Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №211/13800/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/13800/25

Провадження № 2/211/3426/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Юзефовича І.О.,

за участю секретаря судового засідання – Андрійченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Очеретинської селищної військової адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

адвокат Гусопасов Андрій Васильович, який діє від імені та в інтересах позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги представником обґрунтовано тим, що 24 червня 2025 року, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з матеріалами спадкової справи № 190/2025, спадкоємцями за законом є його син – ОСОБА_1 та його ОСОБА_4 , по 1/2 частки майна. 24 червня 2025 року державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. видано позивачам свідоцтво про право на спадщину за законом про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована під домогосподарством будинку АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_3 , кадастровий номер 1425584300:01:000:0034 по 1/2 частки земельної ділянки. Постановою державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А про відмову у вчиненні нотаріальних дій, від 24.06.2025, відмовлено позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана постанова нотаріуса мотивована тим, що спадкоємцями не надано нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно та те, що дані про це майно відсутнє в Державному реєстре речових прав. Оскільки предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів, вони виникли з однієї підстави та предметом спору є однорідні права і обов`язки, позов пред`явлений до суду спільно двома позивачами, на підставі ст. 50 ЦПК України. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_3 на праві власності, однак, через відмову нотаріуса позбавлена можливості здійснити це в позасудовому порядку, через що змушені звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивачів адвокат Гусопасов А.В. до суду скерував заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачів, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач Очеретинська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника військової адміністрації, за наявними матеріалами справи та просять прийняти рішення на розсуд суду. Заперечень щодо вимог позивачів не мають.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батькові та дідусю позивачів ОСОБА_3 за життя належав житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 14зв. – архівна довідка, а.с. 17зв.-20 – копія технічного паспорту).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько та дідусь позивачів ОСОБА_3 (а.с. – 20зв.).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованим державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контрони Шатило Л.А. спадкоємцем ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_1 та онука - ОСОБА_2 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки, площею - 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 яка належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН №136709, виданого на підставі рішення Орловської сільської ради від 28 листопада 2003 року №156/13-ІV, та зареєстрованого Ясинуватським районним відділом земельних ресурсів 17 лютого 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.170.00074. Кадастровий номер земельної ділянки - 1425584300:01:000:0034. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку майна видано ОСОБА_2 (а.с. 15).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованим державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контрони Шатило Л.А. спадкоємцем ОСОБА_3 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_1 та онука - ОСОБА_2 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки, площею - 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 яка належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН №136709, виданого на підставі рішення Орловської сільської ради від 28 листопада 2003 року №156/13-ІV, та зареєстрованого Ясинуватським районним відділом земельних ресурсів 17 лютого 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.170.00074. Кадастровий номер земельної ділянки - 1425584300:01:000:0034. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку майна видано ОСОБА_1 (а.с. 16).

Відповідно до Витягів про реєстрацію в Спадковому реєстріці №81625726 від 24.06.2025 та №81625781 від 24.06.2025 спадкоємцями за законом є: син ОСОБА_3 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та онука ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21, 21зв.- витяги).

Відповідно до статей 1216-1218, 1220, 1222, 1223 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1273 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори із заявоюпро видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі нотаріусом зареєстрована спадкова справа № 190/2025 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

У видачі свідоцтв державним нотаріусом позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано нотаріусу оригінал правовстановлюючих документів на житловий будинок, повідомивши що такий документ відсутній, та відсутня інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. – 25).

Відповідно до архівної довідки Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області від 04.11.2025 №01-21/6594 зазначено, що в документах архівного фонду №7 Орлівської сільської ради, які передані на державне зберігання, в погосподарській книзі №2 на 2019-2021 роки є наступні дані. Номер об`єкта погосподарського обліку 02-0184-0-1; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ПІБ голови домогосподарства – ОСОБА_3 . Розділ 1. Відомості про членів домогосподарства з реєстрацією місця проживання на території ради – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , голова домогосподарства. Розділ ІІ. Житловий будинок в приватній власності, користуванні громадян: ПІБ власника – ОСОБА_3 ; загальна площа 64,0 кв.м., житлова площа 47,4 кв.м., кількість житлових кімнат 3. Розділ ІІІ. Площа земельних ділянок: всього 0,2500 з неї: для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель 0,2500 (а.с. 14зв.).

У статтях 15 та 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, та одним із способів захисту прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Але як вбачається з матеріалів цивільної справи у позивачів наразі виникли реальні умови, які обмежують їм право у реалізації ними своїх прав на належне їм нерухоме майно.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивачів право власності, а також у разі втрати позивачами документа, який посвідчує його право власності.

Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1. Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2. На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, беручи до уваги фактичне визнання позову відповідачем, суд вважає встановленим, що батько та дідусь позивачів ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на законних підставах володів житловим будинком АДРЕСА_2 . Тому суд вважає, що є правові підстави для визнання за позивачами права власності на вказане вище нерухоме майно в порядку спадкування за законом, оскільки іншого шляху для захисту прав позивачів немає, тому позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати віднести за рахунок позивачів.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 64 кв.м., житлова площа 47,4 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 64 кв.м., житлова площа 47,4 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати віднести за рахунок позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя І.О.Юзефович