Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №498/1709/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/325/26

Номер справи місцевого суду: 498/1709/25

Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Турик А.Ф.к., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Мураховського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з приписами ст. 36 КУпАП призначено ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.

З вказаної постанови вбачається, що 03.10.2025 року о 22 год. 00 хв. в с-щі Велика Михайлівка по вул. Надії Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив за допомогою увімкнення спеціальних сигналів синього та червоного кольорів, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, 03.10.2025 року о 22 год. 00 хв. в с-щі Велика Михайлівка по вул. Надії Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та від огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його представника, що порушило право на захист, а також для надання пояснень та заперечень;

2)протоколи про адміністративні правопорушення були складені із порушенням норм КУпАП, Конституції України, а саме порушено процедуру роз`яснення прав та обов`язків;

3)із наданих відеозаписів не вбачається складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП;

4)огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився із порушенням Наказу №1452/735, не було запропоновано альтернативного варіанту проходження огляду у медичному закладі, не було оформлено направлення для проходження такого огляду, не було роз`яснено його право на проходження огляду лікарем на протязі двох годин з моменту зупинки;

5)у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 122-2 КУпАП, оскільки, як вбачається із відеозаписів, після ввімкнення поліцейськими світлової сигналізації, яка зобов`язує водія зупинитися, він продовжував рух на невеликій швидкості з метою зупинки автомобіля у безпечному місці.

Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Мураховського І.В., які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №472659 від 03.10.2025 року з якого вбачається, що 03.10.2025 року о 22:00 год. в с. Велика Михайлівка по вул. Надії Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та від огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-пам`ятка про ознайомлення ст. Конституції України та КУпАП особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до протоколу з якої вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від її підписання, що зазначено працівником поліції;

-пенсійне посвідчення ОСОБА_1 ;

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 472693 від 03.10.2025 року з якого вбачається, що 03.10.2025 року о 22 год. 00 хв. в с. Велика Михайлівка по вул. Надії Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив за допомогою увімкнення спеціальних сигналів синього та червоного кольорів, спеціального звукового сигналу, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП

-протокол про адміністративне правопорушення серії 5860125 від 03.10.2025 року з якого вбачається, що 03.10.2025 року о 22 год. 00 хв. в с. Велика Михайлівка по вул. Надії Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, поліса страхування, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП;

-відеозапис з якого вбачається, що на вулиці стояв автомобіль на аварійних сигналах, після того, як працівник поліції намагався підійти до даного транспортного засобу, автомобіль поїхав. Працівник поліції сів у своє службове авто та поїхав за транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , за допомогою гучномовця та сирени та сигналів красного та синього кольорів, працівники поліції намагалися зупинити даний транспортний засіб. Проїхавши значну відстань, транспортний засіб FORD TRANSIT зупинився. Працівники поліції підійшли до водія, представились та запитали чи все добре у нього. Він сказав, що так. Працівник поліції попросив надати водійське посвідчення, проте ОСОБА_1 сказав, що він нічого не надасть. Працівник поліції сказав, що тоді, вони будуть вимушені відвезти його до відділку для встановлення особи. ОСОБА_1 почав говорити, що в нього ніяких документів немає. Далі під час розмови із працівниками поліції виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки від нього відчувався запах алкоголю з порожнини рота. Працівники поліції запропонували останньому пройти огляд за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 сказав, що він не їхав, на що працівник поліції повідомив, що ведеться відеофіксація, і що зафіксовано факт того, як ОСОБА_1 їхав. Потім, ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції вирішити питання за грошову винагороду, за що був попереджений про кримінальну відповідальність. Працівник поліції пропонує пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 сказав працівникам поліції до побачення, працівник поліції перепитав, чи правильно він зрозумів, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду, на що останній сказав, що так звісно. Потім почав виражатися в бік працівників поліції нецензурною лайкою. На що працівник поліції повідомив, що якщо він не бажає проходити огляд, то ніхто не може його змусити це зробити. Проте, вони складуть протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 були зачитані його права та обов`язки. ОСОБА_1 було ознайомлено і змістом протоколу, який підписувати він відмовився. Було надано можливість для надання пояснень, ОСОБА_1 також відмовився.

-довідка з якої вбачається, що згідно до звірки із базою НАІС «Посвідчення водія» ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 , отримав 22.12.2010 року;

-довідка з якої вбачається, що згідно до звірки із базою ЦУНАМІ «Адмінпрактика», ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП.

Отже не заслуговують а увагу посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що протоколи про адміністративні правопорушення були складені із порушенням норм КУпАП, Конституції України, а саме порушено процедуру роз`яснення прав та обов`язків, оскільки як вбачається із матеріалів справи, а саме із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в графі підпис особи, якій роз`яснені права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи стоїть підпис ОСОБА_1 , що свідчить про те, що його було ознайомлено із його правами та обов`язками. Крім того, із наданого відеозапису вбачається, що працівник поліції перед тим, як складати протокол про адміністративне правопорушення вголос зачитав ОСОБА_1 його права та обов`язки передбачені чинним законодавством.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З наданих суду доказів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №472659 від 03.10.2025 року, яким зафіксовано місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис – це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).

Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими

Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.

Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Щодо посилань апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився із порушенням Наказу №1452/735, не було запропоновано альтернативного варіанту проходження огляду у медичному закладі, не було оформлено направлення для проходження такого огляду, не було роз`яснено його право на проходження огляду лікарем на протязі двох годин з моменту зупинки, суд апеляційної інстанції зауважує на такому.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Поведінка ОСОБА_1 , що зафіксована на відеозаписі, була спрямована на небажання проходити освідування та свідчить про те, що він уникав проходження огляду на стан сп`яніння.

Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, його фактична відмова від проходження огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Долучений до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №472659 від 03.10.2025 року містить інформацію про те, що під час розмови з інспектором поліції, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки та медичному закладі, що підтверджується доданим до матеріалів справи відеозаписом.

Відеозапис підтверджує те, що поліцейський у чіткій зрозумілій словесній формі повідомив водію про виявлені ознаки сп`яніння, а також неодноразово пропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу Драгер або проїхати до медичного закладу для здачі аналізів. З вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 сказав працівникам поліції до побачення та намагався постійно кудись піти, що було розцінено, як ігнорування та небажання останнім пройти запропонований в установленому законом огляд на стан алкогольного сп`яніння огляд.

Вказані обставини у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин фактичної відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Отже, працівники поліції діяли згідно закону в межах своїх повноважень.

Посилання апеляційної скарги про те, що із наданих відеозаписів не вбачається складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а також на те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 122-2 КУпАП не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За положеннями ч. 1 ст. 122-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

На підтвердження наведених в протоколі обставин подій, що відбувалися 03.10.2025 року, працівниками поліції було долучено відеозаписи з реєстратора службового автомобіля та боді камер поліцейських. Відео розпочинається з моменту того, що стояв автомобіль FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , після того як працівник поліції хотів підійти до даного автомобіля, він різко рушив з місця та поїхав. Далі працівник поліції сів у свій службовий транспортний засіб та почав переслідувати сказаний автомобіль. Працівники поліції за допомогою гучномовця, сирени та проблискових маячків тривалий час не могли зупинити транспортний засіб FORD TRANSIT. Лише за минуванням значного часу, водій транспортного засобу FORD TRANSIT – ОСОБА_1 зупинився.

В подальшому, як вбачається з відео працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 причини вимоги щодо зупинки транспортного засобу, а саме – він їхав із увімкненими сигналами аварійної зупинки, замість того, щоб увімкнути лівий поворот, при здійсненні такого повороту, крім того, даний транспортний засіб їхав на швидкості та не пропустив жінку, на що останній сказав, що він її не бачив.

Згідно п. 2.4 ПДР України, водій повинен зупинитися на вимогу поліцейського з дотримання наведених в даному пункті правил.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він відразу не зупинився, оскільки вибрав безпечне місце де це можна зробити не заслуговують на увагу з огляду на те, що як вбачається із наданих відеозаписів, йому нічого не заважало зупинитися відразу, дорога була пуста, узбіччя також.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, відповідальність передбачена за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

Правопорушення та складання протоколу зафіксовано на відеокамеру.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Необхідно звернути увагу на те, що зауважень при складенні протоколу водій не висловлював, навпаки, коли працівники поліції запропонували надати свої пояснення, відмовився від їх надання.

Щодо посилання апеляційної скарги на те, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його представника, що порушило право на захист, а також для надання пояснень та заперечень.

ОСОБА_1 було сповіщено про дату, час і місце розгляду справ, про що свідчать повідомлення про виклики до суду та неодноразово подані клопотання про перенесення судових засідань, а саме: 10.11.2025 року подав клопотання про неможливість прибуття до суду 12.11.2025 року у зв`язку із лікуванням амбулаторно в період з 10.11.2025 року по 14.11.2025 року. Судове засідання було перенесено на 27.11.2025 року, на що ОСОБА_1 подав клопотання про перенесення судового засідання, оскільки він перебуває на стаціонарному лікуванні з 24.11.2025 року по 25.11.2025 року. Судове засідання було перенесено на 11.12.2025 року. 10.12.2025 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із зміною адвоката, яке задовольнили та перенесли судове засідання на 16.12.2025 року. 15.12.2025 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із тим, що адвокату необхідно ознайомитися із матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Розгляд справи за відсутністю учасників процесу узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того суд Одеський апеляційний суд зауважує на тому, що надав ОСОБА_1 право доступу до розгляду його справи в суді апеляційної інстанції, надавати в судовому засіданні свої особисті пояснення, заявляти клопотання. ОСОБА_1 для захисту своїх порушених прав скористався своїм правом передбаченим ст. 268 КУпАП, залучивши для представництва та захисту його інтересів у суді апеляційної інстанції захисника Мураховського І.В.

Об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчинених адміністративних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122-2 та за ч. 1 ст. 130 ч. 1, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, крім того не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, відповідно з приписами ст. 36 КУпАП.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова