Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №517/641/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/641/26

Провадження №1-кп/517/46/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року с-ще Захарівка Одеської області

Захарівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження в залі суду в с-щі Захарівка Одеської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026168390000024 від 16 квітня 2026 року у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тираспіль Республіка Молдова, українця, гр. України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 390-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2025 року Захарівським районним судом Одеської області було винесено постанову № 517/1320/25, відповідно до якої ОСОБА_3 було направлено до Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області розташованої за адресою: вул. Бережка Олександра, 34 с-ще Затишшя Роздільнянського району Одеської області, для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на 3 (три) місяці.

26 лютого 2026 року ОСОБА_3 під підпис був належним чином ознайомлений з постановою суду, з умовами проходження програми для кривдника та юридичними наслідками у разі їх порушення.

Однак, ОСОБА_3 усвідомлюючи покладений на нього обов`язок, будучи належним чином повідомленим про необхідність проходження програми для кривдників, достовірно знаючи про рішення суду від 23.12.2025 року та роз`яснений йому порядок і строки проходження зазначеної програми, а також про правові наслідки її невиконання, розуміючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, передбачаючи можливість настання негативних правових наслідків, свідомо не вжив заходів, спрямованих на виконання зазначеного обов`язку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від проходження програми для кривдників ОСОБА_3 , без поважних причин, не з`явився до Центру надання соціальних послуг Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ігнорував направлення та виклики, не приступив до проходження програми та 26.03.2026 написав письмову заяву, про те, що він ознайомлений з постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/1320/25 від 23.12.2025, щодо проходження програми для кривдників та свідомо відмовляється від її проходження.

За таких обставин, своїми діями ОСОБА_3 вчинив дії, передбачені ст. 390-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Частиною 2 ст. 12 КК України встановлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

У відповідності до санкції ст. 390-1 КК України, останньою передбачене основне покарання у виді пробаційного нагляду або обмеження волі.

Отже, враховуючи, що санкцією ст. 390-1 КК України передбачене основне покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк, то кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК є кримінальним проступком.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, тому у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додано письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника ОСОБА_4 , у якій ОСОБА_3 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, він беззаперечно визнає; згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні без його участі.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_4 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням його клопотання та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України вразі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, відтак, кваліфікує дії останнього за ст. 390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно медичних довідок, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.к.п. 28).

Відповідно характеристики з місця проживання ОСОБА_3 за № 75 від 30.04.2026року вбачається, що ОСОБА_3 характеризується посередньо (а.к.п 25).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , його віку, того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також конкретних обставин та причин вчинення кримінального правопорушення, суд у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій вважає, що з метою виправлення ОСОБА_3 та запобігання нових кримінальних правопорушень достатнім буде призначення покарання у виді пробаційного нагляду. Водночас, суд вважає, що в даному випадку таке покарання, як пробаційний нагляд, буде достатнім і таке покарання повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

В силу положень ч. 2 ст. 59-1 КК України, призначаючи ОСОБА_3 покарання без ізоляції від суспільства, суд покладає на нього обов`язки, передбачені ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. Також у кримінальному провадженні відсутні процесуальні витрати.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 368, 373-374, 376, 381-382, 392- 395, КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.2, п.4 ч.3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 , протягом строку пробаційного нагляду, такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Виконання покарання у виді пробаційного нагляду покладається на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що стосовно засудженого, який ухиляється від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Матеріали кримінального провадження, долучені стороною обвинувачення, зберігати у матеріалах судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: