Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №524/15565/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/15565/25 Номер провадження 33/814/486/26Головуючий у 1-й інстанції Гусач О. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі:

судді Пікуля В.П.,

з секретарем судового засідання Філоненко О.В.,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 лютого 2026 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП

стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Зміст оскаржуваної постанови

Постановою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, 28 листопада 2025 року о 19:40 год ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вчинив насильство у сім`ї, а саме: умисні дії фізичного характеру відносно свого сина ОСОБА_3 , 2009 року народження, що полягали у штовханні та хапанні за одяг, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 173-2 КУпАП.

Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із постановою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Скаржник просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 лютого 2026 року у справі № 524/15565/25 та закрити провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в його діях відсутня суб`єктивна сторона правопорушення.

Зазначає, що у них з сином досить напружені стосунки, а 28 листопада 2025 року відбувся просто конфлікт.

Також вказує, що не застосовував відносно сина фізичне насильство, а він просто впав.

Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив скасувати постанову суду першої інстанції, вказавши що у нього з сином відбувся просто конфлікт на побутовому ґрунті.

Законна представниця потерпілого Баглай О.Г. в судовому засіданні пояснила, що між її чоловіком та сином відбувся конфлікт.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Мотиви суду

Згідно частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту статті 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частина 2 вище вказаної статті передбачає діяння, передбачене частиною 1 цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Судом першої інстанції вищевказане не було враховано, а вимоги закону при винесенні постанови, не дотримано в повному обсязі.

Так визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а саме домашнього насильства, суддя суду першої інстанції вказав, що пояснення неповнолітнього потерпілого і його матері, збігаються з наданими ними письмовими поясненнями працівникам поліції та вказують на існування конфлікту між батьком та сином, прийшов до висновку, що вони узгоджуються з іншими доказами, а також свідчать про те, що поведінка ОСОБА_1 має ознаки домашнього насильства.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти), рідні брати і сестри.

Нормами зазначеного закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

При цьому, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Як уже зазначалося, з протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 28 листопада 2025 року о 19:40 год ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вчинив насильство у сім`ї, а саме: умисні дії фізичного характеру відносно свого сина ОСОБА_3 , 2009 року народження, що полягали в штовханні та хапанні за одяг, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи містяться пояснення потерпілого ОСОБА_3 в яких вказано, що в нього з батьком виникла сварка на побутовому рівні, а саме через купівлю взуття (а.с.03).

Сам ОСОБА_1 у поясненнях, які він надавав в суді першої та апеляційної інстанцій зазначив, що у нього з сином відбувся конфлікт, який пов`язаний з вибором взуття, при цьому, заперечував факт штовхання сина.

Водночас, ОСОБА_2 у поясненнях, які вона надала працівникам поліції зазначила, що її син впав і не спростовувала цього факту під час апеляційного перегляду справи (а.с.04).

Апеляційний суд, вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження.

Невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке могло завдати чи завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Крім того, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено такої форми домашнього насильства, як фізичне насильство.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення фізичного насильства в розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Отже, враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутні ознаки притаманні домашньому насильству, а маються наявні ознаки конфліктної ситуації між ним та сином.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

Також, слід зазначити, що відповідності до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Висновки суду

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 2 частини 8 статті 294 КУпАП, передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 394876 від 02 грудня 2025 року.

Відтак, постанова судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 247, 294 КУпАП

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 лютого 2026 року - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.П. Пікуль