Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №759/8160/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8160/26

пр. № 2-а/759/138/26

19 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 418 від 27.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 27.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) винесено постанову № 418, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем оформлення внутрішньо переміщеної особи, чим порушив п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, які містяться у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.

Зазначену постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою з підстав відсутності в його діях ознак будь-якого порушення правил військового обліку. ОСОБА_1 зазначає, що був оформлений як внутрішньо переміщена особа за місцем проживання у Святошинському районі міста Києва лише 22.01.2026, а тому станом на момент винесення спірної постанови (27.01.2026) передбачений законодавством строк для явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою постановки на військовий облік ще не сплинув. ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірній постанові не наведено доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 правил військового обліку в цій частині. Більше того, у подальшому ОСОБА_1 став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, на переконання позивача, свідчить про відсутність в його діях ознак умисного порушення правил військового обліку.

Окрім того, ОСОБА_1 у позовній заяві вказує на неконкретність положень спірної постанови, недостатню деталізованість в частині викладу фактичних обставин, в яких начебто вбачається порушення позивачем правил військового обліку, а також на помилки в ідентифікації особи ОСОБА_1 , написанні його прізвища, ім`я та по батькові.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просив скасувати постанову № 418 від 27.01.2026 та закрити провадження у справі за фактом вчинення цього правопорушення, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та доказів, на підставі яких було прийнято постанову №418 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 27.01.2026, складеної відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвала суду від 09.04.2026 засобами автоматизованої системи документообігу суду була доставлена в електронний кабінет відповідача 10.04.2026, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою. Окрім того, ухвала суду від 09.04.2026 та примірник позовної заяви з додатками були вручені представнику відповідача 01.05.2026 засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

30.04.2026 стороною позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі, які зареєстровано у суді 13.05.2026, в яких наголошено на обґрунтованості позовних вимог, підтримано їх у повному обсязі, а також надано докази, зокрема, матеріали справи про адміністративне правопорушення, у межах якої винесено спірну постанову, про неможливість своєчасного подання яких було повідомлено в позовній заяві.

15.05.2026 представником відповідача - Гуменюком А.Л. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, зареєстрований у суді 28.05.2026, який містить заперечення щодо задоволення позовних вимог. Сторона відповідача вважає, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою в межах компетенції, визначеної ст. 235 КУпАП та Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022. На підставі викладеного просили у задоволенні позову відмовити, а постанову №418 від 27.01.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП залишити в силі.

20.05.2026 представником позивача - адвокатом Молчановою Н.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» направлено до суду відповідь на відзив, зареєстровану в суді 01.06.2026, в якій сторона позивача висловила свої заперечення щодо доводів сторони відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

27.05.2026, з пропущенням встановленого строку для виконання ухвали про витребування доказів, стороною відповідача за допомогою підсистеми «Електронний суд» направлено до суду витребувані матеріали у відповідності до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 09.04.2026. Вказану заяву разом із долученими до неї матеріалами зареєстровано в суді 04.06.2026.

08.06.2026 представником відповідача - Якименком П.П. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, зареєстровані в суді 16.06.2026, в яких сторона відповідача наполягала на правомірності винесення постанови №418 від 27.01.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи, як і відсутність заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про можливість розгляду справи без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Зі змісту спірної постанови № 418 від 27.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем оформлення внутрішньо переміщеної особи, чим порушив п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, які містяться у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022. Правопорушення вчинено під час стану особливого періоду. Станом на день складання протоколу правопорушення триває.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

У ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено кваліфікований склад цього адміністративного правопорушення, а саме встановлено посилену відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

При цьому згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Сторонами справи не заперечувалося, що ОСОБА_1 має правовий статус військовозобов`язаного. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, військово-обліковим документом ОСОБА_1 , сформованим засобами системи Резерв+. У зв`язку з наявністю правового статусу військовозобов`язаного на ОСОБА_1 поширюються вимоги законодавства, що стосуються військового обліку такої категорії громадян та виконання ними своїх військових обов`язків.

Аналіз змісту спірної постанови дає можливість констатувати, що суть інкримінованого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, зводиться до твердження про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку під час особливого періоду, а саме невиконання обов`язку щодо прибуття у встановлений законом строк до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою постановки на військовий облік за новим місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи.

Оцінюючи обґрунтованість такого твердження та його доведеність належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану військовозобов`язані, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, військовозобов`язані повинні, серед іншого, особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Враховуючи вищевикладене та суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, суд доходить висновку, що правомірність та обґрунтованість постанови № 418 від 27.01.2026 повинні підтверджуватися достатньою сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, з яких повинно вбачатися, що ОСОБА_1 у семиденний строк з дати взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не став на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, чим допустив порушення правил військового обліку під час особливого періоду та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Зі змісту відповіді № 2585101 від 09.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, Харківська міська територіальна громада належить до території можливих бойових дій.

Внаслідок цього ОСОБА_1 має правовий статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповіддю № 2585112 від 09.04.2026 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 мав три довідки внутрішньо переміщеної особи: 1) довідка № 3008-5002256276 від 20.10.2022, яка була видана ІНФОРМАЦІЯ_1 та втратила свою чинність у зв`язку з закінченням строку дії; 2) довідка № 6324-5003534538 від 21.11.2024, яка була видана УСЗН Харківської РДА та яка втратила свою чинність у зв`язку з закінченням строку дії; 3) чинна довідка № 3008-5003947338 від 22.01.2026, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно з чинною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Факт вчинення правопорушення було зафіксовано шляхом складання відповідачем протоколу № 292 від 20.01.2026, в якому зазначено, що 20.01.2026 об 11 год. 10 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що ОСОБА_1 не став на облік за місцем свого ВПО, чим порушив п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, які містяться у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що його складання відбулося за відсутності ОСОБА_1 . Відомості про ознайомлення позивача зі змістом цього протоколу, вручення чи направлення йому примірника протоколу у матеріалах справи відсутні.

На підставі вищезазначеного протоколу 27.01.2026 було винесено спірну постанову № 418 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Аналізуючи обставини, що були встановлені вище, суд погоджується з доводами сторони позивача про неконкретизованість та необґрунтованість постанови № 418 від 27.01.2026. Зі змісту спірної постанови неможливо достеменно встановити: 1) дату реєстрації ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи, 2) факт його реєстрації за адресою, що належить до юрисдикції ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого неможливо встановити, що на момент складання протоколу та винесення спірної постанови сплинув семиденний строк для явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою постановки на військовий облік. Більше того, до спірної постанови не долучено жодного доказу, який би підтверджував відомості протоколу № 292 від 20.01.2026 та спірної постанови № 418 від 27.01.2026.

У контексті зазначеного суд також звертає увагу, що відсутність у протоколі № 292 від 20.01.2026 та спірній постанові № 418 від 27.01.2026 відомостей про те, коли ОСОБА_1 став на облік внутрішньо переміщеної особи, не тільки позбавляє можливості перевірки того, чи було дотримано семиденний строк для постановки на військовий облік, але й з огляду на те, що позивач декілька разів реєструвався як внутрішньо переміщена особа протягом 2022-2026 років, позбавляє можливості визначити, з яким саме фактом реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи та зміни ним фактичного місця проживання відповідач пов`язує порушення правил військового обліку.

Отже, окрім того, що зі змісту спірної постанови № 418 від 27.01.2026 неможливо встановити, в яких саме конкретних фактичних обставинах відповідач вбачає порушення позивачем правил військового обліку, ці фактичні обставини не підтверджені жодним доказом і протилежного відповідачем не доведено шляхом надання відповідних доказів.

Зважаючи на те, що згідно з чинною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3008-5003947338 від 22.01.2026 ОСОБА_1 почав фактично проживати за адресою, що належить до юрисдикції ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд має розумні підстави вважати, що складання протоколу № 292 від 20.01.2026 та винесення спірної постанови № 418 від 27.01.2026 відбулося саме у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 почав фактично проживати на території Святошинського району м. Києва.

Водночас, як внутрішньо переміщена особа у Святошинському районі м. Києва ОСОБА_1 став на облік 22.01.2026, а тому семиденний строк для явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на облік за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи сплинув 29.01.2026. Тобто, порушення правил військового обліку в цій частині мало б місце, якби ОСОБА_1 до 29.01.2026 не став би на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У свою чергу, відповідачем у протоколі № 292 від 20.01.2026 та спірній постанові № 418 від 27.01.2026 пропуск семиденного строку для явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на облік за місцем реєстрації внутрішньо переміщеної особи констатовано вже станом на 20.01.2026.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, висновки відповідача про порушення позивачем правил військового обліку в цій частині станом на 20.01.2026 мали б підтверджуватися доказами, з яких би вбачалося, що 13.01.2026 ОСОБА_1 прибув на нове місце проживання у Святошинському районі м. Києва або став на облік внутрішньо переміщеної особи у цьому місці, у зв`язку з чим мав би до 20.01.2026 з`явитися до відповідача для постановки на військовий облік.

Однак, ані матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, ані матеріали судової справи не містять доказів на підтвердження таких висновків.

Оскільки ОСОБА_1 став на облік внутрішньо переміщеної особи лише 22.01.2026, а встановлений законодавством строк для явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи спливав тільки 29.01.2026, то станом на 20.01.2026, коли було зафіксовано начебто порушення ОСОБА_1 правил військового обліку шляхом складання протоколу, та на 27.01.2026, коли на підставі цього протоколу було винесено спірну постанову, у відповідача були відсутні будь-які передбачені законодавством підстави для твердження про те, що ОСОБА_1 порушив п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, які містяться у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, і тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Висновки відповідача з цього приводу, що викладені у постанові № 418 від 27.01.2026, є передчасними, не ґрунтуються на нормах матеріального законодавства та не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, з наявних матеріалів справи підтверджується, що постанова № 418 від 27.01.2026 винесена з суттєвими порушеннями матеріального законодавства (винесена за порушення правил військового обліку, якого не було). Встановлення цього порушення є достатнім для констатації протиправності та необґрунтованості спірної постанови, що має наслідком її скасування, а тому суд не аналізує інші доводи позивача.

Водночас, суд звертає увагу, що спірна постанова дійсно містить помилку в написанні її дати - замість правильного «27 січня 2026 року» зазначено «27 січня 2025 року», що зумовлено шаблонним характером документа, а також помилку в написанні прізвища позивача - замість правильного « ОСОБА_1 » зазначено « ОСОБА_1 ». При викладенні резолютивної частини судового рішення суд зазначає правильні реквізити цього документа, оскільки допущені помилки не впливають на його зміст.

При цьому, з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим. Тобто, як факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.

Відповідно за результатами перевірки рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, судом встановлено необґрунтованість та неправомірність такого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю. Тому позовні вимоги слід задовольнити.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 5, 7 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу може бути зменшений судом лише за клопотанням іншої сторони, в якому має бути обґрунтовано невідповідність понесених витрат вимогам ч. 5 ст. 134 КАС України.

Судом встановлено, що судові витрати сторони позивача складаються з витрат на сплату судового збору (532 грн 48 коп.) та витрат на професійну правничу допомогу (12 000 грн 00 коп.). До позовної заяви долучено достатню сукупність доказів на підтвердження факту понесення цих витрат, а також їх обґрунтованість та співмірність обставинам цієї справи. При цьому з огляду на відсутність з боку відповідача клопотань про зменшення розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу суд позбавлений можливості їх зменшення.

Враховуючи вищевикладене та необхідність задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про те, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 418 від 27 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 19 червня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко