Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №307/2220/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/2220/26

Провадження № 3/307/609/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25 травня 2026 року, ОСОБА_1 22 травня 2026 року, приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , повторно, протягом року після притягнення його до адміністративної відповідальності 16 квітня 2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме, вчинив з нею сварку, тобто вчинив відносно неї дії психологічного характеру, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що того дня він повернувся додому, перед цим він вживав незначну кількість алкогольних напоїв, однак не таку, щоб бути п`яним; вдома була його дружина та декілька подруг дружини, які вживали алкоголь. Він хотів з`ясувати скільки часу вони ще планують залишатися у них, однак дружина почала чергову сварку, він на емоціях також підвищив голос, а потім на нього викликали працівників поліції. Подруги дружини зайняли позицію його дружини та у всьому звинуватили його. Жодного домашнього насильства не було, конфлікт тривав декілька хвилин.

Дослідивши документи додані до протоколу та вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративне правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

За відсутності хоча б однієї із складових об`єктивної та суб`єктивної сторони караного діяння, не можна стверджувати, що в діях особи наявний склад адміністративного правопорушення.

При цьому доказуванню підлягають всі елементи складу правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП є вчинення не будь-яких діянь зазначених у ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а лише тих, внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

З системного аналізу діючого законодавства встановлено, що ознаками завдання шкоди фізичному здоров`ю, окрім іншого є синці, забиті місця, відсутність зубів, ушкодження кісток та м`яких тканин, наявність частково залікованих попередніх травм, сліди укусів, опіки незвичайної форми і на різних частинах тіла, втрата ваги, зневоднення тощо.

Завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілого - звернення за психологічною допомогою, наявність скарг психосоматичного характеру, страхи, необумовлена тривожність, відчуття безпорадності, залякування, погрози виконання певних дій потерпілою під тиском кривдника, надмірне збудження, безсоння тощо.

Отже, необхідні докази, що містять наочні ознаки існування факту завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Також, ознаками домашнього насильства є: наявність паттерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.

Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.

Відповідно до частин 2 та 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Положення ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 25 травня 2026 року відомо, що ОСОБА_1 22 травня 2026 року, приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , після притягнення його до адміністративної відповідальності 16 квітня 2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме, вчинив з нею сварку, тобто вчинив відносно неї дії психологічного характеру, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 (а. с. 1).

Згідно письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що її чоловік ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння спілкувався з нею нецензурними словами, погрожував їй, вчинив сварку, після чого пішов у невідомому напрямку (а. с. 5).

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким саме чином була заподіяна шкода психічному здоров"ю потерпілої ОСОБА_2 та враховуючи, що до вказаного протоколу не долучено жодних доказів про те, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння та погрожував своїй дружині, ображав її нецензурною лайкою, тобто вчинив відносно неї дії психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 , суть правопорушення викладена узагальнено, що не дає можливості довести вину ОСОБА_1 .

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення (ст. 256) є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення та його кваліфікацію. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження і провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Так, ч. 3 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Однак, у протоколі фабула адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Європейський Суд з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії"("Karelin v. Russia" заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП, складений без дотримання ст. 256 КУпАП України, оскільки уповноважена особа належним чином не обґрунтувала вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, не долучила до вказаного протоколу належних та допустимих доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи наведене, а також те, що під час розгляду вказаної справи встановлені суперечливі дані, які жодним чином не спростовані, відтак досліджені судом докази тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Ураховуючи наведене, в діях ОСОБА_2 відсутній склад такого адміністративного правопорушення як вчинення домашнього насильства вчиненого повторно, протягом року після притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.Р.Сас