Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №446/2973/24 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2973/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді ОСОБА_1 ;

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

захисника ОСОБА_5 ;

потерпілої ОСОБА_6 ;

представника потерпілої ОСОБА_7 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000001115 від 03 листопада 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Сокіл Кам`янка-Бузького району Львівської області, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2024 року, приблизно о 02 годин 50 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп?яніння (1,38 % проміле в крові) та рухаючись ним по автодорозі сполучення «Кам?янка-Бузька-Жовква», неподалік будинку №24 по вул. Центральній у с. Сокіл Львівського району Львівської області, порушив вимоги чинних розділів ПД України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, а саме: Розділу 1 п. 1.5; Розділу 2 п.п. 2.1. «а»; 2.3 «б» і «д»; 2.9 «а», Розділу 10 п. 10.1; Розділу 12 п. 12.1 та Розділу 13 п. 13.1, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, чим позбавив себе змоги постійно контролювати рух керованого ним автомобіля та без причин технічного характеру виїхав за межі проїзної частини на праве по ходу руху узбіччя, де здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді дерева, в результаті чого пасажир керованого ним автомобіля ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди, а пасажири ОСОБА_9 і ОСОБА_10 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:

ОСОБА_8 , згідно з висновком судово-медичної експертизи, отримав тупу відкриту черепно-мозкову травму у вигляді множинних багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепа, забоїв тканини головного мозку з руйнуванням правої та лівої лобних часток, що за ознакою небезпеки для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв?язку із настанням смерті;

ОСОБА_9 , згідно з висновком судово-медичної експертизи, отримав задній вивих правої стегнової кістки, забійну рану носа і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров?я;

ОСОБА_10 , згідно з висновком судово-медичної експертизи, отримав рвано-забійну рану в лобній ділянці праворуч, множинні переломи стінок правої верхньощелепової пазухи із зміщенням, перелом кісток носа, перелом стінки правої орбіти, закриті переломи 6,8 ребер праворуч, забій правої легені і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров?я.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

Окрім цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Жовківського районного суду Львівської області від 12.03.2024, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, яка 03.06.2024 набрала законної сили, та будучи ознайомлений з нею, будучи зобов?язаним утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку, повністю ігноруючи дане рішення, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 03 листопада 2024 року, приблизно о 02 годин 50 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп?яніння (1,38 % проміле в крові) та рухаючись ним по автодорозі сполучення «Кам?янка-Бузька-Жовква», неподалік будинку №24 по вул. Центральній у с. Сокіл Львівського району Львівської області, порушив вимоги чинних (розділів ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, чим позбавив себе змоги постійно контролювати рух керованого ним автомобіля та без причин технічного характеру виїхав за межі проїзної частини на праве по ходу руху узбіччя, де здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді дерева, в результаті чого пасажир керованого ним автомобіля ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди, а пасажири ОСОБА_9 і ОСОБА_10 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за пред`явленим обвинуваченням частково заперечив, проте у подальшому змінив свою позицію та визнав повністю свою вину за пред`явленим обвинуваченням. Зокрема пояснив, що дійсно він керував автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп?яніння, оскільки його мати просила його поїхати у сусідній населений пункт за ліками, так як більше не було кому. По дорозі він зустрів трьох потерпілих, які сіли до нього у авто та вони поїхали разом. Вказав, що йому складно зрозуміти причину настання ДТП, так як він втратив свідомість. Разом з тим обвинувачений підтвердив, що він був обізнаний із наявністю судового рішення про позбавлення його права керування. Обвинувачений просив вибачення у потерпілої, вказав, що він щиро розкаюється та має намір відшкодувати завдані збитки та моральну шкоду, однак потерпіла ОСОБА_6 відмовилася від будь-якого відшкодування. Також обвинувачений зазначив, що на даний час він проходить військову службу по мобілізації, а тому просив не позбавляти його волі.

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у судове засідання не прибули, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, вказали, що будь-яких вимог до обвинуваченого не мають.

Водночас потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, 03.11.2024 близько 3 години ночі їй зателефонувала мама ОСОБА_9 та повідомила про ДТП за участі її сина і про факт його смерті. Вона приїхала на місце ДТП та бачила, як її син був затиснутий на передньому сидінні і що за кермом був ОСОБА_4 . Тоді вже була поліція та карета швидкої медичної допомоги. Потерпіла пояснила, що вона не бажає будь-якого грошового відшкодування від обвинуваченого, а лише просить покарання за якого він зможе усвідомити вчинене.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпілі також не оспорювали встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинуваченого, щодо речових доказів та процесуальних витрат, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії необхідно кваліфікувати за:

-ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ;

-ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так злочин, передбачений ч. 3 ст. 286-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, а передбачений ч. 1 ст. 382 КК України є нетяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття, яке полягає у тому, що обвинувачений дійсно жалкує про вчинене, негативно оцінює свої злочинні дії та їх наслідки незважаючи на те, що вини своєї не визнав на досудовому розслідуванні та початку судового розгляду, проте згодом під час судового розгляду змінив свою позицію та вину визнав повністю; відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 182, 183), здійсненого без будь-якого примусу.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_11 , суд бере до уваги, що він є особою молодого віку, раніше не судимий, неодружений, є діючим військовослужбовцем, за місцем проживання та проходження служби характеризується позитивно, має бойовий досвід, на обліку в психолога та нарколога не перебуває.

З урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно обрати у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 382 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Причому суд відхиляє прохання обвинуваченого та його захисника про застосування ст. 69 КК України, так як обвинувачений будучи позбавленим права керування за ч. 1 ст. 130 КУпАП сів за кермо у стані алкогольного сп`яніння, допустив грубе порушення прави дорожнього руху, яке потягло за собою непоправні наслідки для потерпілих, зокрема смерть, що вказує на неможливість призначення іншого покарання, як те, що передбачено санкцією відповідної статті кримінального закону.

При призначенні такого покарання суд також враховую позицію обвинуваченої ОСОБА_6 , яка наполягає на реальному покаранні обвинуваченого та вимагає справедливої сатисфакції за смерть її сина. На переконання суду, така позиція потерпілої, з огляду на її тяжкі життєві втрати, вказує на неможливість застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України.

Речові докази по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Процесуальні витрати необхідно стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.286-1 та ч. 1 ст. 382 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 3 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років;

за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази:

- автомобіль марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2024 – скасувати після набрання вироком законної сили.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування у загальному розмірі 7 959 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 19.06.2026.

Суддя

ОСОБА_1