Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №199/9830/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6698/26 Справа № 199/9830/24 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої електричної енергії (суддя першої інстанції Спаї В.В.),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 квітня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача Стрельникової Марини Сергіївни про виправлення описки в судовому рішенні – рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09.09.2025 р. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої електричної енергії відмовлено повністю.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась представник ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» - Стрельникова М.С., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права/

Мотивує скаргу тим, що з матеріалів справи беззаперечно вбачається, що відповідачем у справі є саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Це підтверджується позовною заявою, ухвалою про відкриття провадження, процесуальними документами у справі, перебігом судового процесу. Зазначення у резолютивній частині іншої особи є наслідком технічної (механічної) описки, а не результатом волевиявлення суду.

ОСОБА_2 просила ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 квітня 2026 року про відмову у виправленні описки скасувати та задовольнити заяву про виправлення описки в рішенні.

Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про відмову внесенні виправлень у рішення, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення не містить помилок, що мають вплив на його зміст та його виконання.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком місцевого суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно до положень ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Згідно ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд

Відповідно до ч.1 ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Згідно ч.2 ст. 269 ЦПК України питання про винесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

При цьому описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини судового рішення, оскільки в цьому випадку будь-яка описка має істотне значення, тому що може утруднити його виконання. Не є описками помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року в справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що: «судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності».

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2024 року ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої електричної енергії, в якому просило стягнути з останньої заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 38113,27 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 вересня 2025 року позов Акціонерного товариства «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_3 про стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення, задовольнено повністю

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Дніпровські енергетичні послуги» (м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ЄДРПОУ 42082379) 38 113 (тридцять вісім тисяч сто тринадцять) грн. 27 коп., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн., усього підлягає стягненню 41 141 (сорок одна тисяча сто сорок одна) грн. 27 коп.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд при постановленні оскаржуваної ухвали належним чином не дослідив зміст резолютивної частині рішення суду від 09 вересня 2025 року, а саме другий абзац, в якому вказано стороною відповідача саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , до якої позивач звертався з позовом, а тому колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвалу суду підлягає скасуванню із направлення до місцевого суду для продовження розгляду заяви ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про виправлення описки.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що в матеріалах справи містить виконавчий лист виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом, в якому також містяться розбіжності щодо прізвищ боржників, що у подальшому може бути у подальшому перешкодою для виконання рішення суду.

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених частиною 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 376,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 квітня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк