Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №954/363/26 — Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/363/26

Номер провадження 2/954/1731/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Посохіної О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в селищі Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до Таврійської міської територіальної громади в особі Таврійської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності на житло, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Таврійської міської територіальної громади в особі Таврійської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності на квартиру. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач має у власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказана квартира належить Позивачу на праві приватної власності на підставі договору міни від 24.07.2000 року посвідченого Камчаніним С.А., приватним нотаріусом Новокаховського нотаріального округу та зареєстроване КП «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради в реєстрову книгу за № 1039/4 від 24.07.2000 року. Двокімнатна квартира АДРЕСА_2 має загальну площу 47,5 кв.м. та житлову площу 29,2 кв.м. 16.09.2025 року Позивач звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Крижопільської селищної ради Вінницької області із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами розгляду вищевказаної заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за № 81741472 від 07.11.2025. Рішення про відмову мотивоване тим, що після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунуті обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме не отримано відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року на квартиру.

У судове засідання позивач та відповідач не з`явилися. Позивачка подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, суд приймає до уваги наступне.

ОСОБА_2 має у власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору міни від 24.07.2000 року посвідченого Камчаніним С.А., приватним нотаріусом Новокаховського нотаріального округу та зареєстроване КП «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради в реєстрову книгу за № 1039/4 від 24.07.2000 року.

Згідно договору міни від 24.07.2000 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 47,5 кв. м., у тому числі житлову площу – 29,2 кв. м.

16.09.2025 року Позивач звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Крижопільської селищної ради Вінницької області із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду вищевказаної заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за № 81741472 від 07.11.2025. Рішення про відмову мотивоване тим, що після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунуті обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме не отримано відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року на квартиру.

З відповіді Херсонської обласної державної (військової) адміністрації від 18.02.2026 за № 01-01-66-2124/0/26/27 встановлено, що відомості щодо об`єктів нерухомого майна, що розташовані на території м. Таврійськ, оброблялись та перебували в архіві КП «Каховське БТІ» Херсонської обласної ради, що розміщувалось в м. Каховка Херсонської області, що наразі належить до тимчасово окупованої території України, доля архіву бюро невідома.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 25.02.2025 № 376 встановлено, що з 24.02.2022 Таврійська міська територіальна громада належить до тимчасово окупованої російською федерацією території України, а отже будь-якої можливості отримати відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року на вищевказану квартиру у Позивача немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01 липня 2004 року), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У таких випадках ч.1 ст. 392 ЦК України захищає право власності та передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Тобто, вказані дві підстави пред`явлення позову для захисту (визнання) прав власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про щ свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс1 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема і правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача права власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм праве викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, тлумачення норми ч.1 ст. 392 ЦК України та правові висновки Верховного Суду свідчать, що власник має право звернутись із позовом про визнання його права власності у випадку втрати ним документа, який засвідчує його прав власності, що є достатньою та самостійною підставою для застосування ч.1 ст. 39 ЦК України.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте, виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ч. ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Проаналізувавши вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст.1216-1218, 1261 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Таврійської міської територіальної громади в особі Таврійської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності на житло – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 47,5 кв.м. та житловою площею 29,2 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.В. Гончаренко