Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №462/6674/25 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6674/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №42025142410000133 від 02 квітня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Камінь-Каширський Волинської області, українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 13.03.2025 повідомила ОСОБА_6 про те, що вона за грошову винагороду у розмірі 20000 доларів США зможе організувати його переправлення через державний кордон України, шляхом виготовлення необхідних медичних документів, згідно яких останній буде знятий з військового обліку.

Надалі, 09.04.2025 о 12:37 год, 14.04.2025 о 19:22 год., 15.04.2025 о 13:38 год. ОСОБА_4 в ході телефонних розмов по месенджеру «WhatsApp» із ОСОБА_6 надавала останньому поради та вказівки, які полягали у зазначенні алгоритму дій, які повинен вчиняти ОСОБА_6 , та які державні установи він повинен відвідати для отримання необхідних документів.

В подальшому, 18.04.2025 ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, в ході особистої зустрічі із ОСОБА_6 на території залізничного вокзалу у місті Львові, що по площі Двірцевій, 1 у м.Львові, приблизно о 10 годині зазначила останньому перелік копій та оригіналів особистих документів ОСОБА_6 , які необхідно передати особам, на яких вкаже ОСОБА_7 для оформлення документів про зняття із військового обліку, а також надала вказівку з?явитись у ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії.

Надалі, 30.04.2025 о 10:17 год. та 05.05.2025 о 15:16 год. ОСОБА_4 із використанням месенджеру «WhatsApp» повідомила ОСОБА_6 про те, що вона розпочала процес організації його переправлення через державний кордон України та вказала очікувати визначення дати прибуття у ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

В подальшому, 08.05.2025 о 13:41 год. ОСОБА_4 із використанням месенджеру «WhatsApp» повідомила ОСОБА_6 про необхідність прибуття 09.05.2025 о 10.00 год у ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК та зазначила перелік необхідних документів, які повинен надати ОСОБА_6 і надала поради щодо правил поведінки у РТЦК.

Надалі, 09.05.2025 о 10:14 год. ОСОБА_4 надала вказівку ОСОБА_6 зайти у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 та розпочати процедуру проходження ВЛК.

В подальшому, 13.05.2025 року о 10:53 год. ОСОБА_4 надала вказівку ОСОБА_6 направитись у КНП «Дрогобицька міська лікарня 1» ДМР та пройти огляд лікаря.

Надалі, 17.05.2025 о 16:40 год. ОСОБА_4 із використанням месенджеру «WhatsApp» повідомила ОСОБА_6 про зміну у вартості організації його незаконного переправлення через державний кордон України, та назвала суму у розмірі 25000 доларів США, та наголосила про необхідність передачі їй завдатку у виді 50% від вартості в розмірі 12500 доларів США для виготовлення документів, які нададуть ОСОБА_6 право виїзду за кордон України та надала гарантії виготовлення таких документів.

27.05.2025 о 12.43 год. ОСОБА_4 , знаходячись на вулиці Чернівецька, що у місті Львів, поруч із будинком №21, зустрілась із ОСОБА_6 , де повідомила останньому, надала поради, вказівки та усні гарантії щодо можливості незаконного переправлення через державний кордон України, та в подальшому отримала від ОСОБА_6 обумовлену суму грошових коштів у сумі 12500 доларів США в якості «авансу» за свої послуги, що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становить 519 625, 00 гривень, після чого, цього ж дня протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами, а вищевказані грошові кошти вилучено.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.332 КК України.

20 квітня 2026 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до вимог ст.472 КПК України.

Згідно з укладеною угодою, обвинувачена ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.3 ст.332 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести ОСОБА_4 із застосуванням ст.69 КК України, за ч.3 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, із позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із перевезенням та переправленням людей через державний кордон України на строк 2 (два) роки; на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття основного покарання з випробуванням та покладенням на неї обов`язків, передбачених п.п.1,2, ч. 1 ст. 76 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена із ОСОБА_4 , оскільки така угода відповідає вимогам КПК України. Пояснив, що в даному випадку, оскільки обвинувачена щиро розкаялася у вчинені злочину, визнала свою вину, вчинила правопорушення в стані вагітності, має на утримані трьох неповнолітніх дітей, узгоджене сторонами покарання повністю відповідає своїх меті. Також зазначив, що під діяльністю, пов`язаною із перевезенням та переправленням людей через державний кордон України слід розуміти будь яку діяльність, наслідком якої є перетин особою державного кордону України.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала угоду про визнання винуватості. При цьому, вона повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Пояснила, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності. Вона дійсно спілкувалася із ОСОБА_6 , який повідомляв їй про можливість свого виїзду за кордон, та надавала йому вказівки, куди звертатися для виготовлення відповідних медичних документів. Після отримання коштів вона була затримана, а самі кошти були вилучені. Обвинувачена щиро шкодує про вчинене та вважає, що таке більше не повториться. Просить затвердити угоду та врахувати, що вона має на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком 15 років, 1,5 роки та 7 місяців, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Зазначила, що повністю розуміє свої права, надані їй законом, наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винною, вид покарання – основного та додаткового, а також наслідки невиконання даної угоди. Угода укладена нею добровільно.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки ОСОБА_4 добровільно уклала таку угоду із прокурором, ознайомлена і погоджується з умовами угоди, а зміст угоди відповідає вимогам закону.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 з участю захисника ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з положеннями ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, не тяжких злочинів, тяжких злочинів; окремих категорій особливо тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні в незаконному переправленні особи через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому з корисливих мотивів.

Таке кримінальне правопорушення відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів.

Судом встановлено, що при укладенні угоди обвинувачена цілком розуміє права визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винною, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.469, 472 КПК України. Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

При цьому, при вирішенні питання затвердження узгодженого сторонами покарання, суд виходить із наступного.

За змістом ч.1 ст.69 КК України рішення про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суд може прийняти лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

При укладенні угоди, відповідно до ст.469, 470 КПК України, прокурором враховано наступні обставини:

-обвинувачена ОСОБА_4 щиро розкаялася;

-беззастережно визнала вину та обставини вчинення злочину, виявила жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася;

-вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності, про що до угоди долучено відповідні медичні документи;

-вчинення злочину раніше не судимою особою молодого віку, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, про що до угоди долучено відповідні підтверджуючі документи;

-добровільне перерахування обвинуваченою на потреби Збройних Сил України грошових коштів в сумі 20000 грн., про що до угоди долучено відповідні підтверджуючі документи.

Суд бере до уваги наведені обставини.

Вивчаючи особу обвинуваченої, слід зазначити, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 є щире каяття, вчинення кримінального правопорушення в стані вагітності, добровільна сплата на потреби Збройних Сил України грошових коштів в сумі 20000,00 гривень, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Вищевказані пом`якшуючі обставини істотно знижують тяжкість вчиненого злочину.

При цьому судом не встановлено обставин, передбачених статтею 67 КК, які обтяжують покарання.

Беручи до уваги особливість індивідуалізації покарання, обираючи між законними альтернативами, керуючись поняттям судового розсуду, з огляду на обставини справи та другорядну роль кари як мети покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що не є насильницьким, корупційним чи злочином, спрямованим на повалення державного ладу, особу обвинуваченої, поведінку та відношення до вчиненого, переживання за необдуманість поступку, щире каяття та глибоке усвідомлення незаконності своїх дій.

Поведінка обвинуваченої після вчиненого, на думку суду, засвідчує її каяття, характеризує суб`єктивне ставлення до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона критично оцінила свої дії, спрямовані на збагачення в такий спосіб, і без будь-яких істотних обмежень усвідомила протизаконність діяння.

Враховуючи викладене, суд погоджується із можливістю застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 положень ч.1 ст.69 КК України та призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України, призначивши їй покарання за ч. 3 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, із позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із перевезенням та переправленням людей через державний кордон України на строк 2 (два) роки, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбуття основного покарання з випробуванням та покладенням на неї обов`язків, передбачених п.п.1,2, ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд зазначає, що статтею 77 КК визначено вичерпний перелік додаткових покарань у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки у наведеному переліку відсутня конфіскація майна, то відтак така й не може бути застосована через звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , призначення їй узгодженого сторонами покарання.

Таке покарання буде справедливим, необхідними та достатнім для виправлення останньої, її перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає її особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Обраний слідчим суддею запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного проживання щоденно з 22.00 години до 06.00 години, судом обвинуваченій не продовжувався.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується. Так, відповідно до вимог ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення в тому числі й умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. Згідно з п.3 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

У судовому засіданні прокурор просив мобільний телефон марки «Realme 85G» ІМЕІ : НОМЕР_1 із сім-карткою НОМЕР_2 конфіскувати, оскільки такий був знаряддям вчинення злочину.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42025142410000133 від 02 квітня 2025 року, укладену 20 квітня 2026 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, із позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із перевезенням та переправленням людей через державний кордон України на строк 2 (два) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити їй іспитовий строк на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку суду.

Скасувати арешт накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 03.06.2025 року.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Realme 85G» ІМЕІ : НОМЕР_1 із сім-карткою НОМЕР_2 – конфіскувати у власність держави.

-імітаційні засоби у виді доларів США, купюрами по 100 доларів США в розмірі 12500 доларів США у загальній кількості 125 шт. із серійним номером LF24208215I – залишити в матеріалах кримінального провадження №42025142410000133.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та призначення судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

обвинуваченою, її захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_1