Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №161/19683/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/19683/25 Провадження №33/802/215/26 Головуючий у 1 інстанції:Мазур Д. Г.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20 вересня 2025 року о 12:46 год. на вул.Набережній в м.Луцьку Волинської області керував автомобілем марки «Шкода Супер Б», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9(а) ПДР, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою судді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де зазначає про те, що судове рішення є необґрунтованим та незаконним. Зазначає, що йому взагалі не було відомо про розгляд щодо нього адміністративної справи місцевим судом. Більше того, вже коли 06.02.2026 він звернувся до Луцького міськарйонного суду Волинської області із заявою про те, щоб йому повідомили про судовий розгляд, то там порадили подивитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень, звідки він фактично і дізнався про судове рішення, яке постановлено щодо нього. Тому він вважає, що судом було порушено його право на захист, яке передбачено чинним законодавством, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі, - закриттю.

Окрім того, посилаюсь на необізнаність дати судового розгляду справи судом та ознайомлення з судовим рішенням після спливу строку на апеляційне оскарження судового рішення, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився. При цьому, від нього до суду надійшло письмове клопотання про відкладення апеляційного розгляду на більш тривалий термін у зв`язку з пошуком адвоката.

Апеляційний суд таке клопотання ОСОБА_1 до уваги не приймає, оскільки справа в апеляційному суді перебуває з березня 2026 року та багаторазово її розгляд відкладався за його клопотаннями з різних причин, у тому числі й з пошуком адвоката.

А тому, на думку апеляційного суду дії ОСОБА_1 щодо відкладення розгляду справи свідчать про затягування апеляційного розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд доходить наступного висновку.

В першу чергу, апеляційний суд вважає, що слід врахувати доводи апелянта і поновити йому строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки він фактично пропущений із поважних на те причин.

За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення як незаконне, у тому числі з підстав порушення місцевим судом його прав на захист. Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими та перевіреними місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459630 від 20.09.2025, за змістом якого ОСОБА_1 20 вересня 2025 року о 12:46 год. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, який він підписав та отримав його копію;

- роздруківкою із спеціального технічного приладу «Алкотест 7510» від 20.09.2025, наряду з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук поведінка, що не відповідає обстановці,) проходив огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, і за його результатом перебував в стані алкогольного сп`яніння – 2,28 проміле, і це, як встановлено з матеріалів справи фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься у справі. Вбачається і те, що ОСОБА_1 з таким результатом був згідний, у зв`язку з чим не виявив бажання проходити медичний огляд у медичній установі;

- рапортом працівника поліції від 20.09.2025, де фактично викладені обставини, аналогічні тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення;

- відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме – перевищення дозволеної швидкості руху в населеному пункті. Під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що він погодився і пройшовши такий огляд. Результат огляду був позитивний – 2,28 % проміле алкоголю, з яким ОСОБА_1 погодився та не виявив бажання проходити медичний огляд в медичній установі. Після цього, працівниками поліції складено адміністративні матеріали і, зокрема протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що місцевим судом було порушено його право на захист, оскільки суд не повідомив його про час та місце розгляду справи і відповідно провів її розгляд у його відсутності, фактично не надавши можливості доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Звертає увагу, що він взагалі не був обізнаний про судове провадження щодо нього.

З цього приводу, апеляційний суд зазначає таке.

У протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №459630 від 20.09.2025, який складений щодо ОСОБА_1 зі змістом якого він був ознайомлений, зазначено номер його мобільного телефону, на який і направлялись місцевим судом судові повістки, про що в справі наявні довідки про доставку СМС-повідомлень (а.с.11, 12, 16).

Окрім того, одна із судових повісток про виклик до суду, а саме на 30.10.2025 надсилалась ОСОБА_1 за адресою місця його проживання – АДРЕСА_1 , яку, як вбачається із рекомендованого поштового відправлення, він отримав особисто 20.10.2025 (а.с.13 – 14).

А тому, апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він не був обізнаний про судове провадження щодо нього в суді є безпідставними. Також неспроможними є доводи про порушення його права на захист із посиланням на неповідомлення його про час і місце судового засідання, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд вживав усіх необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання, а саме неодноразово надсилав судові повістки, у тому числі шляхом надіслання їх СМС-повідоленнями на номер мобільного телефону, який був повідомлений ОСОБА_1 працівникам поліції при складанні протоколі про адміністративне правопорушення, зі змістом якого він ознайомлений.

Таким чином, апеляційний суд перевіривши у порядку ст.294 КУпАП в межах апеляційної скарги усі доводи апелянта щодо незаконності судового рішення, вважає, що вони жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі, з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2025 року щодо нього, – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк