Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №946/4932/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4932/25

Провадження № 2/946/1127/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

Головуючого - судді Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 442312-КС-015 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписанні порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 22.11.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 442312-КС-015 про надання кредиту. 22.11.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 442312-КС-015 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4770, на зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті номер телефону, котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 22.11.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 442312-КС-015 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2 Договору кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом.

Відповідно до умов угоди ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 33 000,00 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, однак, боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 442312-КС-015 про надання кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 22.06.2025 року, утворилась заборгованість за Договором № 442312-КС-015 про надання кредиту в розмірі 93 390,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 33 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 37 290,00 грн., сума заборгованості по штрафам – 16 500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією – 6 600,00 грн.

Згідно відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС України в Одеській області від 16.09.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знято з реєстрації 08.07.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.28)

Ухвалою суду від 16.09.2025 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. (а.с.29)

Ухвалою суду від 16.09.2025 року витребувано докази з ПАТ «Банк Восток». (а.с. 30)

Вказана ухвала судді була направлена на адресу відповідачці.

Крім того, Відповідач про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, в тому числі, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/.

27.04.2026 року від відповідача ОСОБА_1 – адвоката Брошкової І.Г. до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, у якій зазначено, що 06.03.2025 року відповідачем ОСОБА_1 з метою врегулювання спору мирним шляхом було надіслано листа представнику позивача з проханням направити пропозицію щодо закриття кредиту та сплати суми у розмірі 63 195,00 грн. до суду. У відповідь на лист представник позивача повторно надіслала вищезгадану пропозицію лише на електронну пошту відповідача, до суду заява про зменшення позовних вимог не надходила. Просять розглянути справу у відсутність відповідача та його представника, з врахуванням вищезгаданих обставин.

Представник позивача належним чином повідомлений про розгляд справи, у прохальній частині позову просив розглянути справу в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін у судове засідання та без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 22.11.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 442312-КС-015 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п. 2 умов договору кредитодавець надав позичальникові споживчий кредит у розмірі 33 000,00 гривень строком на 16 тижнів, термін дії договору до 14.03.2025 року. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1% фіксована. Комісія за надання кредиту: 6 000,00 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 66 799,22 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 9 262,52%. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за наданий кредит у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Дата видачі кредиту 22.11.2024; дата повернення кредиту до 14.03.2025 року.

Загальна сума отриманого (відповідно до Договору) та неповернутого Позичальником Кредиту складає 33 000,00 грн.

Згідно з умовами кредитного договору підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті Кредитодавця.

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума/ліміт кредиту за договором становить 33 000,00 грн., строк кредиту 113 днів, комісія за надання кредиту 6 600,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 66 799,22 грн.

Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора. Договір № 442312-КС-015 від 22.11.2024 року та Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 442312-КС-015 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) підписані електронним підписом відповідачки шляхом використання одноразового ідентифікатора.

З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» перераховано 33 000,00 грн. на платіжну карту заявника (призначення: Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 442312-КС-015 від 22.11.2024 Без ПДВ).

Згідно з копією розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, станом на 22.06.2025 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі: 93 390,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 33 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 37 290,00 грн., сума заборгованості по штрафам – 16 500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією – 6 600,00 грн.

Крім того, згідно інформації АТ «ВСТ БАНК» за №3586-БТ від 09.10.2025 року, банківська картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) була емітована Банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Щодо поповнення картки № НОМЕР_2 , то з 22.11.2024 по 14.03.2025 дійсно було зарахування коштів у сумі 33 000,00 UAH.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою ст. 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, підтверджено укладання ОСОБА_1 кредитного договору, який підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора.

Згідно розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 442312-КС-015 від 22.11.2024 року складає 93 390,00 грн., з яких: 33 000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 37 290,00 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 16 500,00 грн. - сума заборгованості по штрафам, 6 600,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, не підлягає стягненню заборгованість за штрафом, за кредитним договором № 442312-КС-015 від 22.11.2024 року у розмірі – 16 500,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 6 600,00 грн., то суд зважає на таке.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на вказане вище, положення кредитного договору № 442312-КС-015 від 22.11.2024 року про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 6 600,00 грн. суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія на загальну суму 6 600,00 грн., а відтак, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з чим, суд вважає можливим позов задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 442312-КС-015 від 22.11.2024 року в розмірі 70 290,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 33 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 37 290,00 грн.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у розмірі 1 823,34 грн. (75,27%).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Керуючись ст. 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, ст. 526, 530, 533, 549, 554, 610, 612, 625, 651, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місце знаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239 до ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411) заборгованість за кредитним договором № 442312-КС-015 від 22.11.2024 року в розмірі 70 290 (сімдесят тисяч двісті дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту – 33 000,00 грн.; сума прострочених платежів по процентах – 37 290,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411), судовий збір в розмірі 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 34 копійки

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук