Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №129/1103/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 129/1103/26

Провадження № 22-ц/801/1445/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокуСправа № 129/1103/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Закерничної А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області у складі судді Капуша І. С. від 15 квітня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення у справі відсутня) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви,

встановив:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою, за якою просила витребувати:

- від Гайсинського міського голови Гука А. І.: відомості щодо причин обміну будинкової книги у будинку АДРЕСА_1 та відсутності в ній записів про реєстрацію проживання громадян, а також належним чином завірені копії заяви ОСОБА_2 про втрату будинкової книги та рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради про видачу нової будинкової книги;

- від Гайсинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області: інформацію та документи щодо підстав видачі ОСОБА_3 посвідки на постійне проживання в Україні та дозволу на імміграцію поза квотою імміграції у 2011 році, відомості про її громадянство, отримання паспорта громадянина України та продовження дії закордонного паспорта Республіки Молдова, а також правові підстави проставлення у її закордонному паспорті печатки про реєстрацію шлюбу;

- від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області: відомості про перебування ОСОБА_3 на пенсійному обліку, правові підстави отримання нею пенсії та видачу їй пенсійного посвідчення;

- від Гайсинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): відомості та копії документів щодо законності державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дотримання ними процедури перекладу документів, інформування та проходження нареченими обов`язкового медичного обстеження, а також правових підстав проставлення відмітки про реєстрацію шлюбу у закордонному паспорті ОСОБА_3 .

На обґрунтування заяви вказувала, що вказані докази можуть бути втрачені або знищені, а їх самостійне збирання чи подання згодом стане неможливим або суттєво утрудненим.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявницею не доведено та належним чином не обґрунтовано існування реальних ризиків втрати чи знищення вказаних доказів, або обставин, які б свідчили, що їх збирання чи подання згодом стане неможливим чи утрудненим. Посилаючись на положення статей 116, 117, 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд першої інстанції зазначив, що сама лише вказівка на неможливість самостійно отримати докази не є достатньою правовою підставою для їх забезпечення до подання позову. При цьому суд зауважив, що відмова у забезпеченні доказів на цій стадії не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися з клопотанням про витребування цих доказів після відкриття провадження у справі, обґрунтувавши їх пов`язаність із предметом спору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року скасувати, заяву про забезпечення доказів задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалося на ті ж обставини, що і в заяві про забезпечення доказів. Зазначала, що забезпечення доказів є необхідним для подання майбутнього позову, тому що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідні документи можуть бути знищені або приховані іншою стороною. Вказувала на неможливості самостійного отримання доказів, оскільки на її письмові запити до Гайсинської міської ради, Гайсинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, органу державної реєстрації актів цивільного стану та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області було надано відмови з посиланням на захист персональних даних. Крім того звертала увагу, що ОСОБА_3 отримала посвідку на постійне проживання в Україні з порушенням вимог чинного законодавства, наразі не має дійсного паспорта, є особою без громадянства, проте продовжує протиправно утримувати чуже майно.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Установлено, що у березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій просила витребувати документи від державних органів та посадових осіб.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не доведено та належним чином не обґрунтовано існування реальних ризиків втрати чи знищення доказів, які вона просила витребувати, або обставин, які б свідчили, що їх збирання чи подання згодом стане неможливим чи утрудненим. Крім того сама лише вказівка на неможливість самостійно отримати докази не є достатньою правовою підставою для їх забезпечення до подання позову. При цьому відмова у забезпеченні доказів на цій стадії не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися з клопотанням про витребування цих доказів після відкриття провадження у справі, обґрунтувавши їх пов`язаність із предметом спору.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116 – 118 ЦПК України.

Згідно з частинами першою – п`ятою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.

У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково – отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі.

Згідно з пунктами 4 – 6 частини першої статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.

Вирішуючи питання про забезпечення доказів, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із задоволенням вказаної заяви.

Аналіз статей 116, 117 ЦПК України свідчить, що обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення доказів є наявність обґрунтованих підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, знищений, або його збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною першою статті 13 ЦПК України установлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів ОСОБА_1 зазначала, що позбавлена можливості долучити відповідні докази до позовної заяви, при цьому нею було вжито всіх необхідних дій для самостійного отримання доказів.

Проте саме по собі посилання ОСОБА_1 на те, що вона позбавлена можливості самостійно отримати документи від державних органів та посадових осіб для долучення їх до позовної заяви, не є тотожним існуванню ризику втрати чи знищення цих доказів.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять жодних доказів чи належного обґрунтування того, що витребувані документи державних органів та посадових осіб можуть бути втрачені чи знищені або що їх отримання у майбутньому стане об`єктивно неможливим.

Відмова у забезпеченні доказів до подання позову за наведених обставин не обмежує ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, тому що після відкриття провадження у справі вона матиме право реалізувати свої права через загальний механізм витребування доказів (стаття 84 ЦПК України), обґрунтувавши їх пов`язаність із предметом і підставами майбутнього спору.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що тягнуть за собою скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про задоволення заяви.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета