Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №335/12357/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.06.2026 Справа № 335/12357/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/12357/25

Провадження №22-ц/807/1022/26

Головуючий в 1-й інстанції – Крамаренко І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Подліянової Г.С., Полякова О.З.,

секретарВолчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2026 року у справі, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 17 лютого 2026 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії, в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Бойко О.В., звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 діда ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є онуком померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який на день смерті перебував на обліку в ГУПФУ Запорізької області та отримував пенсію за віком відповідно до законодавства України. Розмір недоотриманої пенсії за період з 01.08.2022 по 01.01.2023 та частково за квітень 2023 становить 85 879,54 грн., яка увійшла до складу спадщини, про що отримано свідоцтво про право на спадщину за законом видане 07.10.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., відповідно до якого ОСОБА_1 має право на спадщину розмірі частки – 42 939,77 грн. Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії. 17.07.2025 відповідачем було виплачено позивачу 18 225,08 грн. недоотриманої ОСОБА_2 пенсії. 10.11.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом про виплату залишку недоотриманої пенсії. 16.12.2025 відповідач повідомив позивачу про повний розрахунок та виплату усіх належних сум. В наслідок чого утворилась різниця у сумі недоотриманої пенсії у розмірі 24 714,69 грн. Враховуючи те, що відповідач порушує його право власності на вказану суму коштів, просить суд стягнути з відповідача на його користь недоотриману пенсію у розмірі 24 714,69 грн., яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2026 року, позов ОСОБА_1 – задоволено повністю.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 24 714,69 (двадцять чотири тисячі сімсот чотирнадцять гривень 69 коп.) грн., що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що виплату пенсії ОСОБА_3 було призупинено з 01.05.2023 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Пенсіонер з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не звертався до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію за віком.

Виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.05.2023 було призупинено у зв`язку із неотриманням призначеної пенсії, відповідно до п. 4 частини першої ст. 49 Закону № 1058.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 04.06.2024 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1497, від 04.06.2024.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онуком померлого ОСОБА_2 , що підтверджується наступним. Відповідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 06.02.1990, виданого виконавчим комітетом Пологівської районної державної адміністрації Пологівського району Запорізької області, запис № 25, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00045058087 від 17.05.2024 встановлено, що батьками ОСОБА_6 (матір позивача) є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00045057835 від 17.05.2024 встановлено, що ОСОБА_6 змінила прізвище на " ОСОБА_8 ", після укладення шлюбу 26.08.1989, актовий запис 153 складений відділом ДРАЦС Пологівського районного управління юстиції Запорізької області.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онук – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мати якого – ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на частку у спадщині, та дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у розмірі 85 879,54 грн., відповідно Довідки, виданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області 05.07.2024 № 0800-0501-8/57312. Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку видано ОСОБА_1 . (спадкова справа №30/2024, зареєстровано в реєстрі за № 2450).

17.07.2025 відповідачем було виплачено позивачу 18 225,08 грн. недоотриманої ОСОБА_2 пенсії. 16.12.2025 листом № 26651-26603/Ч-02/8/0800/25 відповідач повідомив про повний розрахунок з позивачем та виплату усіх належних сум. Також у листі зазначалося про те, що з 01.05.2023 року виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена, звернень від померлого щодо поновлення виплати пенсії не надходило.

Аналізуючи вказані докази, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті діда ОСОБА_2 . Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , зокрема, є його онук – ОСОБА_1 . Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у розмірі 85 879,54 грн., відповідно Довідки, виданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області 05.07.2024 № 0800-0501-8/57312, сума якої нарахована та підтверджена відповідачем.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на спадщину розмірі частки, що складає суму у розмірі 42 939,77 грн. Однак, розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 було зменшено відповідачем, та сплачено позивачу у розмірі 18 225,08 грн. Внаслідок чого утворилася різниця у сумі 24 714,69 грн.

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що нарахована, але не отримана за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія у розмірі 85 879,54 грн. входить до складу спадкового майна, яке залишилося після його смерті, а позивач ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом набув право власності частку спадщини, а тому має право на отримання недоотриманої за життя його діда пенсії у розмірі 42 939,77 грн., а з урахуванням виплаченої відповідачем позивачу суми недоотриманої пенсії у розмірі 18 225,08 грн, розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 становить 24 714,69 грн.

Твердження відповідача про те, що пенсіонеру ОСОБА_2 з 01.05.2023 виплата пенсії була призупинена, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до матеріалів справи, а саме у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому 07.10.2024 приватним нотаріусом, у якому зазначено, що ОСОБА_1 успадкував право на частки недоотриманої пенсії у сумі 85 879,54 грн., належних спадкодавцеві на підставі довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 05.07.2024, відповідно до якої зазначено залишок недоотриманої пенсії у зазначеному розмірі.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право як спадкоємець на отримання частки нарахованої, але не виплаченої суми пенсії, яка входить до складу спадщини і не була отримана спадкодавцем за життя, тому позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця першої черги за представленням після смерті діда права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.2 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без урахування норм ст. 46 цього Закону.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 06.07.2020 у справі №750/8819/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/10113/20 (провадження № 61-14299св21).

Також необхідно звернути увагу, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 19 червня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: Г.С. Подліянова

О.З. Поляков