Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №472/273/26 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/273/26

Провадження №1-кп/472/112/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у с-щі Веселинове Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010006976 від 16.12.2025 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, освіта професійно-технічна, неодруженого, без визначеного місця проживання та без реєстрації місця проживання, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді оператора-електрика відділення танкової директриси полігону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", раніше судимого:

- 08.11.2005 року Приморським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309 КК України до п`яти років позбавлення волі;

- 17.06.2011 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 28.09.2015 року по відбуттю терміну покарання;

- 01.12.2016 року Малиновським районним судом м. Одеса за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений: 03.01.2020 року по відбуттю терміну покарання;

- 22.12.2022 року Малиновським районним судом м. Одеса за ч. 1 ст. 111-1 КК України до позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 років;

- 24.02.2023 року Малиновським районним судом м. Одеса за ч. 1 ст. 162 КК України, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік та у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 років за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26.12.2022 року, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України слід виконувати самостійно,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_7 ,

представник потерпілого - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 не пізніше 03.11.2025 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді оператора-електрика відділення танкової директриси полігону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на території розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, у порушення ст.ст. 2, 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», п. 13 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання майна військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року № 1225, зберігання майна: бронежилет модульний Т2РПВ5E1, казанок індивідуальний польовий, килим спальний польовий ізоляційний, мішок спальний В 1, наколінники ТБ В 2, налокітники ТБ В 2, окуляри захисні балістичні, пончо, ремінь розвантаж Т3 В 5, рушник махровий В2 (2 шт.), рюкзак бойовий індивідуальний ММ14, сидіння польове ізоляційне, сумка транспортна індивідуальна Т2, сумка-підсумок бойова тип А-30 ММ14 (2 шт.), сумка-підсумок бойова-Г В5, фляга індивідуальна польова, чоботи гумові В2, чохол до фляги польової індивідуальної, чохол шолома ББ Т3 В6 Т3, шолом балістичний 1-й клас захисту МВД, не забезпечив та всупереч вищевказаних вимог чинного законодавства, ввірені йому та отримані ним для службового користування: бронежилет модульний Т2РПВ5E1, казанок індивідуальний польовий, килим спальний польовий ізоляційний, мішок спальний В 1, наколінники ТБ В 2, налокітники ТБ В 2, окуляри захисні балістичні, пончо, ремінь розвантаж Т3 В 5, рушник махровий В2 (2 шт.), рюкзак бойовий індивідуальний ММ14, сидіння польове ізоляційне, сумка транспортна індивідуальна Т2, сумка-підсумок бойова тип А-30 ММ14 (2 шт.), сумка-підсумок бойова-Г В5, фляга індивідуальна польова, чоботи гумові В2, чохол до фляги польової індивідуальної, чохол шолома ББ Т3 В6 Т3, шолом балістичний 1-й клас захисту МВД, на зберігання до військової частини не здавав та у порушення порядку збереження та використання військового майна, ОСОБА_3 , залишив без нагляду ввірене у службове користування військове майно, яке перебувало на відповідному інвентарному обліку речової служби та підлягало поверненню після користування ним до військової частини НОМЕР_1 . Унаслідок чого, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, ОСОБА_3 допустив втрату ввіреного йому для службового користування іншого військового майна, а саме: бронежилет модульний Т2РПВ5E1, казанок індивідуальний польовий, килим спальний польовий ізоляційний, мішок спальний В 1, наколінники ТБ В 2, налокітники ТБ В 2, окуляри захисні балістичні, пончо, ремінь розвантаж Т3 В 5, рушник махровий В2 (2 шт.), рюкзак бойовий індивідуальний ММ14, сидіння польове ізоляційне, сумка транспортна індивідуальна Т2, сумка-підсумок бойова тип А-30 ММ14 (2 шт.), сумка-підсумок бойова-Г В5, фляга індивідуальна польова, чоботи гумові В2, чохол до фляги польової індивідуальної, чохол шолома ББ Т3 В6 Т3, шолом балістичний 1-й клас захисту МВД, чим спричинив матеріальну шкоду військовій частині НОМЕР_1 у розмірі 45 016,85 гривень, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 413 КК України, а саме - втрата ввіреного для службового користування іншого військового майна, внаслідок порушення правил його зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 413 КК України, визнав повністю, суду показав, що 03 листопада 2025 року він самовільно залишив військову частину. Також підтвердив, що зазначене в обвинувальному акті військове майно дійсно йому передавалось в користування, з собою він його не забрав, на зберігання до військової частини не здавав. Тобто ОСОБА_3 підтвердив, що на зберігання до військової частини вказане майно він не здавав. Вину повністю визнає та щиро кається.

