Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №521/5683/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/5683/26

Номер провадження № 2/521/5097/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Бобуйок І.А.

секретаря судового засідання - Наконечна А.В,

розглянувши у судовому засіданні по суті в приміщенні суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстирації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області ( адреса місцезнаходження: Одеський р-н., Одеська область, с. Усатове, пров. Урядовий, буд. 63), Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, буд. 22) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2026 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому просила суд: позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 року позовну заяву залишено без руху.

23.04.2026 року позивачка подала заяву про усунення недоліків, якою усунула всі недоліки, що були визначені в ухвалі від 16.04.2026 року.

Ухвалою суду від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

15.06.2026 року Служба у справах дітей Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області надала до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина.

Позивачка подала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про місце, час своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник органу опіки та піклування та служба у справах дітей Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання повторно не з`явились, повідомлялись про місце, час своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень цієї Конвенції, дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, як до, так і після народження.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь - яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Стаття 150 СК України, визначає перелік обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, якими зокрема є: виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка дитини до самостійного життя та інші.

Згідно ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

За правилами статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша). Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта).

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Частини 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», передбачають, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою та другою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, за домовленістю між ними, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась спільна дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №7427 від 26.07.2014 року.

03 грудня 2016 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, який було зареєстровано Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №2370.

Судом встановлено, що вказаний шлюб розірвано на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.01.2023 р. по цивільній справі №521/17499/22.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі 521/5422/24 від 08.08.2024 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 3500,00 грн. щомісячно.

Згідно довідки Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про наявність заборгованості зі плати аліментів від 27.03.2026 року №65890, станом на 27.03.2026 року існує заборгованість у ОСОБА_2 зі сплати аліментів за 4 місяці з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у сумі 13919,83 грн.

Відповідно до характеристики Усатівського ліцею імені П.Д.Вернидуба І-ІІІ ступенів, ОСОБА_3 має добрий загальний розвиток, врівноважений, розсудливий, підтримує дружні стосунки з однокласниками. Відповідально виконує доручення. Протягом усього часу навчання, мати приділяє достатньо уваги вихованню сину. Вона відвідує батьківські збори, піклується про безпеку та здоров`я дитини, опікується виховним процесом і надає допомогу у навчанні. Мати відповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до висновку №7 від 23.07.2024 р. Служби у справах дітей Усатівської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, згідно акту обстеження умов проживання Служби у справах дітей Усатівської сільської ради та акту оцінки потреб сім`ї, умови проживання ОСОБА_1 добрі, створені належні умови для розвитку та проживання дитини. Мати здатна виконувати батьківські обов`язки. Дитина знаходяться на повному її утриманні. Для її розвитку позивач прикладає всі свої зусилля та можливості.

Служба у справах дітей запрошувала батька дитини для бесіди та запрошувала ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини (вих.лист №119 від 12.07.2024 року). ОСОБА_2 не з`явився, про причини неявки не повідомляв.

Окрім цього, відповідач вчинив щодо позивача ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, а саме вчинив злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне заподіяння, яке є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до вироку суду по справі №521/6438/24 від 29.08.2025 року ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді 1 року виправних робіт із зобов`язанням сплатити грошову моральну шкоду.

Згідно відповіді Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 26.03.2026 року у виконавчому відділі перебуває виконавче провадження №79614449, що відкрите на підставі виконавчого листа №521/6438/24 виданого Хаджибейським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 200000,00 грн, та моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн. відкрито 18.11.2025 року. Щодо боржника було накладено арешт на кошти на його рахунках, накладено арешт на майно, однак офіційних джерел доходу, майна та коштів на банківських рахунках у боржника немає.

Батько дитини протягом усього часу фактично не бере участі у вихованні та житті своєї дитини. Він не цікавиться її фізичним, емоційним та моральним станом, не підтримує зв`язок, не відвідує та не надає жодної допомоги у забезпеченні базових потреб дитини.

Матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, аліменти добровільно не сплачує та має заборгованість, участі у витратах на лікування, навчання чи розвиток дитини не бере. Всі витрати повністю забезпечуються матір`ю, а саме харчування, лікування, одяг, репетитори, спортивна секція, дозвілля та відпочинок на території України та її межами. А також дитина потребує постійного нагляду лікаря, оскільки дитина хворіє на астму.

Суд роз`яснює, що у справах про позбавлення батьківських прав висновок органу опіки та піклування є обов`язковим, але не носить для суду рекомендаційного характеру. Суд розглядає його лише як один із доказів у сукупності з іншими матеріалами, оцінюючи інтереси дитини, і може не погодитися з ним, якщо він є необґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (Об`єднана палата КЦС) підкреслив, що обов`язковість висновку органу опіки не є абсолютною. Вирішальними є найвищі інтереси дитини, які суд встановлює самостійно, оцінюючи всі обставини.

Судом було досліджено висновок №211 від 26.05.2026 року Служби у справах дітей Усатівської сільської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлені обставини, а саме.

16 квітня 2026 року до Служби у справах дітей Усатівської сільської ради звернулася ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою № 01-22/29 від 16.04.2026 р. щодо надання їй висновку про доцільність позбавлення батьківських прав її колишнього чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв?язку з тим, що батько повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов?язків, що має тривалий та системний характер.

За місцем проживання матері створені належні умови для розвитку та проживання дитини: є окрема кімната, тепла, світла, обладнана сучасними меблями, є письмовий стіл, диван, речі по сезону, канцелярське приладдя для навчання та проведення дозвілля дитини (акт обстеження умов проживання від 05.05.2026 року). ОСОБА_1 має постійний, стабільний заробіток, працює в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров?я Одеської міської ради».

Вивчивши обставини справи та наданий пакет документів, Служба у справах дітей, встановила, що ОСОБА_2 :

1) не цікавиться життям, здоров`ям та розвитком дитини, що підтверджується словами малолітнього ОСОБА_3 (протокол бесіди з ним від 05 травня 2026 року; 2) не бере участі у вихованні, навчанні та матеріальному забезпеченні дитини; 3) не підтримує жодних контактів з дитиною; 4) не надає матеріальної та моральної підтримки матері своєї дитини.

Для об?єктивного вивчення усіх обставин справи та з?ясування думки ОСОБА_4 відносно позбавлення його батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_3 . Служба у справах дітей 21.04.2026 року надіслала ОСОБА_2 листа № 01-02/171, що був повернутий через те, що адресат відсутній за місцем реєстрації. Також Служба намагалася встановити місцезнаходження ОСОБА_2 . Було направлено листи до:

- Головного управління Національної поліції в Одеській області № 989 від 20.04.2026 року щодо встановлення місця перебування громадянина;

- Генерального штабу Збройних Сил України N? 990 від 20.04.2026 року щодо надання інформації про можливе проходження військової служби;

- Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України N№991 від 20.04.2026 року щодо надання інформації про перетин державного кордону.

Однак, жодна з вказаних організацій не володіє інформацією щодо місця перебування ОСОБА_2 . Громадянин не відповідає на телефонні дзвінки та не виходить на зв?язок через електроні месенджери.

Враховуючи усе вищезазначене, Служба у справах дітей винесла питання щодо надання гр. ОСОБА_1 висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Комісія з питань захисту прав дитини Усатівської сільської ради, (протокол №05 від 26.05.2026 р.), розглянувши дане питання, враховуючи обставини справи та наданий пакет документів, виходячи з інтересів дитини, вважає за доцільне: надати гр. ОСОБА_1 висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду».

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток( частина друга статті 150 СК України).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов?язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов?язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Верховний Суд у справі № 398/4299/17 зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

У Постанові Верховного Суду від 17.05.2023 р. у справі № 607/2631/15-ц Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідач не вчиняв дій, крім апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, які б свідчили про наявність у нього інтересу до спілкування з дитиною, проведенні з нею часу та її виховання. Обставина перебування відповідача за кордоном не звільняє його від виконання батьківських обов`язків та, за наявності бажання, не є перешкодою для спілкування з дитиною за допомогою існуючих засобів комунікації.

У Постанові Верховного Суду від 22.11.2023 р. № 1915/2789/2012 Верховний Суд зазначив, що оскільки відповідач свідомо, без поважних причин залишила дитину в особи похилого віку, виїхавши у 2012 році на тривалий час за кордон, та не брала жодної участі у вихованні дитини, а також враховуючи думку дитини, висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим.

У справі № 520/8264/19, у якій батько свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей була мінімальною та недостатньою. Це на думку Верховного Суду також свідчило про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК. З моменту розірвання шлюбу він не проживав із малолітніми дітьми однією сім`єю, а з певного часу взагалі проживав за межами України. Відповідно, батько не брав участі у вихованні дітей. Крім того, суди врахували, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликану хворобою та смертю їхньої матері, однак не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над дітьми та призначення опікуном діда. Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

Верховнии? Суд у постанові № 520/8264/19 від 26.04.2022 р. вказав на те, що поведінка особи, яка свідомо змінює краі?ну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про і?і? ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК Украі?ни і може бути підставою для позбавлення цієі? особи батьківських прав щодо дитини.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачі, будучи батьком, ухилялися від виконання батьківських обов`язків, не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкувалися з донькою в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення тощо.

Суд зазначає, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).

Судом встановлено, тривалу та свідому поведінку відповідача, яка полягає в умисному самоусуненненні від виконання батьківських обов`язків, несплата аліментів, жорстока поведінка до сина, небажання дитини спілкуватись із батьком, позбавлення батьківських прав щодо дитини відповідатиме наи?кращим інтересам дитини та виступить способом захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 7, 15, 17, 19, 150, 152, 155 164, 165, 166, 167, 170, 180, 182, 183, 191, 192, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 13, 81, 141, 280-285, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстирації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області ( адреса місцезнаходження: Одеський р-н., Одеська область, с. Усатове, пров. Урядовий, буд. 63), Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, буд. 22) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий 10.01.2007 року Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: БОБУЙОК І.А.