Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №309/2141/24 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2141/24

Провадження № 2/309/518/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, посилаючись на те, що:

-вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2024 року у справі №309/5108/23 по кримінальному провадженню №12023078050000267 від 04.10.202 ОСОБА_4 визнано винуватою по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 /п`ятдесяти/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 850 /вісімсот п`ятдесят/ грн.;

-вона є потерпілою у даному кримінальному провадженні;

-під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що 21.09.2023, біля 18 год. 30 хв., гр. ОСОБА_4 , знаходячись на межі територій дворогосподарств АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, затіяла сварку зі своєю сусідкою ОСОБА_1 , під час якої, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність, суспільну небезпечність та наслідки, що можуть настати при їх вчиненні, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , штовхнула останню, внаслідок чого потерпіла вдарилась об стіну будинку лівою частиною тіла, не зупиняючись на цьому, ОСОБА_4 , стиснувши праву руку в кулак, нанесла один удар в область щоки ОСОБА_1 , після чого в ході штовханини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , остання спричинила потерпілій тілесне ушкодження дерев`яною палкою від лопати, намагаючись спричинити їй удар ногою по тілу. В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: множинних забоїв, садна м`яких тканин голови, синця середньої третини правого стегна та садна ліктьового суглобу, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності;

-незважаючи на те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не визнала, її вина повністю доводиться безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами;

-вирок суду сторонами кримінального провадження не оскаржувався та набрав законної сили 22.02.2024;

звернулася до суду з позовом та просить: стягнути з ОСОБА_4 на її користь майнову шкоду (збитки), завдані кримінальним правопорушенням у розмірі 1973грн.00коп. та моральну (немайнову) шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 30000грн.00коп.; стягнути з відповідачки за її користь понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Іляшкович Н.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Габор Я.І. просила відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Вважала, що між заявленою матеріальною шкодою та тілесними ушкодженнями позивачки відсутній причинно – наслідковий зв`язок. У задоволенні моральної шкоди слід відмовити, оскільки позивачка сама була ініціаторкою скандалу.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Ніяких заяв та клопотань від відповідачки до суду не надходило.

Сторони в судовому засіданні не заперечували проти розгляду справи без участі відповідачки за участі її представника - адвоката Габор Я.І..

Процесуальні дії /забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження/ у справі не проводилися.

Суд, заслухавши думки учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що, ухвалюючи вирок від 22 січня 2026 року у справі 3309/5108/23 /провадження №1-кп/309/314/23/ Хустський районний суд Закарпатської області встановив, що 21.09.2023, біля 18 год. 30 хв., гр. ОСОБА_4 , знаходячись на межі територій дворогосподарств АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, затіяла сварку зі своєю сусідкою ОСОБА_1 , під час якої, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, суспільну небезпечність та наслідки, що можуть настати при їх вчиненні, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , штовхнула останню, внаслідок чого потерпіла вдарилась об стіну будинку лівою частиною тіла, не зупиняючись на цьому, ОСОБА_4 , стиснувши праву руку в кулак, нанесла один удар в область щоки ОСОБА_1 , після чого в ході штовханини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , остання спричинила потерпілій тілесне ушкодження дерев`яною палкою від лопати, намагаючись спричинити їй удар ногою по тілу. В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: множинних забоїв, садна м`яких тканин голови, синця середньої третини правого стегна та садна ліктьового суглобу, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 заподіяла потерпілій ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я або незначної втрати працездатності, тим самим вчинивши дії, передбачені ч.1 ст.125 КК України.

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю доводиться безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Що стосується твердження ОСОБА_4 про те, що вона захищалася від ОСОБА_1 , яка перша напала на неї, то слід зазначити, що вона не зверталася із цього приводу по медичну допомогу, і наявність відповідних тілесних ушкоджень ніде не зафіксована, а отже відсутні підстави стверджувати, що можливі дії потерпілої могли досягти того мінімального ступеня загрози для ОСОБА_4 , внаслідок чого вона могла перебувати у стані необхідної оброни. А отже такі твердження суд також відхиляє.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку, що обвинуваченою ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, а саме: спричинення потерпілій ОСОБА_1 умисного легкого тілесного ушкодження.

Вироком суду ОСОБА_4 притягнуто до кримінальної відповідальності у виді штрафу у розмірі 50 /п`ятдесяти/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 850 грн.00коп..

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 не заявлявся.

Вирок суду сторонами кримінального провадження не оскаржувався та набрав законної сили 22.02.2024.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України: вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_4 у заподіянні потерпілій ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень та обставини даної події, не потребують доказування.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України: завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч.1,2 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1,2 ст.5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч.1 ст.1166 ЦК України перебачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч.1 ст.1177 ЦК України: шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Ч.1-3 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження витрат на лікування потерпілою надано фіскальні чеки /а.с.14/.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_1 у зв`язку з заподіянням їй обвинуваченою ОСОБА_4 тілесних ушкоджень зверталася до травмпункту КНП «Хустська ЦР ім. ОСОБА_5 » 21.09.2023, о 21:00, що підтверджується довідкою №2181 від 21.09.2023 /а.с.12/ та згідно довідки КНП «Вишківський ЦПМСД ім.О.Грінберга» від 08.04.2024 /а.с.13/ у період з 01.03.2024 по 11.03.2024 лікувалася амбулаторно, страждала на головні болі.

04.03.2024 ОСОБА_1 проходила обстеження: магнітно – резонансна томографія голови, вартість якого згідно фіскального чеку становила 1800грн..

Враховуючи, що основні удари приходилися в область голови, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки про об`єктивний взаємозв`язок між нанесеними тілесними ушкодженнями та головними болями, які з`явилися у позивачки після травмуючої події.

Тому витрата коштів на діагностування причин головного болю потерпілої, які могли бути пов`язані із отриманням ударів у голову сумніву не викликає. В цій частині позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди необхідно задовольнити.

В задоволенні решти вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди необхідно відмовити з огляду на те, що такі витрати понесені позивачкою без відповідного призначення лікаря та не пов`язані із лікуванням травм, внаслідок завданих відповідачкою тілесних ушкоджень.

Обґрунтованими є доводи потерпілої – позивачкою ОСОБА_1 про заподіяння їй злочином моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з положеннями ст.1167 ЦК України: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

При визначенні розміру відшкодування суд виходить також з роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Так, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України - як заподіяння умисного легкої тяжкості тілесного ушкодження. Суд враховує те, що між злочинними діями відповідачки та завданою позивачці моральною шкодою, є прямий причинний зв`язок, діями відповідачки позивачці ОСОБА_1 завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, в результаті вчиненого відносно неї злочину. Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що така протиправна поведінка відповідачки спричинила їй душевні страждання, погіршення психологічного стану здоров`я, що потребувало певного часу та зусиль для його відновлення, такі дії відповідачки спричинили негативні зміни у житті позивачки, вплинули на стан її психічного здоров`я. Також суд враховує, що відповідачка добровільно не вчинила жодних конкретних дій, спрямованих на добровільне відшкодування заподіяної нею моральної шкоди позивачці.

Суд враховує характер і обсяг завданих моральних страждань, втрат немайнового характеру, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 20000грн., що відповідатиме вимогам розумності і справедливості.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за позовну вимогу про стягнення майнової шкоди /збитку/, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 1211грн.20коп., від сплати якого позивачка звільнена.

Що стосується судових витрат у вигляді: судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної /немайнової/ шкоди в розмірі 3028грн.00коп. /а.с.1/ та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10600грн.00коп. /а.с.15, 75-79/, то вони покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.22-23, 1166-1167, 1177 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 / до ОСОБА_4 /місце знаходження: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 / про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду /збитки/, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 1800грн.00коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну /немайнову/ шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 20000грн.00коп..

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за позовну вимогу про стягнення майнової шкоди /збитку/, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 1211грн.20коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді: судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної /немайнової/ шкоди в розмірі 2018грн.67коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7240грн.98коп..

Судові витрати у вигляді: судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної /немайнової/ шкоди в розмірі 1009грн.33коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3379грн.02коп., - покласти на позивачку ОСОБА_1 .

Повне судове рішення складено 1 червня 2026 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково до Закарпатського Апеляційного суду через Хустський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О.В.