Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №442/3060/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3060/26

Провадження №2/442/1564/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Крамара О.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить: визнати за нею право власності на 2/3 ідеальні частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м., житловою площею 13,0 кв.м..

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 22.08.1996 між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/1494/18 від 19.04.2018 - розірвано.

За час перебування в шлюбних відносинах, ОСОБА_3 придбано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м, житловою площею 13,0 кв.м., що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири ААР №657953 від 26 лютого 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького міського та районного нотаріального округу Спариняк Л.В..

Позивач позбавлена можливості розпоряджатися належною їй часткою квартири, оскільки відповідач не бажає добровільно визначити частки у праві спільної сумісної власності, що створює правову невизначеність щодо обсягу майнових прав кожного із співвласників.

Окрім цього при визначенні часток, просить відступити від засад рівності часток подружжя, оскільки відповідач не сплачував вчасно та у повному обсязі аліменти на утримання дочки.

Ухвалою від 27.04.2026 відкрито провадження в справі та постановлено розглядати таку в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін , встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Дана ухвала надсилалась сторонам по справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем відзиву на позовну заяву суду не надано.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 3. ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 22.08.1996 сторони по справі уклали шлюб, який рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/1494/18 від 19.04.2018 – розірвано.

Згідно Договору купівлі-продажу квартири ААР №657953 від 26 лютого 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького міського та районного нотаріального округу Спариняк Л.В., ОСОБА_4 придбано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м, житловою площею 13,0 кв.м.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положенням частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З приводу застосування ст..60 СК України Верховний Суд України зробив наступні висновки.

У справах №6-612цс15, №6-2641цс15 вказав, що для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У справах №6-2333цс15, №6-2641цс15 наголошено, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Отже, при вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановлені факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування свої вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що спірна квартира придбана в період шлюбу, відповідно є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та підлягає поділу.

На підставі дослідження матеріалів справи, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності прийшов до переконання, що частки сторін у спірній квартирі є рівними, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача слід стягнути 1331 грн. 20 коп. понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволити частково.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м., житловою площею 13,0 кв.м...

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м., житловою площею 13,0 кв.м..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1331 грн. 20 коп. понесених нею витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2026.

Суддя О.В. Крамар