Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №207/6893/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3933/26 Справа № 207/6893/24 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 16 вересня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10 квітня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, 10 квітня 2023 року між ним - адвокатом Донець В.В. та ОСОБА_2 було укладено договір на надання правової допомоги (адвокатських послуг) №12-23. При укладені Договору, сторонами було досягнуто згоди із усіх істотних умов.

Предметом Договору визначено: «Участь на боці Клієнта з метою представництва інтересів ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у справі про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця у період дії воєнного стану, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Вартість виконаних робіт Позивачем була узгоджена з Клієнтом при підписанні Договору. Відповідно до п.4.1 Договору: «Сторони за цим договором домовились, що послуги адвоката надаються Клієнту з розрахунку 10 (десять) відсотків від суми, яка підлягає виплаті Клієнту як батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - одноразова грошова допомога у разі загибелі військовослужбовця у період воєнного стану. Дані кошти підлягають виплаті у момент першого грошового надходження вищезазначеної грошової суми».

Отже, Договір визначає права та обов`язки кожної сторони, а саме адвоката - надати правову допомогу та захист, клієнта - сплатити послуги з надання правової допомоги.

Відповідно до п.6.1 Договору: «Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору».

Відповідно до умов вказаного Договору, ним було виконано свої зобов`язання у повному обсязі, ОСОБА_2 було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 7 500 000 (сім мільйонів п`ятсот тисяч) гривень у повному обсязі, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.12.2024 №7/32959/19. Як вбачається із даного листа, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 «Про затвердження порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» після надходження на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_3 за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_2 . Перший етап від 27.03.2024 - 1 500000,00.

Однак, Відповідач ні після першого, ні після наступних грошових надходжень не повідомив його про даний факт, а він не цікавився даним питанням, зважаючи на горе у сім`ї, та те що Відповідач сам повідомить, як домовлялися, адже він звернувся за допомогою та вони добровільно погодили усі умови. Він звернувся до Відповідача із проханням повідомити чи виплатили йому гроші, на що ОСОБА_4 повідомив, що він отримує гроші, а не повідомив про це, бо вважає, що він нічого не зробив для цього.

Врешті - решт ОСОБА_4 вирішив виплатити 150 000 грн., які, як він вважає, є справедливою сумою за його роботу, про що 26 вересня 2024 року між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Акт виконаних робіт до Договору №12-23 та виписано квитанцію про отримання коштів.

Відповідно до п.1 Акту: «Адвокат в порядку та на умовах, визначених Договором №12-23 від 10.04.2023, надав правову допомогу (адвокатські послуги), а Клієнт прийняв правову допомогу (адвокатські послуги) з питань пов`язаних з врегулюванням відносин по захисту прав та законних інтересів ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 у справі про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця у період дії воєнного стану, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 сина - ОСОБА_3 ».

Пунктом 2 Акту визначено: «Клієнт підтверджує факт надання послуг адвокатом у повному обсязі та підтверджує її правомірність, обґрунтованість та співмірність характеру спірних правовідносин та її відповідність до поставлених Клієнтом до Адвоката завдань по даній справі».

Крім підписання ОСОБА_4 даного Акту, факт виконання ним своїх зобов`язань за Договором підтверджується частковою оплатою Відповідачем грошових коштів за надану правову допомогу. Так, у п.3 Акту зазначено: «У момент підписання даного Акту, Клієнтом оплачено Адвокату готівкою грошову суму у розмірі 150 00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, що підтверджується квитанцією б/н від 26.09.2024 до прибуткового касового ордера».

Оскільки, ОСОБА_4 було сплачено 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, що складає лише 20% від суми, яку він повинен сплатити на виконання Договору, він направив останньому досудову вимогу (претензію) з проханням у трьохденний строк з дня отримання даної вимоги сплатити залишок суми заборгованості за надані послуги згідно умов Договору. Вказана претензія була отримана Відповідачем 18.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, на сьогоднішній день, Відповідач так і не сплатив залишок заборгованості у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, на заходи досудового врегулювання не реагує, у зв`язку із чим виникла необхідність у зверненні до суду із даним позовом.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором надання правової допомоги №12-23 від 10 квітня 2023 року у розмірі 500 000,00 гривень.

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовомдо ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.1. договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 12-23 від 10 квітня 2023 року.

В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що відповідно до п. «4.1. Сторони за цим договором домовились, що послуги адвоката надаються Клієнту з розрахунку 10 (десять) відсотків від суми, яка підлягає виплаті Клієнту як батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - одноразова грошова допомога у разі загибелі військовослужбовця у період воєнного стану. Дані кошти підлягають виплаті у момент першого грошового надходження вищезазначеної грошової суми.». Частиною 5 ст. 27 Закону про адвокатуру встановлено, що зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Частиною 1 ст. 30 Закону про адвокатуру встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 30 Закону про адвокатуру при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так само відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

ОСОБА_2 звернувся до Відповідача за зустрічним позовом з питання щодо отримання правової допомоги з оформлення документів щодо отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця (його сина) у період дії воєнного стану.

Відповідачем по справі було вірно зрозуміло суть питання, з якого він до нього звернувся, оскільки ним було зазначено це питання в пунктах 1.2. та 4.1. Договору.

Розмір одноразової грошової допомоги на військовослужбовців, які загинули в період воєнного стану, станом на 10.04.2023 року був визначений пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а саме в розмірі 15 000 000 гривень.

Тобто, Відповідач за зустрічним позовом, визначаючи суму гонорару адвоката за надання правової допомоги з його питання в пункті 4.1. Договору, виходив з того, що за правову допомогу з цього питання гонорар повинен складати суму в розмірі 1 500 000 гривень, що становить 10% від розміру одноразової грошової допомоги.

Як зазначалося вище, адвокат має право самостійно встановлювати розмір гонорару, проте не безмежно, а з дотриманням певних вимог, передбачених ст. 30 Закону про адвокатуру та ст. 28 Правил адвокатської етики, а саме:

• гонорар має бути розумним;

• гонорар має враховувати складність справи;

• гонорар має враховувати кваліфікацію та досвід адвоката;

• гонорар має враховувати витрачений адвокатом час.

В Договорі, укладеному з Позивачем за зустрічним позовом, Відповідач за зустрічним позовом при визначенні розміру гонорару не врахував жодного з критеріїв, передбачених ст. 30 Закону про адвокатуру та ст. 28 Правил адвокатської етики.

Так, зокрема, правова допомога, надана адвокатом, полягала в отриманні адвокатом довідки про несудимість та у наданні інформації, що він повинен заповнити у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки форму заяви на отримання одноразової грошової допомоги та прикласти до неї документи. При цьому, в самій формі заяви вже міститься перелік необхідних документів, і він повинен був лише відмітити які саме документи він прикладає.

Таким чином, навіть людина без юридичної освіти може заповнити відповідну форму та додати необхідні документи, що він і зробив, оскільки форму заяви він заповнював самостійно, без підтримки та консультацій адвоката (Відповідача за зустрічним позовом) в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

В даному випадку адвокат усвідомлював, що розмір гонорару складе 1 500 000 гривень фактично за витрачання часу за отримання для нього безкоштовної довідки про несудимість та за усні роз`яснення куди саме треба звернутися та яку форму треба попросити для заповнення. Сума в 1 500 000 гривень за витрачений адвокатом час в розмірі, можливо, двох-трьох годин, та за одну консультацію не вбачається розумною, справедливою та обґрунтованою, незалежно від кваліфікації адвоката або будь-якого іншого критерію визначення гонорару.

Частинами 3 та 5 ст. 27 Закону про адвокатуру, ст. 14 Правил адвокатської етики передбачається, що до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Таким чином, до договору про надання правничої допомоги також застосовуються вимоги щодо дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, передбаченими статтями 3, 627 ЦК України.

Додатковим критерієм для дійсності договору про надання правничої допомоги встановлено те, що такий договір не може суперечити моральним засадам суспільства.

На переконання Позивача за зустрічним позовом, визначення вартості своїх послуг у розмірі 1 500 000 гривень за декілька годин свого часу для Клієнта, який втратив близьку людину на війні, та намагається отримати від держави передбачену законом одноразову грошову допомогу, є проступком, який не може відповідати загальним моральним засадам українського суспільства.

Адвокатура, в першу чергу, - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (ст. 1 Закону про адвокатуру).

Преамбулою Правил адвокатської етики встановлено, що надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов`язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права.

При цьому, метою здійснення адвокатської діяльності не є отримання прибутку, хоча адвокати і мають право на розумну винагороду при здійсненні своєї діяльності. Проте, для визначення розміру такої винагороди (гонорару) чинним законодавством встановлено ряд критеріїв, які є обов`язковими для застосування (частини 3 ст. 30 Закону про адвокатуру та ст. 28 Правил адвокатської етики).

Недотримання загальних засад законодавства, передбачених ст.ст. 3, 627 ЦК України та спеціальних вимог до договору про надання правничої допомоги, передбачених ст. 27 Закону про адвокатуру, може бути підставою для визнання договору про надання правничої допомоги недійсним повністю або в частині, застосовуючи вищезазначені норми як норми прямої дії - як це зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, Постановах Верховного Суду від 10.02.2021 по справі № 754/5841/17, від 11.08.2021 по справі № 723/826/19.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом вважає, що при формулюванні пункту 4.1. договору про надання правової допомоги №12-23 від 10.04.2023 року Відповідачем за зустрічним позовом не було дотримано вимог частини 3 ст. 30 Закону України про адвокатуру та ст. 28 Правил адвокатської етики, що є підставою для визнання недійсним пункту 4.1. вказаного Договору на підставі частини 1 ст. 215, частини 1 ст.203, ст. 217, ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України, частини 3, 5 ст. 27 Закону про адвокатуру, ст. 14 Правил адвокатської етики.

Враховуючи вищевикладене позивач за зустрічним позовом просив суд: визнати недійсним пункт 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10.04.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 16 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 500 000, 00грн - відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10 квітня 2023 року – задоволено.

Визнано недійсним пункт 4.1. договору про надання правової допомоги № 12-23 від 10 квітня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що висновки викладені в судовому рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги залишити без розгляду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5328, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 21 січня 2022 року.

10 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір на надання правової допомоги (адвокатських послуг) №12-23 (арк.с.7-8), за умовами якого сторони домовились про участь адвоката Донця В.В. на боці Клієнта з метою представництва інтересів ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у справі про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця у період дії воєнного стану, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п.4.1 Договору: «Сторони за цим договором домовились, що послуги адвоката надаються Клієнту з розрахунку: 10 (десять) відсотків від суми, яка підлягає виплаті Клієнту як батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - одноразова грошова допомога у разі загибелі військовослужбовця у період воєнного стану. Дані кошти підлягають виплаті у момент першого грошового надходження вищезазначеної грошової суми».

ОСОБА_2 було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 7 500 000 гривень у повному обсязі, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.12.2024 №7/32959/19. Як вбачається із даного листа, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 «Про затвердження порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» після надходження на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_3 за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_2 . Перший етап від 27.03.2024 - 1 500000,00грн.

26 вересня 2024 року ОСОБА_2 на підставі акту виконаних робіт до договору на надання правової допомоги (адвокатських послуг) №12-23 від 10 квітня 2023 року (арк.с.8 на звороті) здійснив оплату гонорару в готівковій формі в сумі 150 000 гривень за виконану ОСОБА_1 роботу.

16 жовтня 2024 року адвокат Донець В.В. направив ОСОБА_2 досудову вимогу (претензію) з проханням у трьохденний строк з дня отримання даної вимоги сплатити залишок суми заборгованості за надані послуги згідно умов Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 використав короткострокове звільнення у зв`язку зі смертю сина (на підставі положень колективного договору) на період 19.05.2022-20.05.2022 р., окрім того, додатково використано частину щорічної планової відпустки на періоди: 23.05.2022-24.05.2022, 27.05.2022-28.05.2022 та 31.05.2022-01.06.2022. Дане підтверджується копією довідки № 34 від 12.03.2025 року Державного підприємства «38 відділ інженерно-технічних частин», відповідно до якої ОСОБА_2 працює за графіком «доба через три доби», був відсутній 19.05.2022-20.05.2022 р.- короткострокове звільнення від роботи у зв`язку зі смертю сина, а також копіями відповідних наказів: наказу N° 825-к від 18.05.2022, наказу N° 886-к від 23.05.2022, наказу N° 887-к від 23.05.2022, наказу №888-к від 23.05.2022 р .(ар.с.86-90).

