Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №757/24749/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24749/26-ц

пр. № 2-о-256/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

присяжних: Рижової М.І., Харахаш Е.Е.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усиновлення дитини,

УСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить усиновити неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; записати його батьком дитини у Книзі реєстрації народжень; змінити прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 у відповідному органі державної реєстрації актів цивільного стану України, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 та змінивши прізвище дитини.

Заяву обґрунтовано тим, що 27 грудня 2019 року між заявником та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб. ОСОБА_3 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник вказує, що з моменту укладення шлюбу дитина фактично проживає разом із ним однією сім`єю за місцем його проживання, перебуває на його утриманні та вихованні, що свідчить про сталі сімейні відносини, притаманні відносинам батька та дитини. Заявник бере активну участь у вихованні, забезпеченні належних умов життя, розвитку та навчання дитини.

Разом з тим, неповнолітня ОСОБА_5 сприймає заявника як свого батька, має з ним тісний емоційний зв`язок та висловлює бажання носити його прізвище, що відповідає її інтересам та сприятиме забезпеченню стабільності її сімейного середовища.

Заявник звертає увагу суду на те, що біологічний батько дитини, ОСОБА_4 , надав свою добровільну письмову згоду на усиновлення неповнолітньої дитини, яка оформлена у вигляді відповідної заяви та посвідчена 26 березня 2026 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Тетяною Леонідівною та зареєстрована в реєстрі за № 779.

Крім того, мати дитини, ОСОБА_3 , надала письмову згоду на усиновлення ОСОБА_2 своєї дитини, яка посвідчена 17 березня 2026 року першим секретарем з консульських питань Посольства України в Литовській Республіці Смирновим Кирилом Вікторовичем та зареєстрована в реєстрі за № 268.

Таким чином, заявник має всі необхідні умови для усиновлення та повноцінного виховання дитини. Стан здоров`я заявника, його матеріальне становище та побутові умови дозволяють забезпечити усиновлюваній дитині належний рівень для життя, виховання, освіти, духовного та фізичного розвитку.

Заінтересована особа ОСОБА_3 надала згоду на усиновлення ОСОБА_2 її дитини ОСОБА_5 .

Заінтересована особа ОСОБА_4 надав дозвіл на усиновлення його дочки ОСОБА_2 .

Заінтересована особа Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації своїм правом на подачу пояснень по суті справи не скористалася.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

05 травня 2026 року вказана заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 11 травня 2026 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

12 травня 2026 року проведено попередній добір присяжних для розгляду справи, з числа осіб, які підтвердили свою готовність виконувати обов`язки. Також 12 травня 2026 року у справі відкрито провадження для розгляду справи у закритому режимі судових засідань.

Представник заявника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заяву про усиновлення дитини, просив задовольнити, з наведених підстав. Інші учасники провадження в засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши обґрунтування представника заявника, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які заявник послався як на підставу своїх вимог, що викладені у заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень заінтересованих осіб, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку про задоволення вимог, виходячи з наступного.

III. Фактичні обставини справи.

Заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_9 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 27 грудня 2019 року (а. с. 8).

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26 лютого 2010 року, за актовим записом № 690, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції. Батьки дівчинки: ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (а. с. 10).

Заявник ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_3 та дитина зареєстровані за місцем проживання у м. Миколаєві. Водночас судом встановлено, що у зв`язку зі збройною агресією проти України та запровадженням в Україні воєнного стану (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX, дію якого неодноразово продовжено) родина вимушено змінила місце проживання і з 2022 року постійно мешкає у АДРЕСА_1 , де дитина проживає однією сім`єю із заявником, перебуває на його утриманні та вихованні. Наявна розбіжність між місцем реєстрації (м. Миколаїв) і фактичним місцем проживання (м. Київ) зумовлена саме вимушеним характером переміщення внаслідок воєнних дій, не спростовує, а підтверджує встановлені судом сталі сімейні відносини і не впливає на визначення підсудності справи з огляду на фактичне проживання заявника у м. Києві.

17 березня 2026 року ОСОБА_3 надала письмову згоду на усиновлення ОСОБА_2 її дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та письмово сповістила всіх заінтересованих осіб, що матеріально-фінансове забезпечення їх сім`ї здійснюється одноосібно її чоловіком ОСОБА_2 , що посвідчено першим секретарем з консульських питань Посольства України в Литовській Республіці Смирновим К.В. за №№ 266, 268 (а. с. 11, 12).

Та обставина, що письмові згоди матері та дитини на усиновлення посвідчені 17 березня 2026 року в м. Вільнюсі першим секретарем з консульських питань Посольства України в Литовській Республіці, зумовлена тим, що на момент їх оформлення мати разом із дитиною тимчасово перебували у Литовській Республіці на тривалому відпочинку оздоровчого (курортного) характеру. Зазначене перебування має тимчасовий характер, а вказана у згоді дитини адреса у м. Вільнюсі є адресою її тимчасового перебування під час відпочинку і не свідчить про зміну постійного місця проживання дитини, яким залишається м. Київ за місцем проживання сім`ї. Дозвіл біологічного батька дитини на усиновлення та зміну її прізвища посвідчено в Україні (м. Миколаїв) приватним нотаріусом.

26 березня 2026 року ОСОБА_4 , який є біологічним батьком ОСОБА_5 , надав письмову згоду на усиновлення його дитини ОСОБА_2 , а також надав дозвіл на зміну прізвища його дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т. Л. (а. с. 13, 14).

ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, не має не знятої чи не погашеної судимості та не перебуває у розшуку, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» серії ФОВМ-005770080, виданого 17 березня 2026 року (а. с. 9).

На підтвердження належного матеріального становища та спроможності забезпечити належні умови для утримання, виховання і розвитку дитини ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено докази щодо отримуваних ним доходів, а саме довідку про доходи (рух коштів по банківській карті) від 09 березня 2026 року за період з 01 січня 2025 року по 09 березня 2026 року (а. с. 17-47).

Заявник повідомив, що він ніколи не позбавлявся батьківських прав, не був усиновлювачем іншої дитини, не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами.

Судом встановлено, що починаючи з грудня 2019 року ОСОБА_2 проживає разом із дитиною однією сім`єю, здійснює її виховання, матеріальне забезпечення та піклування, фактично виконуючи обов`язки батька. За цей час між заявником та дитиною склалися сталі, тісні та довірливі сімейні відносини, засновані на взаємній повазі, турботі та прихильності.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Статтею 51 Основного закону України проголошено цінність сім`ї, дитинства, материнства і батьківства, що охороняється державою. Сімейний кодекс України у ст. ст. 3 та 4 закріплює поняття сім`ї та гарантує кожній особі право на проживання в сім`ї.

Відповідно до ст. 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Такі правові положення відображено у Європейській конвенції про усиновлення дітей (ETS N 58), вчиненій у Страсбурзі 24 квітня 1967 року, яка ратифікована 15 лютого 2011 року та набрала чинності для України 01 вересня 2011 року. За загальними принципами Європейської конвенції про усиновлення дітей, усиновлення є дійсним лише за умови, що його здійснено рішенням суду або адміністративного органу.

Згідно з ст. 208 Сімейного кодексу України усиновленою може бути дитина, а ст. 211 Сімейного кодексу України визначено, що усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачами можуть бути подружжя.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 224 Сімейного кодексу України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

За принципами статті 10 Європейської конвенції про усиновлення дітей компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише після належного попереднього встановлення обставин стосовно усиновлювача, дитини та її сім`ї. Таке встановлення обставин повинно бути доручено особі чи установі, які визначено із цією метою законом або компетентним органом, та здійснюватися, наскільки це практично можливо, соціальними працівниками, які мають відповідну кваліфікацію.

Стосовно відсутності у матеріалах справи висновку органу опіки та піклування суд зазначає таке. Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації була залучена до участі у справі як заінтересована особа, належним чином повідомлена про розгляд справи, проте своїм правом на подання пояснень по суті не скористалася і висновку не надала.

Суд виходить з того, що хоча залучення органу опіки та піклування є складовою процедури розгляду справ про усиновлення, у цьому конкретному випадку відсутність його висновку не перешкоджає вирішенню справи по суті та не впливає на висновки суду. Усиновлювана ОСОБА_5 на час розгляду справи досягла повних шістнадцяти років. Відповідно до статті 218 Сімейного кодексу України для усиновлення дитини, яка досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку, необхідна її згода, і саме воля дитини є визначальною. Дитина надала добровільну, усвідомлену письмову згоду на усиновлення її заявником, посвідчену в установленому порядку, у якій підтвердила розуміння правових наслідків усиновлення. Оскільки дійсну волю дитини та її ставлення до усиновлювача суд встановив безпосередньо з належного та достатнього доказу, відсутність висновку органу опіки та піклування - призначеного, зокрема, з`ясувати саме ставлення дитини і відповідність усиновлення її інтересам - не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви та не впливає на правильність вирішення справи по суті.

Судом встановлено, що дитина сприймає заявника як свого батька, що також узгоджується з її власною волею, вираженою у письмовій згоді на усиновлення. Такі обставини свідчать про наявність фактичних сімейних відносин, які потребують належного юридичного оформлення. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

З огляду на викладене, усиновлення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 є таким, що повністю відповідає вимогам законодавства та найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частини першої, третьої ст. 229 Сімейного кодексу України, особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

За статтею 11 Європейської конвенції про усиновлення дітей, внаслідок усиновлення дитина стає повноправним членом сім`ї усиновлювача і має стосовно усиновлювача та його сім`ї такі самі права й обов`язки, як і діти усиновлювача, батьківство яких установлено законом. Усиновлювач має батьківську відповідальність стосовно дитини.

Щодо зміни прізвища дитини суд зазначає таке. Заявник у пункті 3 прохальної частини заяви просив змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Дитина, яка досягла шістнадцяти років, у письмовій згоді на усиновлення усвідомлено погодилася зі зміною прізвища, розуміючи її правові наслідки. Біологічний батько дитини, ОСОБА_4 , окремою нотаріально посвідченою заявою (зареєстрованою в реєстрі за № 778) надав дозвіл на зміну прізвища дочки з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Мати дитини, ОСОБА_3 , проти зміни прізвища не заперечує, оскільки після державної реєстрації шлюбу із заявником сама носить прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Зміна прізвища дитини на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » приведе його у відповідність до прізвища матері та усиновлювача, з якими дитина проживає однією сім`єю, забезпечить єдність прізвища членів сім`ї та усуне відмінність, що наразі існує лише на документальному рівні. З урахуванням наявності згоди самої дитини, дозволу біологічного батька та запису усиновлювача батьком дитини суд доходить висновку, що зміна прізвища дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » сприятиме стабільності та гармонійності її сімейного середовища і відповідає її найкращим інтересам.

Суд зважає, що заявник у прохальній частині заяви просив змінити лише прізвище дитини, не порушуючи питання про зміну по батькові. Разом з тим відповідно до частини другої статті 231 Сімейного кодексу України, якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини; згідно з частиною четвертою цієї ж статті про такі зміни суд зазначає у рішенні про усиновлення.

Наведені норми є імперативними: зміна по батькові не є самостійною вимогою, що залежить від волевиявлення заявника, а обов`язковим правовим наслідком запису усиновлювача батьком дитини, що настає в силу закону. У порядку окремого провадження суд застосовує норми матеріального права і зобов`язаний забезпечити повну реалізацію правових наслідків усиновлення незалежно від того, чи всі вони прямо сформульовані у заяві. З огляду на це суд вважає за необхідне вийти за межі прямо зазначених у заяві вимог і вирішити питання про зміну по батькові дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що відповідає імені усиновлювача ( ОСОБА_2 ) та випливає із запису його батьком дитини. Така зміна не потребує окремої згоди дитини, оскільки згода вимагається лише для зміни власного імені (абзац другий частини першої статті 231 Сімейного кодексу України), про яку у справі не йдеться.

Суд також вважає можливим, у відповідності до ст. ст. 229, 231 Сімейного кодексу України, внести зміни в актовий запис цивільного стану про народження № 690 від 26 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, а саме: змінити її прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », змінити по батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та записати усиновлювача батьком дитини: в графі «Батько» відомості про батька змінити з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 », громадянин України, адреса: АДРЕСА_1 , залишивши незмінними решту персональної інформації про неї.

Відповідно до статті 233 Сімейного кодексу України на підставі рішення суду про усиновлення орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини та видає нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін; раніше видане свідоцтво анулюється. Ці дії є обов`язковим наслідком набрання рішенням законної сили і вчиняються відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану в силу закону, без потреби в окремому судовому приписі. Орган державної реєстрації актів цивільного стану не є учасником цієї справи окремого провадження, а тому покладення на нього судом обов`язку у резолютивній частині рішення є зайвим. З огляду на викладене вимоги заявника про зобов`язання органу державної реєстрації актів цивільного стану видати нове свідоцтво про народження та анулювати раніше видане окремому вирішенню у резолютивній частині не підлягають, оскільки відповідні наслідки настають автоматично на підставі статті 233 Сімейного кодексу України після внесення змін до актового запису.

Відповідно до частини четвертої ст. 314 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення, що передбачено статтею 225 Сімейного кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 51 Конституції України, Європейською конвенцією про усиновлення дітей, ст. ст. 207, 218, 224-225, 229, 230, 231, 233 Сімейного кодексу України, ст. ст. 1-19, 23, 76-81, 95, 263-265, 268, 272, 293, 294, 310-314, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усиновлення дитини.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усиновлювачем неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни в актовий запис цивільного стану про народження № 690 від 26 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, а саме: змінити її прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », змінити по батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та записати усиновлювача батьком дитини: в графі «Батько» відомості про батька змінити з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 », громадянин України, адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова

Присяжний М.І. Рижова

Присяжний Е.Е. Харахаш