Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №755/7798/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7798/26

Провадження №: 3/755/3341/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 03.02.2009 року Дніпровським РУГУ МВС України у м. Києві,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 14 травня 2026 року о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Фора» за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 8, таємно викрав із полиці продукти харчування на суму 401,60 грн., без ПДВ. Правопорушення вчинено повторно протягом року, ОСОБА_1 притягнено до відповідальності за ч.1 ст.51 КпАП України 26.12.2025 року, згідно з рішенням Дніпровського районного суду м. Києва (справа №469227).

У судове засідання ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомив, крім того, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Зокрема, повідомлення про час та місце розгляду справи стосовно ОСОБА_1 було розміщено на офіційній вебсторінці Дніпровського районного суду м. Києва.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. При цьому заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Приписи КпАП України, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КпАП України.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, довідку про вартість викраденого товару, заяву, постанову суду від 26.12.2025 року, рапорт, довідка «armor», оптичний диск DVD-R, - дійшов таких висновків.

Стаття 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 3 ст.51 КпАП України передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою (дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) або другою цієї статті (дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), за які особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно зі ст.251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до змісту заяви ОСОБА_2 , яка міститься в матеріалах справи, 14.05.2026 року в магазині «Фора» було здійснено крадіжку продуктів харчування на суму 401,60 грн. (а.с.3).

Також у матеріалах справи наявна постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2025.2026, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.51 КпАП України у виді штрафу (а.с.6).

Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 , є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КпАП України , а саме - дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки вчинене повторно протягом року.

При накладенні стягнення відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та те, що попередній захід впливу виявився недостатнім, вважає за необхідне накласти на нього стягнення у виді штрафу.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.33, 40-?, 51, 252, 283-285, 289, 291, 294, 303, 307, 308 КпАП України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.51 КпАП України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, на користь держави.

Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО