Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №334/3380/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.06.2026 Справа № 334/3380/26

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 334/3380/26 Пр. № 22-ц/807/1448/26Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Н.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Трофимової Д.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною заявою в порядку окремого провадження (а.с. 1-6), в якій просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 3 травня 2016 року до 1 листопада 2025 року включно, за адресою проживання: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначав, що з 03.05.2016 року по 01.11.2025 року він разом з ОСОБА_3 проживали безперервно разом в одній оселі, мали теплі та приязні стосунки, безперервно вели спільне господарство, піклувалися один про одного, неодноразово їздили на відпочинок, мали спільні інтереси, друзів, спільні погляди та плани на майбутнє. Їх стосунки мали всі ознаки, притаманні сімейним. Втім офіційному оформленню їх стосунків перешкоджала відсутність відповідного законодавчого регулювання в Україні, тому ОСОБА_1 і просить встановити вищезазначений факт.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Новікову Н.В. (а.с. 98).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2026 року (а.с. 101-102) дану справу направлено за підсудністю до Самарського районного суду м. Дніпра.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, заявник ОСОБА_1 в особі представника Щасливого О.Р. у своїй апеляційній скарзі (а.с. 106-110) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.

В автоматизованому порядку 11.05.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Трофимову Д.А. (а.с. 125). Ухвалою апеляційного суду від 12.05.2026 року (а.с. 126) витребувано у суду першої інстанції матеріали цивільної справи, які надійшли до апеляційного суду 19.05.2026 року (а.с. 129). У період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року включно суддя – доповідач Гончар М.С. приймала участь у підготовці суддів Національною школою суддів України для підтримання кваліфікації (а.с.130 – довідка). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 25.05.2026 року (а.с. 131), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.132). Оскільки,згідно зі ст. 353 ч. 1 п. 9 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … передачі справи на розгляд іншого суду. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах … 9 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Учасники справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони заявника у цій справі у встановлений апеляційним судом 15-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі – 30.05.2026 року – довідки про доставку останньої в електронні кабінети цих учасників (а.с. 137-140) по 15.06.2026 року включно. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …ухвали (п.1) …, постанови (п.3).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, передаючи справу на розгляд до Самарського районного суду м. Дніпра у цій справі, керувався ст.ст. 27,31,32,258,260, 316 ЦПК України та виходив із такого.

Ч.1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Заявник посилається, на те, що заява підсудна Дніпровському районному суду м. Запоріжжя, оскільки з 03.05.2016 і на момент подання заяви, заявник проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження цього заявником додано копії договорів оренди квартири, копію сповіщення сім`ї.

Відповідно до заяви, місцем проживання заявника зазначено: АДРЕСА_2 (а.с.1).

Відповідно до відповіді №2648558 від 24.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації заявника ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 (а.с.100).

Згідно із відповіддю №2648578 від 23.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери адреса реєстрації ОСОБА_1 , як ВПО відсутня (а.с.99).

При вирішенні питання щодо підсудності даної справи, суд першої інстанції врахував висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/7669/21. Так, стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Ч.1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, що діяла на час звернення з позовом у цій справі) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року. У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Позивач має зареєстроване місце проживання на ТОТ, як ВПО не зареєстрований, а наданий позивачем договір оренди, не містить інформації про реєстрацію його місця проживання чи реєстрацію його місця перебування.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №2710/38-14 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Донецької області» територіальна підсудність Пролетарського районного суду м. Донецька відноситься до Торецького міського суду Донецької області. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 р. №2584/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Донецької області» територіальна підсудність Торецького міського суду Донецької області відноситься до Самарського районного суду м. Дніпра.

Відповідно до ч. 9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Пунктом 1 ч.1 ст.31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, суд першої інстанціївважав, що зазначена справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Запоріжжя, у зв`язку з чим її необхідно надіслати за підсудністю до Самарського районного суду м. Дніпра.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості не відповідає, є помилковою. Так як, відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Отже, процесуальний закон не містить імперативної вказівки на те, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за зареєстрованим в установленому законодавством порядку місцем проживання, а натомість містить вказівку на місце проживання такої особи, яке може відрізнятися від зареєстрованого в силу вільного вибору місця проживання, а також зважаючи на те, що ряд територій України наразі є непідконтрольними державній владі України внаслідок їх тимчасової окупації.

Не пов`язує процесуальний закон і можливість звернення до суду в контексті ст. 316 ЦПК України саме із зареєстрованим місцем проживання особи, як ВПО, натомість відсилає до фактичного місця проживання такої особи.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що заявником ОСОБА_1 до його вищезазначеної заяви у цій справі саме на підтвердження його фактичного місця проживаннясаме у Дніпровськомурайоні м. Запоріжжя було надано достатньо доказів, а саме: - довідка про взяття на облік ВПО ОСОБА_3 від 31.08.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11), - сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2026 року на ім`я заявника - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 про зникнення безвісті солдата ОСОБА_3 24.01.2026 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. НОВЕ ЗАПОРІЖЖЯ Гуляйпільськовї міської громади Пологівського району Запорізької області (а.с.13), - договори оренди житлового приміщення – квартири АДРЕСА_4 орендарі – ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , орендодавці – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 03.05.2016 року, 02.04.2017 року, 02.04.2019 року, 02.04.2021 року, 02.04.2023 року, 02.04.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14-24), - протокол допиту від 09.03.2026 року свідка ОСОБА_1 , мешкання: АДРЕСА_2 (заявника у цій справі) слідчим спеціалізованої групи з розшуку осіб, безвісті зниклих за особливих обставин СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізкій області Сенюк Є.Е. (а.с.93-95).

При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах справи, доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (вирішення цивільного процесуального питання про відкриття окремого провадження у справі).

В силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі скасування апеляційним судом вищезазначеної ухвали суду першої інстанції про у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 141, 367, 369, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2026 року у цій справі скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова апеляційним судом складена 18.06.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кухар С.В. Трофимова Д.А.