ОСОБА_2 він вже повертався із завдання, а тому не міг діяти у стані крайньої необхідності, керуючи т/з у стані сп`яніння. Тобто, на час зупинки т/з не існувало реальної небезпеки, яка б загрожувала державному чи громадському порядку, власності, правам і свободам громадян або встановленому порядку управління, яку б у свою чергу міг би усунути ОСОБА_2 шляхом керування т/з у стані алкогольного сп`яніння (за умови, що ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами і що заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена).

Не підлягають задоволенню і є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем і знаходився при виконанні обов`язків військової служби, тому поліцейські не мали права проводити його огляд на стан сп`яніння на підставі ст. 266 КУпАП та складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони суперечать приписам КУпАП.

Зокрема, положення ст. 266 КУпАП регламентують відсторонення осіб від керування т/з, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, а також огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а ст. 266-1 цього Кодексу передбачає виключно порядок проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вказані норми КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння як за суб`єктом правопорушення, так і за об`єктивною стороною, внаслідок чого положення ст. 266-1 КУпАП на водія ОСОБА_2 не розповсюджувались і він підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на загальних підставах як водій т/з в порядку ст. 266 КУпАП, оскільки останній у момент зупинки т/з не знаходився при виконання своїх службових обов`язків військовослужбовця, а саме не виконував у момент керування т/з безпосередньо обов`язків військової служби, передбачених ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував т/з у стані сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановити факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень Закону № 2232-ХІІ, що повинно бути підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами.

На користь того, що ОСОБА_2 не виконував обов`язків військової служби на момент зупинки т/з, свідчить й те, що на місці були представники як ВСП, так і військового керівництва, які не ставили перед поліцейськими питання про необхідність проведення огляду ОСОБА_2 саме в порядку ст. 266-1 КУпАП і притягнення його до адміністративної відповідальності за військове адміністративне правопорушення за виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані згідно ст. 172-20 КУпАП. Навпаки, як представники ВСП, так і військового керівництва будь-яких заперечень щодо дій поліцейських не висловлювали, а ОСОБА_2 був усунений ними від керування т/з (а. с. 5).

Необхідно зауважити, що тільки Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням автомобілем. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (включаючи дотримання 2.9а ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

У зв`язку із викладеним, вимога поліцейських до ОСОБА_2 про проходження ним огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).

Іншими словами, водієві забороняється керувати т/з в стані алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на виконання ним чи невиконання обов`язків військової служби. При цьому правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Є безпідставними і доводи сторони захисту щодо скасування постанови судді і закриття провадження в справі у зв`язку із закінченням передбаченого ст. 38 КУпАП строку накладення стягнення, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Зокрема, відповідно ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, крім іншого, за таких обставин: 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, а згідно ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом 1 року з дня його вчинення.

Під час апеляційного розгляду справи було установлено, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення ОСОБА_2 вчинив 07.04.2025 о 22:35, а адміністративне стягнення на нього за вчинення цього діяння було накладене постановою судді – 17.04.2025, тобто в межах річного строку, встановленого для накладення стягнення для цієї категорії адміністративних правопорушень.

Таким чином, стягнення на ОСОБА_2 було накладене за ч. 1 ст. 130 КУпАП у межах строку, передбаченого ч. 6 ст. 38 КУпАП, тому підстав для закриття відносно нього провадження у справі з підстав, установлених п. 7 ст. 247 КУпАП, не має.

Той факт, що ОСОБА_2 не зміг певний час пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager («продути» прилад) через стан свого здоров`я, дійсно мав місце, але в подальшому огляд ОСОБА_2 усе-таки був проведений поліцейськими і результат тестування показав 1.84 проміле, тому доводи апеляційної скарги захисника у цій частині задоволенню не підлягають.

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 т/з у стані алкогольного сп`яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає імперативним приписам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Сукупність всіх фактичних обставин справи, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 керував т/з перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, оскільки будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Поновити захиснику ВЄТРОВІЙ О. В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2025.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2025 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ВЄТРОВОЇ О. В. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов