Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №442/9277/25 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/9277/25

Провадження №2/442/311/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

за участю позивача : ОСОБА_1

представника позивача -адвоката Андрейків Ю.В.

представника третьої особи служби у справах дітей Виконкому Дрогобицької міської ради - Коститк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дрогобичі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей Виконкому Дрогобицької міської Ради про визначення місця проживання дитини та визнання факту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в Дрогобицький міськрайонний суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей Виконкому Дрогобицької міської Ради про визначення місця проживання дитини та визнання факту.

В підтвердження заявлених вимог посилається на те, що Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.11.2025 року шлюб між ними розірвано. Підставою розірвання шлюбу стало повідомлення дружини про переїзд на постійне місце проживання до своїх батьків в с. Виноградове Цюрупинського району Херсонської області ( в даний час окупована територія), де вони всі проживали до лютого 2022 року, так як на початку війни росії проти України він разом з дружиною та дитиною переїхали у м. Дрогобич Львівської області та стали на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою проживання АДРЕСА_1 . Їх спільний син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився проживати у м. Дрогобичі разом з ним. Він, як батько одноособово займається його утриманням, здоров`ям, розвитком та вихованням дитини.

З приводу отримання відповідних виплат і допомоги та усунення в подальшому спору між ним та колиншньою дружниною, яка повернулася проживати на окуповану територію, щодо місця проживання дитини , змушений звернутися до суду з вказаним позовом , який просить задоволити в повному обсязі.

16 грудня 2025 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.

03.03.2026 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області підготовче провадження було відкладено та зобов`язано Службу у справах дітей Виконкому Дрогобицької міської Ради надати Висновок про доцільність (недоцільність) проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце фактичного проживання АДРЕСА_1 .

11.05.2026 року на адресу суду на виконання ухвали суду від 03.03.2026 року Службою у справах дітей Виконкому Дрогобицької міської Ради надано Висновок про доцільність проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце фактичного проживання АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного судуЛьвівської області від 08.06.2026 року підготовче провадження по справі закрито та приначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та його представник - адвокат Андрейків Ю.В. позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові. Зазначили, шо в інтересах та безпеки дитини буде краще проживати з батьком, тому просять позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилася, однак надіслала на адресу суду заяву поштовим відправленням з міста Херсон, в якій зазначає, що не погоджується з рішенням з комісії про визначення місця проживання дитини тільки з батьком, оскільки дійсно на сьогоднішній день вона не може утримувати їх спільного сина, так як не має ні заробтіку, ні заощаджень. Але в подальшому має намір забрати сина за місцем свого проживання у Херсонську область.

Представник третьої особи служби у справах дітей виконкому Дрогобицької міської Ради Костик М.П. в судовому засіданні з приводу заявлених вимог поклалася на думку суду, однак зазначила, що службою було надано висновок про доцільність проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце фактичного проживання АДРЕСА_1 . В процесі підготовки висновку було з"ясовано всі обставини проживання сторін, умови проживання та заслухано думку дитини ОСОБА_3 2017 р.н., який проживає на даний час з батьком , йому з ним добре і надалі хоче проживати з ним.

Заслухваши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Судом встановлено, що сторони перебували у зарестрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 03.11.2025 року.

В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 12 січня 2017 р.).

Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідачки ОСОБА_2 , сформованого 17.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 , сформованого 08.12.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25.11.2025 року, вбачається, що умови проживання у квартирі АДРЕСА_4 , задовільні; в квартирі є електро-, водо-,газопостачання, необхідні меблі, побутова техніка; дитина забезпечена сезонним одягом, взуттям, створені необхідні умови для життя та розвитку дитини.

Відповідно до акту обстеження об"єднання співвласників багатоквартирного буднку " Світанок-Володар" від 25.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом з дитиною ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики об"єднання співвласників багатоквартирного буднку " Світанок-Володар" від 11.12.2025 року вбачається, що позивача ОСОБА_1 за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , характеризується позитивно.

Згідно з висновком органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання малолітньої дитини», затвердженим рішенням виконкому Дрогобицької міської Ради Львівської області від 05.05.2026 року року №167, орган опіки та піклування вважає за доцільне проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце фактичного проживання АДРЕСА_1 , з урахуванням всіх обставин проживання сторін, умови проживання та врахування думки дитини ОСОБА_3 2017 р.н., який проживає на даний час з батьком , йому з ним добре і надалі хоче проживати з ним.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на норми, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, суд має з`ясувати, чи виконала відповідачка обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з батьком, чи довів позивач, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Суд встановив, що на час звернення до суду з позовом дитина проживає з батьком.

Суд, детально вивчивши зміст висновку органу опіки та піклування, та, проаналізувавши інші докази у справі, встановив, що дитина в цілому позитивно ставиться як до матері, так і до батька, разом з тим дитина висловлює своє бажання проживати з батьком.

На час вирішення спору дитина проживає з батьком та фактично пристосувалась до іншого постійного оточення і сім`ї, що є однією з переваг на користь визначення місця проживання дитини з батьком .

Враховучи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, та вимоги законопроєкту № 12353 від 02.03.2026 року, який надає право евакуювати з територій активних бойових дій дітей без згоди їхніх батьків і передавати органам опіки, перебування дитини з матір`ю на окупованій території, було б більше безпечнішим, проживання дитини саме з батьком.

Суд виходить з того, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини, зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6).

Суд дійшов висновку, що позивач надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.

Необхідно зазначити, що у справі відсутні докази, які б дозволили дійти висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, що фактично призводить до зміни місця проживання дитини та станом на сьогодні є небезпечним місцем для проживання дитини разом з матір"ю, відтак дитина прижилася в новому середовищі, тому змінювати її місце проживання вагомих підстав немає.

У постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 761/25544/19, провадження № 61-20015св21, Верховний Суд дійшов висновку, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення між дитиною й батьками належних стосунків, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Крім того, у кожній зі справ, яка стосується інтересів дитини, суд виходить із найкращих її інтересів з урахуванням усіх обставин справи, які у кожній конкретній справі є різними.

З огляду на викладене, суд виходить з того, що проживання малолітнього сина з батьком відповідатиме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв`язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме як психологічному, так і фізичному його розвитку.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 315, 317, 354 ЦПК України, ст.ст. 141, 160, 161 СК України, суд,-

ВИ Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визначити місце проживання непоновлітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно вихову єнеповнолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.06.2026 року.

Суддя : Л.І. Гарасимків