Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №208/5019/20 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 16 червня 2026 р.

Справа: №208/5019/20

Суддя: Пищида М. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/58/26 Справа № 208/5019/20 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як Катерина Анатоліївна, Кам`янська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про витребування нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як Катерина Анатоліївна, Кам`янська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про витребування нерухомого майна, скасування реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, 06 серпня 2008 року між ним, ОСОБА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №5144 приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А., у громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 придбана квартира під АДРЕСА_1 , яка мала наступні характеристики: загальна корисна площа – 71,4 кв.м., житлова площа – 53,6 кв.м., кількість кімнат – 3; поверх – 2; ціна продажу – 320 076,00 грн..

14 серпня 2008 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 5144 від 06.08.2008 року, був внесений відповідний запис за реєстраційним номером 14936433, тип майна: квартира, адреса нерухомого майна АДРЕСА_2 , загальна площа: 71,4 кв.м., житлова площа: 53,6 кв.м., загальна вартість нерухомого майна 320 076,00 грн. Номер запису: 21347 в книзі: 124.

11.07.2008 року зміни щодо власника квартирі АДРЕСА_2 «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» були внесені до Технічного паспорту на означену нерухомість.

27.02.2020 року, з Інформаційної довідки 202125590, позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м. декілька разів відчужувалася.

Номер реєстраційної справи: 900270712104, дата відкриття розділу 12.04.2016 року, 18:27:54; право власності/довірчої власності № 14301685; дата реєстрації права: 15.04.14:02:47; Припинено; приватний нотаріус Ялова О.М., Кам?янський міський нотаріальний округ Дніпропетровської області; тип документа: договір купівлі-продажу, номер документа: 988; дата документа 15.04.2016 р.; видавник Ялова О.М. - ??приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу.

?? Договір купівлі-продажу квартири від 29.04.2016 р. НАІ 847355, укладений між ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 та ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_4 , реєстраційний номер договору 428, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дербіна Р.Є.

Номер реєстраційної справи: 900270712104, дата відкриття розділу 12.04.2016 р. 18:27:54; право власності/довірчої власності №15762467; дата державної реєстрації права: 29.07.2016 р. 17:34:07; Припинено; тип документа: договір купівлі-продажу, номер документа: 1-787; дата документа 29.07.2016 р.; видавник ОСОБА_8 - державний нотаріус Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області.

12 жовтня 2016 року квартирі АДРЕСА_5 ?янське, загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м. присвоєно реєстраційний номер нерухомого майна: 900270712104, а право власності на цю квартиру зареєстровано за громадянином ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 31881210 від 17.10.2016 року приватним нотаріусом Кам?янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 .

Підставою виникнення права власності зазначено Договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: р.№1187, виданий 12.10.2016, видавник: приватний нотаріус Кам?янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Кір?як Катерина Анатоліївна.

Як вбачається з Інформаційної довідки 202125590, інших реєстраційних дій з зазначеним нерухомим майном в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно органами державної реєстрації не здійснювалося.

Позивач зазначає, що будь-яких дій, спрямованих на відчуження квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м. не здійснював.

Таким чином, квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м. вибула з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, іншим шляхом.

Зміст договору купівлі-продажу, номер документа: 988, дата документа 15.04.2016р.; видавник Ялова О.М. – приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу, суперечить ЦК України, оскільки власником квартири АДРЕСА_5 на момент продажу був ОСОБА_1 .

Відповідач не є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_5 , оскільки протягом лютого 2016 – вересня 2017 року спірна квартира була предметом спору про визнання права власності у Заводському районному суді м.Дніпродзержинська. Інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень перебуває у відкритому доступі, отож відповідач міг знати про те, що спірна нерухомість є предметом спору, отож має бути витребувана судом з чужого незаконного володіння.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд:

-витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_5 ?янське, загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна: 900270712104;

-скасувати рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 ?янське, загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна: 900270712104, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Яловою О.М., Кам?янський міський нотаріальний округ Дніпропетровської області, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, номер документа: 988; дата документа 15.04.2016 р.;

-скасувати рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 ?янське, загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., здійснене на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 29.04.2016 р. НАІ 847355, реєстраційний номер договору 428, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дербіною P.Є.;

-скасувати рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 ?янське, загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м. здійснене на підставі Договору купівлі-продажу квартири номер документа: 1-787; дата документа 29.07.2016 р. яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г.;

-скасувати рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 ?янське, загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м. здійснене на підставі Договору купівлі-продажу квартири номер р.№1187, виданий 12.10.2016 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31881210 від 17.10.2016 року, яке зареєстроване приватним нотаріусом Кам?янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 ;

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як Катерина Анатоліївна, Кам`янська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним правочину - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що висновки викладені в судовому рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що станом на 06.08.2008 року, ОСОБА_1 був єдиним власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А., за реєстровим номером 5144 від 06.08.2008 року, реєстрація у Реєстрі прав власності на нерухоме майно прав власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру здійснено 14.08.2008 року, що підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та копією технічного паспорту на вищезазначену квартиру (т. 1 а.с. 13-17, 40-41; т.2 а.с.1-16).

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.03.2016 року у справі № 208/821/16-ц (провадження № 2/208/1297/16) (т. 3 а.с. 13-16), за уточненим позовом: ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_11 , Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції - про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності на квартиру, визнання іпотечного договору недійсним, припинення у державних реєстрах відповідних записів про заборону та іпотеку нерухомого майна, було встановлено:

«…01 серпня 2008 року між позивачкою ОСОБА_10 з одного боку та відповідачем, ОСОБА_1 – з іншого, в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу відповідач зобов`язався не пізніше 31 грудня 2015 року передати у власність Позивача квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа – 71,40 кв. м., житлова площа – 53,60 кв. м.; Позивач оплатила вартість квартири у сумі 340.000 грн.

Судом встановлено, що договір був укладений у простій письмовій формі і підписаний сторонами, хоча на час укладання договору купівлі-продажу, спірна квартира юридично відповідачу не належала, однак він взяв на себе зобов`язання оформити всі необхідні документи на себе а потім – укласти нотаріальний договір з позивачкою. …»;

А також заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.03.2016 року у справі № 208/821/16-ц (провадження № 2/208/1297/16) (т. 3 а.с. 13-16), за наслідком розгляду справи було ухвалено:

«…Уточнені позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_11 , Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції - про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності на квартиру, визнання іпотечного договору недійсним, припинення у державних реєстрах відповідних записів про заборону та іпотеку нерухомого майна – задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_10 – з однієї сторони та ОСОБА_1 – з іншої сторони, квартири АДРЕСА_2 – дійсним.

Визнати за ОСОБА_10 , податковий номер НОМЕР_4 , право приватної особистої власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа квартири: 71,4 (сімдесят одна ціла чотири десятих) м. кв., житлова площа квартири: 53,6 (п`ятдесят три цілих шість десятих) м. кв.

Визнати недійсним іпотечний договір ВКР 789523, р-р 5148 від 06.08.2008 року квартири АДРЕСА_2 укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А..

Припинити у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна данні про заборону на нерухоме майно №7695241, яка зареєстрована 06.08.2008 року на підставі іпотечного договору ВКР 789523, р-р 5148 від 06.08.2008р. приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Прожуган М.А.;

Припинити у Державному реєстрі іпотек: іпотеку №7695063 зареєстровану 07.12.2012 року на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором, 2187, 28.11.2012 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Прожуган М.А.;

Скасувати арешт нерухомого майна зареєстрований 07.06.2013 року, номер запису про обтяження 1221434 (спеціальний розділ) на підставі постанови, серія та номер:-, виданий 10.04.2013 року державним виконавцем Звєрєва Ю.А. Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ.

Скасувати арешт нерухомого майна зареєстрований 17.01.2014 року, номер запису про обтяження 4299749 (спеціальний розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 41467548, виданий 15.01.2014 року державним виконавцем Мартиненко С.В. Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ…».

Дане рішення набрало законної сили 15.03.2016 року.

Таким чином, ОСОБА_10 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_11 , Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції - про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності на квартиру, визнання іпотечного договору недійсним, припинення у державних реєстрах відповідних записів про заборону та іпотеку нерухомого майна, що також підтверджується технічним паспортом на вищезазначену квартиру, що знаходиться в нотаріальних справах з вчинення купівлі-продажу даної квартири (т.1 а.с.134, 171-172, 213-214).

15.04.2016 року між ОСОБА_10 , як продавцем, та ОСОБА_6 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Яловою О.М., зареєстровано в реєстрі за №998 (т. 1 а.с. 97-98).

29.04.2016 року між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_7 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дербіною Р.Є., зареєстрований в реєстрі за № 428 (т. 1 а.с. 19, 159).

29.07.2016 року, між ОСОБА_7 , як продавцем, та ОСОБА_12 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г., зареєстровано в реєстрі за № 1-787 (т. 1 а.с. 126-127).

12.10.2016 року між ОСОБА_12 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчений 12.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як Катериною Анатоліївною, зареєстровано в реєстрі за № 1187 (т. 1 а.с. 18, 195).

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 202125590 від 27.02.2020 року (т. 1 а.с. 11-12):

-Квартира АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 900270712104), є об`єктом приватної власності, власність на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири, реєстраційний номер 1187, виданий 12.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як Катериною Анатоліївною, номер запису про право власності 16916351;

-Відомості про державну реєстрацію іпотеки – відсутні;

-Відомості про державну реєстрацію обтяжень – відсутні.

23.11.2016 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в межах справи № 208/821/16-ц (провадження № 2-п/208/56/16) (т.3 а.с.11-12), постановлено:

«…Заяву відповідача ОСОБА_1 , «про скасування заочного рішення» - задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області від 04 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_11 , Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції - про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності на квартиру, визнання іпотечного договору недійсним, припинення у державних реєстрах відповідних записів про заборону та іпотеку нерухомого майна» - скасувати.

Призначити справу до розгляду в загальному порядку…».

Проте, після скасування заочного рішення, ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.09.2017 року в межах справи №208/821/16-ц (провадження № 2-п/208/10/17), з підстав п. 3 ч.1 ст. 207 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , третіх осіб: ОСОБА_11 , Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мирончик О.В., Заводський відділ Державної виконавчої виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції «про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру, визнання іпотечного договору недійсним, припинення у державних реєстрах відповідних записів про заборону та іпотеку нерухомого майна», – залишено без розгляду.

Ухвала суду від 28.09.2017 року у справі № 208/821/16-ц набула законної сили – 04.10.2017 року (т.1 а.с.20-21; т. 3 а.с. 10).

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.06.2017 року, яке набрало законної сили 19.06.2017 року (справа № 208/5210/16-ц) (т.2 а.с.246-247), позовні вимоги ТОВ «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволені. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_6 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0312/0808/71-229 від 06.08.2008 року укладений між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_7 , яка станом на 01.07.2016 року складає 2 627 940,49 грн., а саме з 1 382 542,31 грн. – за кредитом; 1 245 098,18 грн. – по відсотках, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що органом досудового розслідування 20 жовтня 2020 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020040000000744 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ст. 191, ст. 364 КК України відносно ОСОБА_10 , приватного нотаріуса ДМНО Ялової О.М. на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2020 року у справі №201/9017/20 (провадження №1-кс/201/3445/2020), якою задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Дніпропетровської області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 07 вересня 2020 року про вчинення кримінальних правопорушень (т.2 а.с.33).

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив:

-скасувати рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 ?янське, загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м. здійснене на підставі Договору купівлі-продажу квартири номер р.№1187, виданий 12.10.2016 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31881210 від 17.10.2016 року, яке зареєстроване приватним нотаріусом Кам?янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 ;

-поновити право власності за ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 на квартиру АДРЕСА_5 ?янське, загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900270712104. При цьому нормативно-правовим обґрунтуванням заявлених позовних вимог позивач зазначав положення частини першої статті 388 ЦК України та вказував, що спірне майно вибуло з власності поза його волею, а саме: на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила очевидним є висновок, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17).

Отже, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Власник, дотримуючись статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно тільки у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був законним володільцем даної квартири до 23.11.2016 року - до винесення ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в межах справи № 208/821/16-ц (провадження № 2-п/208/56/16) (т.3 а.с.11-12) якою було скасовано заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.03.2016 року у справі № 208/821/16-ц (провадження № 2/208/1297/16) (т. 3 а.с. 13-16). За наслідком розгляду справи в якій було ухвалено заочне рішення від 04.03.2016 року право власності на спірну квартиру було визнано за ОСОБА_10 та на підставі якого, у подальшому, від імені останньої квартиру було продано ОСОБА_6 .

Разом з тим, в подальшому квартира неодноразово підлягала відчуженню: 29.04.2016 року між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_7 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дербіною Р.Є., зареєстрований в реєстрі за № 428 (т. 1 а.с. 19, 159); 29.07.2016 року, між ОСОБА_7 , як продавцем, та ОСОБА_12 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г., зареєстровано в реєстрі за № 1-787 (т. 1 а.с. 126-127); 12.10.2016 року між ОСОБА_12 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчений 12.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як Катериною Анатоліївною, зареєстровано в реєстрі за № 1187 (т. 1 а.с. 18, 195).

Таким чином, аналізуючи обставини вибуття спірного майна із володіння позивача, суд доходить до висновку про те, що це сталося поза його волею, погоджується із доводами сторони позивача про те, що його майнові права, як власника спірного майна були порушені та потребують захисту.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, відповідно до якого майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15).

Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки придбав її за відплатним договором та у нього не було обов`язку перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, в тому числі і перевіряти державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості за продавцем. Тим більше, що сама собою державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності. Водночас, відповідач як покупець за відсутності сумнівів у достовірності відомостей про те, що третя особа була власником спірного майна, не може відповідати за порушення інших осіб та міг діяти, покладаючись на такі відомості, з урахуванням того, що нотаріус посвідчувала правочин купівлі-продажу спірної квартири. Презюмується, що такий правочин є дійсним. Крім того, суд бере до уваги те, що відповідач з моменту придбання спірного майна у 2016 році відкрито володів спірним майном.

Отже, апеляційним судом встановлено добросовісність дій відповідача як набувача спірного нерухомого майна. Оскільки добросовісність набувача презюмується та відповідач надав суду належні та допустимі докази купівлі квартири за відплатним договором.

Таким чином, оскільки спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння власника поза його волею, а відповідача встановлено добросовісним набувачем, апеляційний суд дійшов висновку про те, що пред`явлення позову про витребування цього майна на підставі частини першої статті статті 388 ЦК відповідає вимогам закону.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином чи витребування майна із чужого незаконного володіння, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у даній справі задоволення віндикаційного позову є забезпеченням введення власника ОСОБА_1 у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, вказане призводить до ефективного захисту прав власника ОСОБА_1 , а отже вимоги позову про скасування рішень про реєстрацію права власності, відповідно до яких проведено державну реєстрацію речового права на спірну квартиру, є неефективними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо застосування строків позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ні з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Подібного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), який неодноразово застосовувався Верховним Судом у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 511/2402/15 (провадження № 61-6218св23), від 04 квітня 2024 року у справі № 442/5872/21 (провадження № 61-504св23), від 14 травня 2024 року у справі № 711/1406/19 (провадження № 61-10876св23) та інші.

Отже, усталеним у практиці Верховного Суду є підхід до застосування правила статті 261 ЦК України, за яким початок відліку позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, пов`язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Апеляційний суд зазначає, що до моменту скасування заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.03.2016 року ОСОБА_1 не мав процесуальної можливості звернутися до суду з позовом про витребування належного йому майна.

Окрім того, початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст.388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна саме до іншої особи, а не з моменту, коли вона довідалася або могла довідатися лише про сам факт вибуття майна із власності, даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеному у справі 296/6465/21 від 21.02.2024 року.

Враховуючи дату залишення без розгляду позовної заяви у справі 208/821/16-ц, а саме 28.09.2017 року, тому саме з цієї дати у ОСОБА_1 виникає право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Оскільки позивач звернувся з позовом 28.07.2020 року, тому ОСОБА_1 строк звернення до суду не пропущено.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційним судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то є підстави для задоволення апеляційної скарги частково і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позову .

Керуючись ст. ст. 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як Катерина Анатоліївна, Кам`янська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про витребування нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності - задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 71,4 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна: 900270712104.

В решті позовних вимог — відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 17 червня 2026 року.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua