Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №496/2523/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1176/26

Номер справи місцевого суду: 496/2523/25

Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

15.04.2025 у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

За вказаним протоколом 15.04.2025 о 21:52 год. за адресою: с.Нова Еметівка, вул. Зої Космедіянської, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Niva, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, від проходження тесту на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Короткий зміст судового рішення

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 12.02.2026 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Короткий зміст клопотання про поновлення строків

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, 14.05.2026 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 скерував до суду апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 послався на те, що він не мав можливість бути присутнім в судовому засіданні в момент проголошення оскаржуваної постанови, а повний текст було внесено в ЄДРСР тільки 04.05.2026, і саме в цей день рішення надійшло йому в електронному вигляді в застосунок «Дія».

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав, що з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Під час вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, судом апеляційної інстанції враховано, що за положеннями ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи за адміністративним правопорушенням за ст.130 КУпАП не є обов`язковою.

Висновки щодо строків на апеляційне оскарження

Розглянувши заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, перевіривши причини пропуску строку, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст.294 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.

Отже, дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись строк на апеляційне оскарження, ? день винесення постанови, а ні день отримання її копії.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій і стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Безпідставне поновлення строку на оскарження рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено.

З матеріалів справи вбачається, що:

-15.04.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, копію якого ОСОБА_1 відмовився отримати;

- 28.04.2025 справа отримана Біляївським районним судом Одеської області;

- 15.05.2025, 15.07.2025, 30.10.2025 ОСОБА_1 отримував поштові повідомлення суду про слухання справи, про що розписувався у зворотніх поштових повідомленнях (а.с.7,19,21);

-28.05.2025 ОСОБА_1 уклав з адвокатом Осадча Н.В. договір про надання правничої допомоги;

- 28.05.2025, 02.07.2025, 10.09.2025, 27.01.2026 адвокат Осадча Н.В. в інтересах ОСОБА_1 зверталась до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи, направлення справи на доопрацювання та про відкладення розгляду справи;

- 12.02.2026 справа розглянута за відсутності сторони захисту;

- копія постанови суду скерована ОСОБА_1 , про що в матеріалах справи наявний супрувідний лист (а.с.30);

- 25.02.2026 постанова суду скерована до ЄДРСР, а з 27.02.2026 – забезпечено загальний доступ (за інформацією ЄДРСР, яка є відкритою та загальнодоступною).

- 14.05.2026 ОСОБА_1 скерував заходами поштового зв`язку апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку.

Аналіз наведеного свідчить про тривалий час перебування в провадженні суду вкащаної справи (майже 10 місяців), а також факт обізнаності сторони захисту про розгляд справи Біляївським районним судом Одеської області. ОСОБА_1 реалізував своє право на захист, уклавши 28.05.2025 договір про надання правничої допомоги. Неявка сторони захисту в судове засідання 12.02.2026 та подальше повне припинення моніторингу руху справи свідчать про свідоме самоусунення від участі у процесі.

Причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені апелянтом, апеляційний суд визнає неповажними.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сабадаш проти України», поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження чи ознайомлення з її змістом.

Апеляційний суд зауважує, що клопотання про поновлення процесуального строку не може носити формальний характер, а наведені в ньому обставини повинні доводитися заявником належними та допустимими доказами.

У заявленому клопотанні не зазначено які заходи ОСОБА_1 вчиняв для того, щоб дізнатись про стан розгляду відомого йому судового провадження.

Твердження апелянта про те, що він не мав змоги бути присутнім у засіданні в момент проголошення постанови є процесуально неспроможним, з огляду на те, що сторона захисту була обізнана про дату та час розгляду справи, а процесуальний закон покладає на сторону обов`язок з`явитися до суду або завчасно повідомити про поважність причин неявки. Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи 12.02.2026 чи доказів наявності поважних обставин неможливості явки суду надано не було. Сама по собі відсутність особи у судовому засіданні, про яке вона була сповіщена належним чином, є наслідком її особистого вибору та пасивної поведінки, а тому не може вважатися об`єктивною перешкодою для своєчасного оскарження рішення.

Посилання апелянта на те, що повний текст постанови внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) лише 04.05.2026, на підтвердження чого надано роздруківку щодо стану розгляду справи з вебсайту «Судова влада України», повністю спростовується даним самого реєстру.

Так, за інформацією ЄДРСР постанову суду першої інстанції було офіційно надіслано до реєстру 25.02.2026, а загальний доступ до неї забезпечено з 27.02.2026.

Отже, починаючи з 27.02.2026, повний текст судового рішення перебував у публічному, безоплатному та цілодобовому доступі. За належною зацікавленістю, апелянт та захисник в його інтересах мали безперешкодну технічну можливість ознайомитися з ним.

Надана суду роздруківка з вебпорталу «Судова влада України» не свідчить про внесення повного тексту судового рішення до ЄДРСР лише 04.05.2025. Зазначення на вебпорталі в графі «Стадія розгляду» дати 04.05.2026 та назви «Виконання рішення» свідчить не про дату ухвалення чи оприлюднення судового рішення, а про технічний етап діловодства суду. Зокрема, цей запис означає, що саме 04.05.2026 уповноважений працівник апарату суду першої інстанції вніс до автоматизованої системи документообігу суду (АСДС) відмітку про направлення постанови для подальшого виконання. Таким чином, дата технічної фіксації етапу «виконання рішення» в системі АСДС жодним чином не змінює фактичну дату ухвалення самої постанови (12.02.2026) та не перериває строк на її оскарження.

Посилаючись на отримання повного судового рішення у застосунку «Дія» лише 04.05.2026, апелянт не надав суду жодного доказу на підтвердження вказаних обставин. Крім того, зазначена обставина не є юридичною підставою для поновлення процесуального строку, оскільки застосунок «Дія» є засобом додаткового інформування громадян про судові рішення, а неотримання копії судового рішення в паперовому вигляді або затримка цифрових сповіщень не звільняє сторону, яка знає про судовий процес, від обов`язку дізнатися про результат розгляду справи.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт, знаючи про розгляд справи та маючи укладений договір із професійним захисником, свідомо обрав пасивну процесуальну поведінку у справі. Повний текст рішення був доступний у ЄДРСР ще з 27.02.2026, а факт того, що апелянт 12.05.2026 (як вбачається з роздруківки з вебсайту «Судова влада України») з`ясував стан розгляду справи (майже через 3 місяці після ухвалення оскаржуваної постанови суду), доводить, що сторона захисту протягом усього цього часу не цікавилася рухом справи.

Враховуючи, що право на апеляційне оскарження за ст.294 КУпАП обмежено 10-денним строком з дня винесення постанови, а наведені апелянтом причини мають суто суб`єктивний характер і спростовуються матеріалами справи, клопотання про поновлення строку підлягає залишенню без задоволення.

Ставлячи питання про поновлення строку, апелянт не довів про існування в нього об`єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що унеможливили або значно ускладнили йому своєчасно оскаржити судове рішення без зайвих зволікань.

Оскільки доказів, які підтверджували би поважність пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення апелянтом не надано, а обставини, на які він посилається, не є такими, що об`єктивно унеможливили своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідно до вимог ст.294 КУпАП підлягає поверненню апелянту.

При вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко