Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №207/6893/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5068/26 Справа № 207/6893/24 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко І.М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 28 січня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10 квітня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 16 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 500000, 00грн. - відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10 квітня 2023 року – задоволено.

Визнано недійсним пункт 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10 квітня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп.

Додатковим рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 28 січня 2026 року заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвоката Тиховліс В`ячеслава Романовича про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання стягнення судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги у цивільній справі №207/6893/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10 квітня 2023 року,- задоволено частково.

Доповнено рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 16 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10 квітня 2023 року,-наступним абзацом:

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судових витрат пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з огляду на таке.

Встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат відповідач за первісним позовом надано: договір № 03-01/25 від 10.01.2025 про надання правничої допомоги, укладений між з адвокатським бюро «Майстерня права Альони Машошиної» та ОСОБА_2 , Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 29.01.2025, Акт приймання-передачі № 1 від 16.09.2025. На підставі договору про надання правничої допомоги №03-01/25 від 10.01.2025 року було сформовано ордер на надання правничої допомоги №ЛСВ0001 від 30.01.2025 року. Цей ордер сформовано від імені адвокатського бюро «В`ячеслава Тиховліса», оскільки ордер повинен бути підписаний кваліфікованим підписом саме того адвоката, який отримує доступ до справи, з відповідного електронного кабінету адвоката.

Крім того, на підставі Договору № 03-01/25 від 10.01.2025 про надання правничої допомоги адвокатським бюро «Майстерня права Альони Машошиної» на ім`я адвоката Тиховліса В`ячеслава виписано ордер на надання правничої допомоги серія АЕ №1356453 від 29.01.2025 року (копія цього ордеру додавалася до зустрічної позовної заяви від 12.02.2025 року по цій справі та до відзиву Відповідача на позовну заяву від 12.02.2025 року).

Таким чином, адвокат Тиховліс В.Р. представляв інтереси ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги №03-01/25 від 10.01.2025 року, укладеним з адвокатським бюро «Майстерня права Альони Машошиної».

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача до суду надано квитанції про переказ грошових коштів у сумі 40 000 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами другими статей 137, 141 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн є доведеними та підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 .

Доводи апеляційний скарги з приводу відсутності повноважень у адвоката Тиховліс В.Р. для надання правничої допомоги ОСОБА_2 апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.

На підставі Договору адвокатським бюро «Майстерня права Альони Машошиної» на ім`я адвоката Тиховліса В`ячеслава було виписано ордер на надання правничої допомоги серія АЕ №1356453 від 29.01.2025 року - копія цього ордеру додавалася до зустрічної позовної заяви від 12.02.2025 року по цій справі та до відзиву Відповідача на позовну заяву від 12.02.2025 року.

Також, з метою приєднання до матеріалів електронної справи в системі Електронний суд адвокатом Тиховлісом В`ячеславом на підставі договору про надання правничої допомоги №03-01/25 від 10.01.2025 року було сформовано ордер на надання правничої допомоги №ЛСВ0001 від 30.01.2025 року в цій справі. Даний ордер сформовано від імені адвокатського бюро «В`ячеслава Тиховліса», оскільки ордер повинен бути підписаний кваліфікованим підписом саме того адвоката, який отримує доступ до справи, з відповідного електронного кабінету адвоката.

Таким чином, адвокат Тиховліс В.Р. представляв інтереси ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги №03-01/25 від 10.01.2025 року, укладеним з адвокатським бюро «Майстерня права Альони Машошиної».

Саме зазначені номер та дата договору вказані в ордері на надання правничої допомоги серія АЕ №1356453 від 29.01.2025 року та в ордері на надання правничої допомоги №ЛСВ0001 від 30.01.2025 року.

Тому, всі документи, подані адвокатом Тиховлісом В.Р. в дану справу, подані в процесі надання Відповідачу правової допомоги саме адвокатським бюро «Майстерня права Альони Машошиної», з яким укладено договір про надання правничої допомоги.

Отже, докази, які підтверджують повноваження адвоката Тиховліс В.Р. як представника ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Разом з тим апеляційний суд зазначає, що частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Додаткове рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 28 січня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 17 червня 2026 року.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Судді