Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №522/16691/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1167/26

Номер справи місцевого суду: 522/16691/25

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Миколюка Антона Петровича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

08.07.2025 у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП.

За вказаним протоколом ОСОБА_1 08.07.2025 о 21:43 год. у м. Одеса, вул. Разумовська, 14, повторно протягом року, керував транспортним засобом (Super Dunlop) з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Короткий зміст судового рішення

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 02.02.2026 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк сім років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Короткий зміст клопотання про поновлення строків

15.05.2026, не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисником Миколюк А.П. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скеровано до суду апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник послався на те, що:

- ОСОБА_1 фактично не був належним чином повідомленим про судовий розгляд, копію постанови своєчасно не отримував, участі у розгляді справи не брав та не мав реальної можливості реалізувати право на захист;

- ОСОБА_1 перебуває за межами України, у зв`язку з чим об`єктивно не мав можливості своєчасно отримувати судову кореспонденцію за адресою реєстрації, з`являтися до суду або оперативно дізнаватися про результат розгляду справи;

- про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 06.05.2026, коли стало відомо про відкриття виконавчого провадження;

- пропуск строку на апеляційне оскарження у цій справі не пов`язаний із недобросовісною поведінкою ОСОБА_1 , зловживанням процесуальними правами або небажанням брати участь у справі.

Будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Миколюк А.П. в судове засідання апеляційної інстанції 16.06.2026 не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надали, що з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. При цьому, під час вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та захисника в її інтересах судом апеляційної інстанції враховано, що за положеннями ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи за адміністративним правопорушенням за ст.130 КУпАП не є обов`язковою.

Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

З огляду на зазначене, враховуючи положення ч.6 ст.294 КУпАП, у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи за встановлених обставин.

Висновки щодо строків на апеляційне оскарження

Розглянувши заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, перевіривши причини пропуску строку, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст.294 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.

Отже, дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись строк на апеляційне оскарження, ? день винесення постанови, а ні день отримання її копії.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій і стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Безпідставне поновлення строку на оскарження рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено.

З матеріалів справи встановлено, що:

- 08.07.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, який підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, а в графі 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив: «згоден» (а.с.2);

- 08.07.2025 ОСОБА_1 склав заявку про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою СМС-повідомлення, зазначивши свій номер мобільного телефону (а.с.3);

- 22.07.2025 справа отримана Приморським районним судом м.Одеси;

- 04.08.2025 ОСОБА_1 особисто звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.10);

- 14.08.2025 ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, про що склав розписку (а.с.10);

- за інформацією АСДС КП «Д-3» справа неодноразово призначалась до слухання, про що сповіщався ОСОБА_1 ;

- 31.12.2025 ОСОБА_1 сповіщений на зазначений ним номер мобільного телефону про слухання справи на 02.02.2026 о 15:30 год., що підтверджується довідкою про доставку повідомлення (а.с.11);

- ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами справи та будучі повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких письмових пояснень щодо суті справи, заяв чи клопотань суду не надавав, рухом справи тривалий час не цікавився, також не повідомляв суду інші засоби зв`язку та про своє перебування за межами України;

- 02.02.2026 справа розглянута судом за відсутності ОСОБА_1 , можливість такого розгляду судом першої інстанції належним чином обґрунтована в оскаржуваному судовому рішенні;

- 02.02.2026 постанова суду скерована до ЄДРСР, а з 04.02.2026 – забезпечено загальний доступ;

- 15.05.2026 захисником Миколюк А.П. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скерована апеляційна скарга, до якої додано клопотання про поновлення строку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була достеменно обізнана про факт складення стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення ще з 08.07.2025. Реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП, ОСОБА_1 14.08.2025 особисто ознайомився з матеріалами справи, а отже, усвідомлював наявність судового провадження та початок руху справи в суді.

Разом з тим, після ознайомлення з матеріалами справи, ОСОБА_1 тривалий час не виявляв жодного інтересу до результатів її розгляду. В свою чергу, суд першої інстанції вжив належних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, призначеного зокрема на 02.02.2026, шляхом направлення електронної повістки, яку доставлено відповідно до вимог закону.

Не з`явившись у судове засідання та не повідомивши про причини неявки, ОСОБА_1 фактично самоусунувся від участі у розгляді справи, у зв`язку з чим справу було розглянуто за його відсутності.

Будучи обізнаним про розгляд Приморським районним судом м.Одеси даної справи, ОСОБА_1 після 14.08.2025 (дата ознайомлення з матеріалами справи) не вживав жодних заходів для того, щоб дізнатися про стан достеменно відомого йому провадження, зокрема не подавав до суду заяв про отримання інформації про розгляд даної справи чи про отримання копії повного тексту постанови.

Причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені апелянтом, апеляційний суд визнає неповажними.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сабадаш проти України», поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження чи ознайомлення з її змістом.

Апеляційний суд зауважує, що клопотання про поновлення процесуального строку не може носити формальний характер, а наведені в ньому обставини повинні доводитися заявником належними та допустимими доказами.

У заявленому клопотанні не зазначено які заходи ОСОБА_1 вчиняв для того, щоб дізнатись про стан розгляду відомого йому судового провадження, а також з яких об`єктивних причин він не скористався правничою допомогою раніше, ніж 11.05.2026 (дата укладання договору про надання правової допомоги із захисником Миколюком А.П.).

З моменту ознайомлення з матеріалами справи (14.08.2025) до моменту звернення з апеляційною скаргою (15.05.2026) минуло дев`ять місяців, протягом яких особа мала об`єктивну можливість дізнатися про стан розгляду справи (зокрема, через вебпортал «Судова влада України» чи Єдиний державний реєстр судових рішень).

За позицією апеляційного суду, пасивна процесуальна поведінка апелянта та його недбалість щодо реалізації своїх прав носять виключно суб`єктивний характер.

Посилання захисника на неповідомлення судом про судовий розгляд, спростовуються довідкою про доставку повідомлення (а.с.11).

Щодо аргументів про перебування ОСОБА_1 за межами України, то суду не надано жодного доказу на підтвердження цієї обставини (зокрема, копії закордонного паспорта з відмітками про перетин кордону, довідки Державної прикордонної служби України тощо).

Інші причини пропуску строку, на які посилається захисник, а саме: неотримання копії постанови суду та виявлення факту її існування лише після відкриття виконавчого провадження, мають суб`єктивний характер. До того ж ст. 294 КУпАП пов`язує обчислення строку на оскарження з днем винесення постанови, а не з днем отримання її копії. З огляду на встановлені у справі обставини, вони не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки строк пропущено суттєво - більш ніж на три місяці, без наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Та обставина, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні 02.02.2026 та в матеріалах справи відсутні дані про отримання ним копії оскаржуваної постанови, сама по собі не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки особа, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою про час розгляду справи, зобов`язана була цікавитись результатом її розгляду.

Отже, ставлячи питання про поновлення строку, апелянт не довів про існування в нього об`єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що унеможливили або значно ускладнили йому своєчасно оскаржити судове рішення без зайвих зволікань. Об`єктивних, непереборних та незалежних від волі особи перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги судом не встановлено, що є підставою для відмови у поновленні строку.

Оскільки доказів, які підтверджували би поважність пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення апелянтом не надано, а обставини, на які він посилається, не є такими, що об`єктивно унеможливили своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідно до вимог ст.294 КУпАП підлягає поверненню апелянту.

При вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Миколюка Антона Петровича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко