Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №688/2469/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2469/26

№ 1-кп/688/227/26

Вирок

Іменем України

18 червня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівці кримінальне провадження№12026244000000426 від 06.04.2006 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чотирбоки, Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , ветерана війни – особи з інвалідністю Ш групи внаслідок війни,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

встановив:

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.02.2026 справа № 688/6510/25, яка набрала законної сили 27.02.2026, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.02.2026 справа № 688/819/26, яка набрала законної сили 10.03.2026, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Проте, маючи реальну можливість виконувати постанови суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, ОСОБА_4 ігнорував судові рішення, здійснюючи керування транспортним засобом.

Так, всупереч постанов Шепетівського міськрайонного суду від 16.02.2026 та 27.02.2026, якими ОСОБА_4 позбавлено права керувати транспортними засобами, 06.04.2026 близько 15 год у с. Чотирбоки Шепетівського району Хмельницької області поблизу будинку №2 по вул. Вокзальна, ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки та моделі «Mitsubishi Outlander», з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та був зупинений працівниками Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Таким чином, своїми протиправними діями, що виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при вищенаведених обставинах визнав повністю, не заперечував фактичних обставин справи та правової кваліфікації вчиненого діяння, розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати. Суду показав, що був позбавлений права керування транспортним засобом, а 06.04.2026 вирішив заправити автомобіль пальним, тому сів за кермо автомобіля та поїхав на автозаправну станцію, проте був зупинений працівниками поліції, які виявили той факт, що він позбавлений права керування транспортними засобами. Розуміє, що вчинив кримінальне правопорушення, щиро шкодує про вчинене.

Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що в повному обсязі розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення та погоджується з його формулюванням. Суду пояснив, що визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив не досліджувати докази, зібрані стороною обвинувачення, оскільки він не оспорює фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.

Прокурор ОСОБА_3 , вказуючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, фактичні обставини ним, як слідує з його пояснень, не оспорюються, просив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, також просив дослідити письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, письмові документи про речові докази.

Після з`ясування чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст фактичних обставин, враховуючи, що сумнівів у добровільності його позиції немає та, роз`яснивши, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку, суд розглянув справу відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за правилами, передбаченими даною нормою.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , керуючись положеннями ст.65-68 КК України принципом справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

ОСОБА_4 не судимий, під динамічним спостереженням у лікарів нарколога та психіатра та на обліку органу пробації не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, є ветераном війни - особою з інвалідністю Ш групи внаслідок війни.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 суд не встановив.

З огляду на викладене та, враховуючи ставлення ОСОБА_4 до вчиненого діяння, його щире каяття, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що він є ветераном війни та має інвалідність внаслідок війни, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі.

Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 немає.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речовий доказ - DVD-R диск із відеозаписами залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_5