Разом з тим підтверджено факт, що ОСОБА_2 самостійно цікавився станом розгляду його заяви про призначення одноразової грошової допомоги шляхом направлення листів до Міністерства оборони України, на черговий з яких отримав відповідь від 19.03.2024 №220/13/ВихЗВГ/2454, яким його повідомлено про призначення одноразової грошової допомоги протоколом №31/168 від 23.02.2024.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем за первісним позовом не доведено підстав для стягнення заборгованості за договором про надання послуг, разом з тим наявні законні та обґрунтовані підстави для визнання недійсним пункт договору про надання правової допомоги.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 4 ст.13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, за класифікаційною ознакою предмет договору є складовою його істотної умови.

З урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставами зустрічного позову позивачем за зустрічним позовом зазначено недотримання сторонами при укладенні договору загальних засад законодавства, передбачених ст.ст. 3, 627 ЦК України та спеціальних вимог до договору про надання правничої допомоги, передбачених ст.ст. 27, 30 Закону про адвокатуру та ст. 28 Правил адвокатської етики.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України у їх системному зв`язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.

Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів. Зокрема, Верховний Суд при застосуванні статей 3, 6, 13 ЦК України зазначає, що поняття "свобода договору", передбачене ст. 6 ЦК України, не є безмежним, і обмежується вимогами Цивільного кодексу України, звичаями ділового обороту та вимогами щодо розумності та справедливості.

Правовідносини сторін, які випливають з договору про надання правничої допомоги адвокатом врегульовані також Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до загальних положень цього Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та Законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (ч.5 ст.27).

Статтею 30 цього Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачається, що до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Таким чином, до договору про надання правничої допомоги також застосовуються вимоги щодо дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, передбачені статтями 3, 627 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надавав правничу допомогу відповідачу ОСОБА_2 .

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 зазначено загальну вартість виконаних робіт з розрахунку 10 % від суми, яка підлягає виплаті Клієнту як батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - одноразова грошова допомога у разі загибелі військовослужбовця у період воєнного стану. Дані кошти підлягають виплаті у момент першого грошового надходження вищезазначеної грошової суми.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо завищення адвокатом Донцем В.В. розміру свого гонорару, з огляду на вимоги статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», окрім того враховуючи складність справи, розумність розміру гонорару та витраченого адвокатом часу, тому такий підхід позивача не кореспондується, в тому числі, із засадами цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності.

Доводи апеляційної скарги щодо погодженого розміру гонорару адвоката з клієнтом, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Гонорар успіху - це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, клієнтом є батько, який втратив сина, тому враховуючи моральний стан, а також враховуючи, що спірний пункт договору передбачає виплату винагороди («гонорару успіху») за отримання бюджетних коштів, що мають характер соціальної допомоги сім`ям загиблих захисників України.

Разом з тим, одноразова грошова допомога, що виплачується членам сім`ї загиблого військовослужбовця, є державною соціальною гарантією компенсаційного характеру, метою якої є підтримка осіб, які зазнали втрати внаслідок виконання загиблим військового обов`язку. Така виплата не є результатом договірної, підприємницької діяльності представника або цивільно-правового ризику та не може розглядатися як об`єкт комерційного розподілу.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлення винагороди у вигляді відсотка від зазначеної соціальної виплати не пов`язане з фактичним обсягом, складністю або результатами наданої правової допомоги та призводить до отримання виконавцем майнової вигоди, розмір якої прямо залежить від суми державної допомоги, а не від виконаної роботи. За таких умов спірний пункт договору створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статтях 3 та 13 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного суд вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 16 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 17 червня 2026 року.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Судді