Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №297/3098/25 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Суд: Берегівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №297/3098/25

Суддя: ІЛЬТЬО І. І.

Справа № 297/3098/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегове кримінальне провадження, внесеному в ЄРДР №12025071060000263від 14.06.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 13.06.2025 року о 13:26 год., перебуваючи в службовому кабінеті № 12 пункту пропуску «Лужанка», що знаходиться за адресою вул. Дружби Народів, 108, с. Астей Берегівського району, Закарпатської області, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що лейтенант ОСОБА_5 є службовою особою прикордонної служби, а також у силу займаної посади здійснює перевірку документів, які дозволяють громадянам України виїзд за межі України, з метою невинесення рішення про відмову в перетині державного кодону, тобто за сприяння з боку ОСОБА_5 у безперешкодному перетині державного кордону України та вивезенні сина ОСОБА_6 за кордон, надав ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 1700 (тисячу сімсот)доларів США, що згідно курсу НБУ становило 70 930,63 грн, у кількості 17 банкнот, які поклав до належного йому документу, паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України визнав повністю та пояснив, що в літку 13 червня 2025 року хотів разом із сином перетнути кордон України через державний пункт пропуску «Лужанка». Після чого, будучи вже на пункті пропуску, він поклав у свій закордонний паспорт для виїзду за кордон 1700 доларів США, з метою безперешкодного перетину державного кордону свого сина ОСОБА_6 та надав свої документи прикордоннику. Свою вину визнає, щиро кається, обіцяв подібного більше не вчиняти.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які його характеризують.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінальних проваджень, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Суд, обираючи покарання, керуючись нормами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості правопорушення. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії не тяжкого злочину. Також, суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав, бажає виправити свою протиправну поведінку, щиро розкаюється, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, відповідно до довідки КНП «Тростянецька міська лікарня» ТМР №01-14/1651 від 17.07.2025 року на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Отже, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують/обтяжують покарання, відомості, що характеризують особистість обвинуваченого, суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у вигляді штрафу передбаченому санкцією статті.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року про накладення арешту майно – скасувати.

Долю речових доказів вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у вигляді у вигляді у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року про накладення арешту на тимчасово вилучене майно – скасувати.

Речові докази, а саме:

-оптичний диск типу CD-R розміром 700 MB на якому наявні відеозаписи з нагрудної камери, тобто запис на якому наявний факт надання неправомірної вимоги працівнику прикордонної служби – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-1700 доларів США, а саме 17 (сімнадцять) купюр номіналом 100 (сто) доларів США, які поміщено до спец-пакету НПУ СУ PSP1239282, що передані на зберігання в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - конфіскувати в дохід держави в порядку ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_7

Оригінал: reyestr.court.gov.ua