Ставити під сумнів достовірність та об`єктивність показань обвинуваченого ОСОБА_3 , який в судовому засіданні підтвердив, що дійсно 03 листопада 2025 року самовільно залишив місце військової служби, в результаті чого ним було втрачено ввірене йому військове майно, у суду немає підстав.

Також ОСОБА_3 погодився на судовий розгляд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, пояснив, що таке рішення є добровільним, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, йому зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_6 , представник потерпілого ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 не заперечували щодо судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме - допит свідків та дослідження інших доказів. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання вини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- Розвідувальною відомістю № 805 від 14.10.2025 року, відомістю щодо визначення залишкової вартості військового майна ОСОБА_3 та довідкою про вартісну оцінку заподіяної шкоди ОСОБА_3 № 491 від 05.11.2025 року, відповідно до яких сума збитків, спричинених ОСОБА_3 , становить 45 016 гривень 85 копійок.

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання, що:

- винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, доведена, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 413 КК України - тобто втрата ввіреного для службового користування іншого військового майна внаслідок порушення правил його зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем.

Відповідно до службової характеристики, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_3 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 зарекомендував себе негативно. На займаній посаді оператора-електрика відділення танкової директриси полігону військової частини НОМЕР_1 проявив себе з негативної сторони, має проблеми з військової дисципліни. До виконання своїх службових обов`язків ставиться посередньо. Теоретична та практична підготовка дозволяє виконувати обов`язки за посадою на низькому рівні, потребує постійного контролю з боку начальників. На критику реагує, але висновки робить не своєчасно. Мало приділяє уваги над вдосконаленням своїх професійних навиків згідно зі своєю посадою, та не приймає участі у повсякденній діяльності підрозділу.

На підставі наведеного, з урахуванням ступеня та характеру суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає, що необхідним й достатнім для попередження скоєння обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 24.02.2023 року Малиновським районним судом м. Одеса за ч. 1 ст. 162 КК України, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік та у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 років за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26.12.2022 року, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України слід виконувати самостійно.

Вказане покарання у виді обмеження волі ОСОБА_3 не відбув повністю, що встановлено з ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08.06.2026 року.

Тобто, даний злочин в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 вчинив після постановлення попереднього вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 24.02.2023 року, повністю не відбувши покарання у виді 1 року обмеження волі.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Положеннями ст.72 КК України встановлено, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид.

Відповідно до п. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення, одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Таким чином, суд вважає за необхідне перевести повністю невідбуте покарання у виді 1 року обмеження волі за попереднім вироком суду в більш суворий вид покарання за даним новим вироком суду, що становить 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст. 71 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2026 року, повністю приєднати невідбуту частину покарання у виді обмеження волі за попереднім вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2023 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, та у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 років, яке відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 обирався у виді тримання під вартою, але 18.06.2026 року його було звільнено з - під варти в залі суду, а тому підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає, оскільки ОСОБА_3 виявив намір повернутись до військової частини для продовження проходження військової служби.

Крім того, прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 заявлено в інтересах держави в особі потерпілого військової частини НОМЕР_1 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 матеріальних збитків в розмірі 45 016 гривень 85 копійок.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов про відшкодування матеріальних збитків визнав повністю.

В ході судового розгляду достовірно встановлено, що шкода державі завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відомістю щодо визначення залишкової вартості військового майна ОСОБА_3 та довідкою про вартісну оцінку заподіяної шкоди ОСОБА_3 № 491 від 05.11.2025 року підтверджується та судом встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 , а саме втрати ввіреного йому військового майна, було спричинено матеріальні збитки державі в особі військової частини НОМЕР_1 в розмірі 45 016 гривень 85 копійок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов про відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 366-371, 373-374, 376, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 413 КК України - у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2026 року, повністю приєднати невідбуту частину покарання у виді обмеження волі за попереднім вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2023 року, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, та у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 років, яке відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання попереднє ув`язнення, а саме один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період з 29.01.2026 року по 18.06.2026 року включно.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 обирався у виді тримання під вартою, але 18.06.2026 року його було звільнено з - під варти в залі суду, а тому підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 , поданий в інтересах держави в особі потерпілого військової частини НОМЕР_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 матеріальних збитків в розмірі 45 016 гривень 85 копійок, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , без визначеного місця проживання та без реєстрації місця проживання, на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 45 016 (сорок п`ять тисяч шістнадцять) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, - не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_1