Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №2-3078-07 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/401/26 Справа № 2-3078-07 Суддя у 1-й інстанції - Стасовська Л.І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, треті особи: обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентарізації", Перша дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, треті особи: обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентарізації", Перша дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог вказав на те, що його матір, ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності від 01.04.1960 р. яке було видано відділом комунального господарства, була власницею домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Позивач постійно мешкав разом з батьками, та фактично прийняв спадщину, тому вважав, що йому не потрібно звертатись до відповідних органів для реєстрації цього права, за час мешкання позивачем були прибудовані та збудовані деякі споруди, але документи на ці споруди належним чином позивач не оформив. Зараз коли він вирішив розпорядитися своїм правом, звернувся до ОКП Дніпродзержинське БТІ, йому було виготовлено технічний паспорт в якому зазначені зроблені зміни, тому державний нотаріус не зміг належним чином оформити правовстановлюючі документи та пропонував йому звернутися до суду.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати за ОСОБА_2 , 1952 р. народження, право власності, в порядку спадкування за законом, на домоволодіння АДРЕСА_1 та складається з житлового динку A-1, загальною площею 60,4 кв.м., В-1 сарай, Ж-1 вхід в підвал, Б-1 гараж, Д-1 сарай, Є-1 вбиральня, Г-1 сарай, №1 зливна яма, №2 водопровід, №3 огорожа, №4 огорожа, №5 ворота, для подальшого використання за власним розсудом.

Зобов?язати Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності, виготовити та видати ОСОБА_2 технічну документацію на домоволодіння АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку A-1, загальною площею 60,4 кв.м., В-1 сарай, Ж-1 вхід в підвал, Б-1 гараж, АДРЕСА_2 , шляхом внесення змін в реєстр прав власності.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 серпня 2007 року позов ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, треті особи: обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентарізації", Перша дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно — задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , 1952 р. народження, право власності, в порядку спадкування за законом, на домоволодіння АДРЕСА_1 та складається з житлового динку A-1, загальною площею 60,4 кв.м., В-1 сарай, Ж-1 вхід в підвал, Б-1 гараж, Д-1 сарай, Є-1 вбиральня, Г-1 сарай, №1 зливна яма, №2 водопровід, №3 огорожа, №4 огорожа, №5 ворота, для подальшого використання за власним розсудом.

Зобов?язано Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності, виготовити та видати ОСОБА_2 технічну документацію на домоволодіння АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку A-1, загальною площею 60,4 кв.м., В-1 сарай, Ж-1 вхід в підвал, Б-1 гараж, Д-1 сарай, Є-1 вбиральня, Г-1 сарай, №1 зливна яма, №2 водопровід, №3, шляхом внесення змін в реєстр прав власності.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12 вересня 2025 року стягнуто з Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 51 (п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що вона є донькою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 є її рідним братом, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнання на підставі оскаржуваного судового рішення права власності на спадкове майно за її братом порушує її права. Брат ще за життя протиправно позбавив її права на спадкове майно, достовірно знаючи, що вона на нього претендує, оскільки також є спадкоємцем першої черги .

Незалучення її до участі в справі в якості відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 01.04.1960 р., яке було видано відділом комунального господарства мати позивача ОСОБА_4 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , яке було видано 17 березня 1997 року відділом РАГС виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпродзержинська.

Відповідно до постанови від 13.12.2006р. №3779 про відмову у вчиненні нотаріальних дій вбачається, що позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , у зв?язку з тим, що позивачем були самовільно здійсненного перебудоване та збудовані будівлі, та рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до результатів обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 , прибудови та збудованих будівель здійсненного “Дніпродзержинськцивільпроект”(ліцензія: АБ № 206004 від 11.10.2005р.), прибудова та збудовані будівлі потребують ремонту, а саме фундаменти споруд потребують ремонту, стіні споруди потребують капітального ремонту, перекриття споруди – необхідно виконати посилення металевої балки перекриття, покрівлю необхідно замінити на новий шифер та дерев`яні фронтони, лише після виконання усіх зазначених робіт можливо подальше безпечне використання споруди та прибудов.

У зв?язку з тим, що будівля не прийнята в експлуатацію, вона не може бути внесена до Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно та позивач не може визнати за собою право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та складається з житлового динку A-1, загальною площею 60,4 кв.м., В-1 сарай, Ж-1 вхід в підвал, Б-1 гараж, Д-1 сарай, Є-1 вбиральня, Г-1 сарай, №1 зливна яма, №2 водопровід, №3 огорожа, №4 огорожа, №5 ворота.

Задовольняючи позовні вимоги до виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості. Суд вважав, що виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради є належним відповідачем у даній справі, оскільки ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася ОСОБА_1 , яка не брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, посилаючись на те, що рішенням суду вирішено питання про її права та інтереси щодо права власності на спірне домоволодіння, як спадкоємця ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно визначеної законом черговості спадкоємців.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (постанова Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20.

Відповідно до частини другої статті 30 ЦПК України 2004 року, яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

Згідно з частиною першою статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні висновки викладено, наприклад, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)), Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18), від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20).

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див. наприклад, постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18)).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності від 01.04.1960 р., яке було видано відділом комунального господарства мати позивача ОСОБА_4 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , яке було видано 17 березня 1997 року відділом РАГС виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпродзержинська.

Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори звернулась її дочка – ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене ОСОБА_1 належала до кола спадкоємців ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини, тому мала бути залучена до участі у розгляді справи як відповідач.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення суду, не встановив коло всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , не залучив до участі у справі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України).

Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 76,50 грн. в рахунок компенсації судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 серпня 2007 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, треті особи: обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентарізації", Перша дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 76,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини проголошені 17 червня 2026 року.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Судді: